Арнольд Шварценеггер, всесвітньо відомий культурист, зірка Голлівуду та американський політик, переконаний, що на вершину успіху його привів бодібілдинг. Про вплив цього спорту на особистість Шварценеггер розповів у своїх мемуарах
Arnold: The Education of a Bodybuilder, в українському варіанті відомих як Поради чемпіона
Арнольд Шварценеггер, 15-річний невпевнений у собі
підліток з австрійської глибинки, марив про славу. З дитинства він уявляв, як його вирізняють серед інших,
ставлять на п'єдестал і нагороджують. Заразившись американським духом свободи,
він мріяв виїхати до Каліфорнії - тоді він навіть уявити не міг, що пройдуть
роки, і він двічі стане її губернатором.
Утім,
шлях до зірок Шварценеггер вибрав неординарний. Одного разу, прийшовши до спортзалу, де культуристи піднімали штанги, юнак зрозумів: ось те, чого він
хотів би віддати всього себе без залишку.
Батько майбутньої знаменитості - колишній військовий
і шеф поліції - завжди відрізнявся гарною
фізичною
формою. Саме він, прихильник жорсткої дисципліни, з дитинства прищепив Арнольду
любов до спорту. Але він і подумати не міг, що син зробить бодібілдинг своєю
кар'єрою.
Шварценеггер полюбив бодібілдинг з першої ж секунди, коли його пальці зімкнулися навколо грифа штанги
Тоді важко було обрати менш престижний вид спорту,
відвертий Залізний Арні в своїй книзі.Оточення, включаючи його власних батьків, взагалі вважали
заняття сина непорозумінням. Однак Шварценеггер полюбив бодібілдинг з першої ж секунди,
коли його пальці зімкнулися навколо грифа штанги. В автобіографії він зазначає,
що ніколи не забуде відчуття перемоги і захоплення, яке пережив, вперше
піднявши важкі сталеві млинці над головою.
"Я запитував сам у себе: чому я влаштований інакше,
чому я хочу робити те, що величезна кількість людей називає неприємним і навіть
сміється над цим?" - розмірковував
Залізний Арні.
Шварценеггер у книзі розповідає про свою ранню юність,
а також ділиться думками щодо
того,
що привело його на вершину слави. Украй
важливим у
той період він вважав вміння
відключати емоції і концентруватися на заняттях. Він блискавично домігся
успіху, і багато спортсменів стали випитувати у нього секрети тренувань.
Насправді ніяких
спеціальних прийомів не було, а домогтися неабияких успіхів Шварценеггеру
допомогли прості правила - чесна робота і зосередження на кожній вправі, яку він виконував. Бодібілдери,
які робили те ж саме, але думати про
щось інше, за його спостереженням, виглядали жалюгідно. Цей
принцип працює не тільки в спорті, але і в будь-якій іншій справі, тепер впевнений Шварценеггер.
Шварценеггер у книзі розповідає про свою ранню юність,а також ділиться думками щодо того,що привело його на вершину слави
З рідкісною відвертістю Залізний Арні описує
становлення власної особистості. Бажаючи продемонструвати свою силу і перевагу
над іншими, він визнає, що поводився вкрай нерозумно, влаштовуючи бійки в
пивних та
електричках. Пізніше, усвідомивши, що роль суворого хлопця в реальному житті
виглядає смішно, Шварценеггер іронізує щодо такої своєї поведінки.
У 1965 році, проходячи службу в австрійській армії,
Шварценеггер дізнався про юніорські
змагання культуристів на звання Містер Європа в Штутгарті. Він ледве нашкріб
грошей на квиток і, порушивши статут, втік на змагання і виграв їх. Журі обрало
його - безглуздого хлопця з армійською стрижкою, без найменшого досвіду
позування і у взятих напрокат плавках.
Після повернення Шварценеггера в частину командир
спочатку відправив чемпіона на сім днів у
карцер, а потім, дізнавшись про його успіхи, наказав тренуватися: мовляв, такі
успіхи піднімають престиж армії.
У 1967 році, у віці всього 20 років, Шварценеггер
домігся першого великого успіху - завоював найпрестижніший у культуризмі титул Містер Юніверс.
Вже в юності він чітко усвідомив, що благопристойне життя в затишній Австрії не для нього.
"Я хочу бути найкращим культуристом у
світі, - говорив він батькам. - Потім я хочу поїхати до Америки і зніматися в кіно". Тоді батько
вирішив, що у сина психічний розлад. Але Шварценеггер прагнув до своєї мети.
