Головний київський форум сучасного мистецтва Art Kyiv Contemporary представив виставку найдорожчих художників Росії Олександра Дубосарського і Володимира Виноградова. На їхніх полотнах – татуйована Венера, старі ветерани і сексапільні дівчата з підмосковних Хімок, пише Оксана Мамченкова у №44 журналу Корреспондент від 9 листопада 2012 року.
Оспівувачі трешу, кон'юнктурники, творці великої халтури
і художники епохи, що вловити дух часу, – таким є короткий, але далеко не
повний список епітетів, якими критики встигли нагородити дует московських
художників Олександра Дубосарського і Володимира Виноградова за 18 років їхньої
творчої кар'єри.
Дует Виноградов-Дубосарський є найбільш успішною творчою одиницею в Росії
До наведеного вище переліку визначень варто додати два
об'єктивних – найбільш плідні (тандем створює на рік до 50 картин) і
найдорожчі. Згідно з рейтингом аукціонних результатів сучасних художників, який
восени склав російський спеціалізований сайт для колекціонерів і учасників
ринку Artinvestment.ru, дует Виноградов-Дубосарський є найбільш успішною
творчою одиницею в Росії. П'ять років тому їхня картина Нічний фітнес пішла з
молотка за $ 262,9 тис. на торгах Philips de Pury в Лондоні. Цей рекорд не змогло
побити жодне інше полотно з тих, що написані російськими майстрами у XXI
столітті.
Українські глядачі отримали можливість винести власний
вердикт роботам росіян – виставка Х.Десять, яка складається з картин, створених
москвичами за останні десять років, відкрилася в рамках міжнародного форуму
сучасного мистецтва Art Kyiv Contemporary в столичному музейному комплексі
Мистецький Арсенал.
Сьогодні ціни на роботи Виноградова-Дубосарського стартують з позначки $ 75 тис.
за повноформатне полотно
Якщо сьогодні ціни на роботи Виноградова-Дубосарського
стартують з позначки $ 75 тис. за повноформатне полотно, то лише десять років
тому за них не давали і $ 500. Навіть більше: спочатку галеристи взагалі не
бажали мати справи з молодими авторами.
Коли у 1994 році два провінційних реставратора Виноградов
і Дубосарський опинилися в Москві, ніщо не віщувало їхнього майбутнього успіху.
Тоді живопис в столиці Росії був не в моді: держзамовлення на ідеологічні
картини після розвалу Союзу більше не існувало, а просунуті художники надавали
перевагу перфомансам і фотографії замість малювання.
Тим не менше, саме тоді Дубосарський і Виноградов остаточно
вирішили займатися живописом.
Їхні старання стали приносити відчутні доходи лише
наприкінці 90-х, коли тандем почав співпрацювати з авторитетним куратором
Маратом Гельманом. І до початку 2000-х, коли на московському арт-ринку стався сплеск
інтересу до сучасного мистецтва, Дубосарський і Виноградов підійшли у повній
бойовій готовності. Завзятість і наявність чітко поставлених завдань зробили
свою справу – ціни на роботи дуету почали рости, як на дріжджах.
Тоді на їхніх полотнах красувалися лисі ляльки Барбі,
голі жінки і герої поп-культури. Все це неодмінно найяскравішими фарбами –
тандем іронізував з приводу масового смаку.
Втім, в останні роки загальний настрій робіт художників
дещо змінився. І тепер для київського арт-форуму галерист Дмитро Ханкін, який
протягом останніх двох років співпрацює з художниками, підготував велику вибірку
картин одразу з кількох циклів. Найменш комерційний і при цьому найбільш зрілий
з них, на переконання Ханкіна, проект 2011 року За відвагу.
На багатометровому полотні без зайвого пафосу зображені старенькі
ветерани Другої світової війни. Арт-критик Марія Кравцова зазначає, що проект –
реакція художників на сучасну ситуацію в Росії, де влада частіше спекулює на
історії, ніж шанує залучених до її створення людей.
Проект За відвагу став особистою відповіддю на фальшивий офіціоз
Дубосарський визнає: проект За відвагу став особистою
відповіддю на фальшивий офіціоз. Художник згадує, як одного разу побачив
фотографію одного з московських чиновників у товаристві ветеранів. "Ця
фотографія висіла у нас в майстерні. Ми зробили з неї акварельки, а потім прийшла
ідея зробити цю картину", – каже Корреспонденту художник.
З недавнього часу Виноградов і Дубосарський часто
використовують фотозйомку в процесі створення живописних проектів. Перш ніж
створити цикл На районі про життя і побут небагатих жителів підмосковних Хімок,
який також представлений на Art Kyiv Contemporary, художники кілька тижнів
їздили по їхніх вулицях, роблячи до 3 тис. знімків на день. У відзнятих сюжетах
вони шукали найбільш чіпкі.
"Це наше кредо, ми самі намагаємося нічого не вигадувати,
слідуємо за ситуацією у світі", – ділиться Дубосарський.
До початку чергового десятиліття Виноградов і Дубосарський вибрали новий кут зору на дійсність. Вийшли меланхолійні замальовки з життя обивателів
Проект На районі став знаковим для художників. Якщо у
1990-х дует використовував радянську естетику, щоб створити іронічний портрет
лихого пострадянського десятиліття, у 2000-х старанно експлуатував популярну
тоді тему гламуру, то до початку чергового десятиліття Виноградов і
Дубосарський вибрали новий кут зору на дійсність. Вийшли меланхолійні
замальовки з життя обивателів.
Незважаючи на уявну простоту, метод
Дубосарського-Виноградова завжди передбачає наявність прихованих смислів.
Художники пояснюють: їхня творчість адресована широкому загалу, але при цьому
їжа для розуму "високочолих" глядачів завжди знайдеться.
До прикладу, в іншому проекті, виставленому в Арсеналі – Danger
Museum. Тут автори у властивій їм іронічній манері обіграли відомі всім зразки
класичного живопису. Спляча Венера італійця епохи Відродження Джорджоне
перетворюється у Віру-Венеру – татуйовану дівчину-реготуху. А Урок анатомії
доктора Тюльпана голландця Рембрандта взагалі виявляється заселеним десятком
персонажів із дуже різних картин XIV-XVI століть. Додатково до цього в кожну
картину вбудовані камери відеоспостереження.
Дубосарський пояснює: "Будь-який культурний простір є
місцем контролю. Недавні вибори і в Росії, і в Україні показали, що це –
реальність ".
"Як часто буває – ми думаємо, що ми тут головні, а
насправді завжди є хтось, хто спостерігає за нами", – резюмує він.
***
Цей матеріал опубліковано в № 44 журналу Корреспондент від 9 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.