Проголосувавши за Свободу і комуністів, виборці скрутили велику дулю партії влади. Але при цьому обрали вкрай деструктивний парламент, заклавши основу для великих проблем, пише Олександр Голубов, журналіст журналу Корреспондент, у колонці, опублікованій у №43 видання від 2 листопада 2012 року.
Хто завгодно замість Партії регіонів! Здається, мої
співвітчизники сприйняли цей заклик буквально. У парламенті тепер буде строката
до болю в очах палітра – від комуністів до крайніх націоналістів зі Свободи. І
навряд чи варто очікувати від цієї палітри гармонійного змішування фарб.
Якщо підрахувати відсотки, які політсили отримали на цих
виборах за списками, то картина вийде безрадісна: близько чверті українців
віддали свої голоси партіям з тоталітарною ідеологією, до того ж майже порівну
поділивши їх між ультраправими та ультралівими. Не варто забувати і про
одіозних мажоритарників – Ігоря Маркова, Ірини Фаріон, Вадима Колесніченка: з
ними ми отримаємо взагалі пікантний бульйон. Схоже, у майбутньому парламенті
нас чекають епічні битви за Степана Бандеру і Йосипа Сталіна, мови і підручники
історії – все те, без чого ще недавно спокійно проходило життя українського
обивателя.
Причиною цього є не раптове бажання ввести графу
Національність в паспорт або гостра потреба негайно "повернути країну народу".
Безліч українців вирішили таким чином висловити свій протест проти правлячої
партії.
За ультранаціоналістів зі Свободи як за серйозну
противагу регіоналам агітували ліберальні журналісти, які захоплюються главою
американського Білого дому, демократом Бараком Обамою. За партію, яка обіцяє
взяти банки під державний контроль, голосували співробітники найбільших
інвестиційних компаній країни.
Це не масова шизофренія – це сувора політична реальність України. Людей, "які думають", як вони самі про себе кажуть, не лякають ні заборона на аборти, ні
перевірка держслужбовців на предмет наявності у них "патріотизму". Всі як один
стверджують, що прихід в стіни парламенту змусить ультраправих стати "розсудливими"
Це не масова шизофренія – це сувора політична реальність
України. Людей, "які думають", як вони самі про себе кажуть, не лякають ні
заборона на аборти, ні перевірка держслужбовців на предмет наявності у них
"патріотизму". Всі як один стверджують, що прихід в стіни парламенту змусить
ультраправих стати "розсудливими" і відмовитися від своїх радикальних ідей. Та
й жодних перспектив втілення їх у життя у Свободи немає – занадто вже мало їх
проходить у Раду. Тобто голосували саме тому, що вірили: партія не буде
виконувати свої обіцянки.
І ті самі люди хвалили націоналістів за те, що вони
хлопці "з яйцями" і будуть принциповими, не продаючись регіоналам і чесно
виконуючи свої обов'язки. Але якщо це так, то вже зовсім незрозуміло, чому вони
повинні будуть відмовитися від власних програмних положень.
Занадто велике було бажання тих, хто "думає", скрутити
дулю Партії регіонів. Настільки велике, що вони повірили самі і переконували
інших у тому, що про свою обіцянку домагатися імпічменту Президента Віктора
Януковича і не голосувати з регіоналами Свобода принципово не забуде, а от від
заборони на аборти та патріотизму для чиновників "безпринципно" відмовиться.
Причина зростання популярності комуністів теж зрозуміла.Для стомлених постійним "покращенням" жителів південного сходу країни вибір альтернативи був відносно вузький
Причина зростання популярності комуністів теж зрозуміла.
Для стомлених постійним "покращенням" жителів південного сходу країни вибір
альтернативи був відносно вузький. Більшості з них "своїми по нутру" могли бути
лише регіонали та КПУ – решта партій у більшості своїй сприймаються виборцями
східних регіонів чужорідними. Саме тому в цих областях комуністи активно
об'їдали рейтинги регіоналів, що навіть змусило останніх проводити
контрпропагандистську кампанію проти своїх давніх соратників по боях у парламенті.
Для багатьох недосвідчених у залаштункових політичних розкладах жителів
південних і східних областей радикальні гасла комуністів стали здаватися
привабливішими за заклинання про добробут, що панує в країні.
Як не дивно, той факт, що незадоволені Партією регіонів
вирішили віддати свої голоси за найбільш радикальні з можливих їй альтернатив,
привів до прямо протилежного результату – вперше за історію України партія
влади набрала більше голосів, ніж будь-хто з її конкурентів. Рівномірно
розкидавши по різних кошиках опозиційні голоси, частина з яких на перевірку
"проти влади" є лише декларативною, регіонали не тільки розділили своїх
опонентів, але й отримали можливість легітимізувати своє "владарювання" в очах
Заходу.
Без масштабних фальсифікацій результатів виборів Партія регіонів тепер може показати всім, що не тільки не втратила підтримку населення, але й залишається
острівцем стабільності в парламенті, який роздиратиметься на шматки вкрай правим і лівим флангами
Без масштабних фальсифікацій результатів виборів Партія
регіонів тепер може показати всім, що не тільки не втратила підтримку
населення, але й залишається острівцем стабільності в парламенті, який роздиратиметься
на шматки вкрай правим і лівим флангами.
Тепер, щоб провести черговий корупційний закон, для
запуску димової завіси не потрібно буде залучати Колесніченка і Сергія Ківалова.
Тепер про мову, боротьбу з пропагандою гомосексуалізму та інші нагальні
проблеми можуть "домовлятися" між собою комуністи з ультранаціоналістами, перетворюючи
роботу парламенту на театр абсурду й остаточно відбиваючи у нормальних людей
бажання цікавитися тим, що відбувається в його стінах.
Само собою, не всі ті, хто віддав свої голоси Свободі і
комуністам, були просто проти Януковича. Серед них є безліч переконаних
прихильників правих і лівих ідей різного ступеня радикальності. І той факт, що
значна кількість українців всерйоз ці ідеї сприймають і не менша кількість
наших громадян готові без огиди поставити галочку напроти партії, яка обіцяє
втілити ці ідеї в життя, не може не лякати.
Економічна ситуація в країні буде неминуче погіршуватися, а разом з нею – і умови життя українців. Це буде робити їх злішими, а агресивні гасла – привабливішими, створюючи умови для зростання підтримки як ультранаціоналістів,
так і комуністів
Економічна ситуація в країні буде неминуче погіршуватися,
а разом з нею – і умови життя українців. Це буде робити їх злішими, а агресивні
гасла – привабливішими, створюючи умови для зростання підтримки як
ультранаціоналістів, так і комуністів. І тоді настане час не Петра Симоненка з
Олегом Тягнибоком, а Євгена Царькова з Юрієм Михальчишиним. Адже у цих рука
точно "не здригнеться". Але тоді мова піде вже не про керований парламентський
конфлікт, а про бійку в масштабах всієї країни.
І про те, чи хочуть вони такої бійки, час замислитися
нашим громадянам, які "думають" і вважають, що вони можуть прогнозувати
розвиток політичної ситуації.
***
Ця колонка опублікована в № 43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]