Автобіографія Залізного Арні не залишає питань про те, чому зіграна ним згодом роль Термінатора в однойменному фільмі Джеймса Кемерона стала другим "я" актора
Автобіографія Залізного Арні не залишає питань про
те, чому зіграна ним згодом роль Термінатора в однойменному фільмі Джеймса
Кемерона стала другим "я" актора. Жорстока дисципліна, безжалісність
до себе і вміння відключати емоції навіть щодо близьких людей можна, без сумніву, назвати основними складовими характеру
Шварценеггера та
його секретами на шляху до всесвітнього визнання.
Пізніше американська преса називатиме його найзнаменитішим
іммігрантом США, що зміг не лише
виправити
свій австрійський акцент, але й
використовувати незвичайний культуристський
досвід, щоб стати найвідомішим актором 1990-х років, а згодом - помітним політиком
2000-х.
Пам'ятаю, як я вперше прийшов в атлетичний зал. До
того я ніколи не бачив, як тренуються зі штангами.
Ці хлопці здавалися величезними і грубими. Я згадую, як ходив серед них,
дивився на м'язи, яких раніше ніколи не бачив і не знав, як вони називаються.
Атлети блищали від поту; виглядали вони потужно. Переді мною було саме те - моє
життя, відповідь на запитання,
до чого прагнути. Вимикач клацнув - про те, як важливо знайти справу, якій
можна присвятити своє життя.
Я пам'ятаю, що деякі намагалися вселити мені
негативні думки, намагалися переконати мене припинити ці заняття, але я знайшов саме те, чому хотів присвятити всю свою енергію, і
зупинити мене було неможливо. Моя поведінка стала незвичною, я став розмовляти інакше, ніж мої
друзі; успіх викликав у мене неймовірний голод, він був найбільшим, принаймні
серед усіх людей, яких я знав - Залізний Арні вважає, що не варто звертати
увагу на думку оточення,
якщо є внутрішня
впевненість у правильності прийнятого рішення.
Я думав, жити можна було краще, ніж тягтися шляхом посереднього існування. Мене завжди
вражали розповіді про велич і силу. Цезар, Наполеон - ці імена я знав і
пам'ятав завжди. Я хотів зробити щось особливе, щоб мене визнали найкращим. У
культуризмі я побачив той
транспортний засіб, який вивезе мене на вершину, і я вклав у це всю свою
енергію - про прагнення до перемоги та націленість
на успіх.
Усе,
що могло перешкодити руху вперед, я відкинув. Я викреслив дівчат зі списку,
залишивши їх лише як інструмент для моїх статевих потреб. Я також виключив
своїх батьків. Здавалося б, вони завжди хотіли мене бачити, але коли ми були
разом, їм нічого було мені сказати. Я звик чути певний тип запитань: "Що з
тобою, Арнольде?
Невже ти нічого не відчуваєш? Невже у тебе немає ніяких емоцій?". Ну як на
це відповісти? Тому я завжди відмовчувався і знизував плечима. Я знав, що те,
що я роблю, не тільки виправдання, це - найважливіше - Шварценеггер вважає, що
на зорі кар'єри культуриста для нього було надзвичайно важливим навчитися вимкнути всі
емоції і концентруватися на тренуваннях.
Я вчився використовувати як хороші, так і погані
сторони мого виховання. У мене були суворі
батьки,
і тому я дуже дисциплінований. Але у мене не було деяких речей, яких я як
дитина потребував.
Я думаю, це і зробило мене таким націленим
досягти
успіху, перемогти, бути найкращим,
домогтися визнання.
Якби
б у мене все було, я був би розпещеним
і не знайшов би свій
шлях - про поневіряння в дитинстві та
особливості свого виховання.
Незабаром люди
почали ставитися до мене по-особливому. Частково це був результат зміни мого
власного ставлення до самого себе. Я ріс, ставав більшим, набирався впевненості. І мене почали поважати так, як ніколи раніше, ніби
я був сином мільйонера. Коли я заходив
у клас, шкільні товариші пригощали мене чи пропонували допомогти зробити уроки.
Навіть вчителі стали до мене інакше ставитися, особливо коли я почав вигравати
призи у змаганнях з підняття штанг
-
про те, як змінилося ставлення оточення
до Шварценеггера після його перших успіхів у
культуризмі.
Моя мати взагалі не розуміла моєї поведінки.
