Корреспондент: Дали жару. Опалювальний приклад Закарпаття надихає інші невеликі міста України

У Закарпатті, що відмовилося від централізованого опалення, навіть квартири в багатоповерхових будинках опалюються тільки індивідуально. Експеримент позбавляє населення комунальної залежності й економить бюджетні сили, пише Катерина Іванова в №45 журналу Корреспондент від 16 листопада 2012 року.

У двокімнатній квартирі Олександра Костенчука, начальника відділу експлуатації житлового фонду та інженерних мереж Ужгородської міськадміністрації, уже восьмий рік поспіль опалювальний сезон починається не 15 жовтня, як у всій країні, а коли побажає сам господар.

Костенчук був одним з перших ужгородців, які живуть в багатоквартирних будинках, хто відмовився від центрального опалення і замінив його індивідуальним газовим котлом.

"Якби [у мене] було сьогодні центральне опалення, то за наявними тарифами я платив би 500 грн. на місяць, а так я плачу 200 грн.", – розповідає ще про один істотний виграш Костенчук.

Починаючи з 2004 року, мешканці Ужгорода стали масово переходити на індивідуальне опалення, і до 2011-го з 33 тис. квартир тут обігрівалися централізовано лише 2,3 тис.

Відчувши плюси нового виду обігріву, починаючи з 2004 року мешканці Ужгорода стали масово переходити на індивідуальне опалення, і до 2011-го з 33 тис. квартир тут обігрівалися централізовано лише 2,3 тис.

Місцевій владі нічого іншого не залишалося, як підтримати ініціативу знизу і провести децентралізацію теплопостачання всієї області – адже утримувати тепломережі стало не вигідно.

Альтернативою стали автономні газові котли або електроконвектори, які жителі встановлювали за свій рахунок. Безкоштовно від держави їх отримали тільки малозабезпечені сім'ї. В цілому на децентралізацію було витрачено 35 млн грн., а з обласної та державної казни на них пішло лише трохи більше 4,5 млн грн.

Ужгородські чиновники малою кров'ю здійснили комунальну революцію – позбавили
себе необхідності утримувати та модернізувати громіздкі і зношені тепломережі. Проте експерти не радять поспішати відмовлятися від системи ТЕЦ повсюдно

Так ужгородські чиновники малою кров'ю здійснили комунальну революцію – позбавили себе необхідності утримувати та модернізувати громіздкі і зношені тепломережі, які, до речі, становлять проблему для всієї країни.

Проте експерти не радять поспішати відмовлятися від системи ТЕЦ повсюдно. Наприклад, перебудовувати комунікації у висотних будинках і великих житлових масивах мегаполісів важче і дорожче.

Тим часом, приклад Закарпаття вже взяли до уваги невеликі міста Луганської, Одеської, Житомирської та Дніпропетровської областей.

"Наше маленьке місто дає державі можливість заощадити, – резюмує Віктор Погорєлов, мер Ужгорода. – В Україні сотні міст [з населенням до 500 тис.], якби вони перевели свої будинки на автономки, це було б істотне зменшення проблем. У цьому я вбачаю тільки позитив".

Сам собі кочегар

Михайло і Діана Кулики, а також їхня маленька дочка Лілія кожного року з настанням холодів ледь зігрівалися у своїй двокімнатній квартирі – батареї "ледь животіли". В останню зиму в розпал лютневих холодів вони ходили по будинку в легких футболках: замість чавунних радіаторів у Куликів з'явився електричний конвектор, який їм як малозабезпеченій сім'ї місцева влада встановила безкоштовно.

"Коли [ми] на роботі – [опалення] вимикаємо, а коли приходимо, відразу ставимо на максимум, і за 20 хвилин у квартирі спекотно", – розповідає Діана Кулик. За її словами, сьогодні за тепло у них набігає не більше 200 грн. на місяць, хоча раніше доводилося платити до 600 грн.

Сім'я Куликів з тих небагатьох ужгородців, кому поліпшення температурних умов у квартирі нічого не коштувало. Переважній більшості мешканців багатоквартирних будинків довелося розщедритися: конвектори коштували 4-6 тис. грн., а котли – 14-16 тис.

Люди на обладнання грошей не шкодували – воно окупається протягом чотирьох-п'яти років за рахунок зниження витрат на опалення вдвічі-втричі

Однак люди на обладнання грошей не шкодували – воно окупається протягом чотирьох-п'яти років за рахунок зниження витрат на опалення вдвічі-втричі. Приблизно в тій самій пропорції зменшилися і державні витрати на теплопостачання області.

Раніше через погану ізоляцію труб і велику їхню протяжність по дорозі від котелень до споживача втрачалося до 50% тепла, а тепер область економить до 1,3 млрд кубометрів газу на рік, або 170 млн грн., підраховує Василь Романець, начальник обласного управління ЖКГ.

Відмова від центрального опалення позбавила місто відразу цілого комплексу проблем. Наприклад, необхідності лагодити мережі після нескінченних проривів. А це витрати не тільки на ремонт труб, а й на зняття асфальту і заміну його новим після завершення робіт, наголошує Погорєлов.

Останнім часом комунальникам потрібно стежити лише за справністю газових труб, які тепер призначені для живлення не тільки кухонних плит, але й котлів опалення. Для цього довелося збільшити діаметр труб й обладнати квартири додатковими вентиляційними каналами.

А в будинках з електроконвекторами потрібна повна заміна кабелів і системи розводки, не розрахованих на високі навантаження електромережі.