<...>. Вона змінила своє ставлення, коли я приніс додому свій перший приз
за змагання з підняття штанг.
Вона взяла його та
побігла з будинку в будинок у Талі,
цьому маленькому містечку близько Граца, де ми жили, і показувала всім сусідам,
що я виграв. Після цього поворотного моменту вона прийняла те, що я робив.
Тепер абсолютно несподівано до неї почали
ставитися
з особливою увагою. Люди її виокремили.
Це була мати того хлопця, який нещодавно переміг у змаганнях з підняття штанг, мати сильної людини - про
визнання близькими таланту майбутнього знаменитого культуриста після перших
перемог на змаганнях.
Якщо сьогодні я помічаю, що за звичкою приховую свої емоції, я працюю над тим, щоб,
навпаки, розвинути їх, намагаюся зробити себе все більш та більш чуйним. Якщо я помічаю, що веду
себе, як колись, я
працюю над тим, щоб зробити свою поведінку такою, що більш відповідає
реальності. Знаю, багато хто скаже, що жити треба не так. Але я думаю: вони ж
завжди говорили, що
бодібілдинг шкідливий для здоров'я. Я довів, що це неправда. Упевнений, що якщо
ви можете змінити ваше харчування, тренувальну програму для побудови іншого
тіла, то ті ж самі принципи ви зможете застосувати для чого завгодно -
Шварценеггер розмірковує про те, що його життя нерідко виходило за рамки загальноприйнятих норм, однак
результат врешті-решт виправдав
усі жертви.
Секрет із
трьох складових я
відкрив для себе в залі - впевненість у собі, позитивний настрій, чесна
інтенсивна робота. Багато людей знають ці три принципи, але небагато можуть застосувати
їх на практиці. Кожного
дня я чую чиїсь
слова: "Я дуже товстий.
Мені треба схуднути на 25
фунтів, але я не можу. Я, мабуть, ніколи не вдосконалюсь". Я б сам себе зненавидів, якби б у мене було таке ставлення, якби я
був таким
слабким - на вершину
успіху Шварценеггера призвело неухильне дотримання простих правил.
У мене завжди було позитивне ставлення до шляху на
вершину. Ніколи в думках не виникало навіть найменшої підозри, що мене спіткає
невдача - про важливість непохитної віри в себе і позитивне налаштування.
Мені здається, головне, що я отримав від занять
культуризмом, - це розвиток особистості, впевненость у собі та характер. Коли ви маєте добре розвинене тіло та впевненість, ви побачите, як люди пристануть до вас, захочуть бути на вашому боці, захочуть разом з вами працювати. Коли я
був молодим,
я, як, напевно, всі діти, переживав
деяке почуття небезпеки. У міру того,
як я зробив себе сильним і цілісним, я помітив, що можу робити добре щось
конкретне, і тоді цілком природно прийшла впевненість у собі. А з нею і почуття
безпеки - про те, як бодібілдинг змінює характер та особистість.
Я привчив себе до найсуворішої дисципліни. Я навчився контролювати
все своє тіло, тримати під контролем кожен м'яз окремо. Цю дисциплінованість
можна застосовувати у
повсякденному житті. Я використовував її у своїй діяльності, у навчанні. Коли,
наприклад, займатися, вчитися ставало лінь, досить було озирнутися назад і
згадати, що довелося пережити, щоб стати Містером Юніверс. І навчання ставало цілком доступним - про те, як спортивна дисципліна стає
стрижнем людської особистості.
Арнольд Шварценеггер народився в 1947 році в
австрійському селі Таль. У 15 років він обрав
бодібілдинг як свою кар'єру і розпочав займатися у спортзалі.
У 1967-му став володарем титулу Містер Юніверс -
одного із
найпрестижніших у світі культуризму. Далі були інші перемоги на змаганнях з
бодібілдингу.
У 1970 році Шварценеггер розпочинає акторську кар'єру, знявшись в
американському пригодницькому фільмі Геркулес у Нью-Йорку.
У 1984-му він знявся в ролі кіборга-вбивці в
фантастичному бойовику Термінатор, і ця робота принесла йому всесвітню славу.
У 2003 році Шварценеггер пішов у політику і двічі
був обраний на посаду
губернатора одного із
найважливіших штатів США -
Каліфорнії.
У 2011 році продовжив акторську кар'єру, знявшись у
бойовику Нестримні-2.
***
Цей матеріал опубліковано в № 37 журналу
Корреспондент від 21 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу
Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів
журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна
ознайомитися тут.