Ужгород поступово позбувається котелень, які втратили своє призначення і які міська влада розпродає бізнесменам

Тим часом, Ужгород поступово позбувається котелень, які втратили своє призначення і які міська влада розпродає бізнесменам.

У центрі одного з ужгородських дворів красується яскраво-малинова одноповерхова будівля. Так тепер виглядає тутешній комунальний атавізм, переобладнаний в автомийку.

Колись від цієї котельні отримував тепло дитячий садок-школа Престиж. Його директор Наталія Гриценко описує той період епітетом "страшний". Температура в приміщенні не піднімалася вище 17 º С, а коли проривало труби, що траплялося нерідко, без тепла доводилося сидіти тиждень.

Тепер дітей і вихователів обігріває окрема модульна котельна, і температуру в приміщенні можна підвищувати до 25 º С. При цьому в місяць за лічильниками набігає 40 тис. грн. – удвічі менше, ніж раніше.

Такою технікою у 2011 році обзавелися всі дитсадки, школи та лікарні області за бюджетний рахунок.

"Ми пішли, може, і сильно радикальним шляхом, але пішли від цієї [неефективної централізованої] системи", – резюмує Погорєлов

Спалені мости

Децентралізація опалювальної системи, ефективність якої продемонстрував Ужгород, здається привабливою жителям інших регіонів України.

"Щоб включили опалення, потрібно, щоб дві доби середньодобова температура була 8 º С. А у нас вдень під 20, а вночі – 4-5 º С. Й опалювальний сезон досі не настав", – міркує Ольга Алексаніна, співробітниця міської адміністрації кримського Армянська. Вона сама, як і більшість жителів цього містечка, давно перейшла на індивідуальний обігрів квартири.

Споживачів тепла в багатоквартирних будинках приваблює можливість платити менше. Суттєвий виграш став можливим через різницю цін на газ для підприємств теплопостачання і для населення

Споживачів тепла в багатоквартирних будинках приваблює можливість платити менше. Суттєвий виграш став можливим через різницю цін на газ для підприємств теплопостачання і для населення – 1,3 тис. грн. проти 724 грн. за 1 тис. кубометрів.

"Звичайно ж, така диспропорція тільки сприяє переходу громадян на індивідуальне опалення", – пояснює Ільдар Газізулін, старший аналітик Центру перспективних досліджень.

До слова, у Західній Європі, навпаки, ціни на газ для оптових покупців нижчі, ніж роздрібні. І хоча уряд України поки що обіцяє газові тарифи для населення не піднімати, експерти переконані: це ненадовго.

Ідея поквартирного опалення прийшла в Україну із Західної Європи, однак там, за винятком Італії та Німеччини, вже почався зворотний процес – повернення до
централізованого опалення

Ідея поквартирного опалення прийшла в Україну саме із Західної Європи, однак там, за винятком Італії та Німеччини, вже почався зворотний процес – повернення до централізованого опалення.

Європейці дійшли висновку, що воно екологічніше, оскільки викиди великих ТЕЦ очищаються й розсіюються у 30-кілометровій зоні за межами міст, а вихлопи індивідуальних котлів осідають у межах міста.

Перевага ТЕЦ перед автономною системою полягає і в можливості використання різних видів палива, навіть таких екзотичних, як побутові відходи. Крім того, сучасні теплоелетроцентралі більш економічні, ніж індивідуальні котельні.

Однак все це навряд чи відноситься до морально і фізично застарілих вітчизняних ТЕЦ. Жалюгідний стан тепломереж, неефективна теплоізоляція роблять втрати тепла під час його передачі катастрофічними – в низці випадків вони сягають 60%.

Ці втрати лягають фінансовим тягарем на споживача, який змушений оплачувати не тільки гігакалорії, що пішли в атмосферу, а й модернізацію тепломереж, їхню заміну і будівництво.

Тим часом коштів, одержуваних від населення, навряд чи вистачає на підтримку тепломереж в робочому стані. За оцінкою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, в Україні повної заміни потребують 5,4 тис. км зношених теплотрас, що коштуватиме 10-12 млрд грн.

Але досвід Закарпаття не можна вважати універсальною альтернативою модернізації системи центрального опалення, вважає Володимир Дерій, гендиректор міжгалузевої асоціації Укртеплокомуненерго.

Економічно доцільно переводити на індивідуальні опалювальні системи забудову до двох-трьох поверхів, а все, що вище, вигідніше опалювати централізовано

Згідно з науковими розрахунками, каже Дерій, економічно доцільно переводити на індивідуальні опалювальні системи забудову до двох-трьох поверхів, а все, що вище, вигідніше опалювати централізовано.

Олексій Кучеренко, екс-міністр ЖКГ, взагалі вважає закарпатський експеримент небезпечним. Мовляв, ужгородці спалили мости, відрізавши себе від ТЕЦ, а також втративши можливість використовувати альтернативні джерела енергії.

"Перейти на автономне опалення означає сісти на газову голку назавжди", – переконаний Кучеренко.

Також в Мінрегіонрозвитку попереджають, що централізовані системи без капітального ремонту працюють в три-чотири рази довше, ніж індивідуальні. До того ж будинок, якщо котли встановлені не у всіх квартирах, нагрівається нерівномірно, що веде до прискорення зносу житлофонду.

"Однозначного рецепту для всіх населених пунктів немає, – резюмує Ольга Маштакова, помічник голови відомства. – Необхідно враховувати специфіку, керуватися здоровим глуздом, а не одномоментною ситуацією, і головне бачити перспективу".

***

Цей матеріал опубліковано в № 45 журналу Корреспондент від 16 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.