Небагаті камбоджійці обожнюють статусні автомобілі, шкурки від бананів кидають просто під ноги і готові безкорисливо допомагати кожному зустрічному іноземцю – чим не українці, але з іншого боку Землі, пише фотограф і мандрівник Олексій Гаврилюк у №46 журналу Корреспондент від 23 листопада 2012 року.
Невеликий аеропорт у Пномпені здивував великою кількістю
людей у формі, які, втім, справно допомагали порадами і
відповідали на будь-які запитання. Чи це пережитки соціалістичного минулого, чи
просто бажання бути корисними тим нечисленним туристам, які зважилися приїхати
в цю країну, зрозуміти так і не вдалося.
Незважаючи на всесвітню популярність Ангкора, Камбоджа не
може похвалитися напливом туристів, і у свідомості багатьох залишається дрімучою
азіатською державою з нерозвиненою мережею автодоріг, малоосвіченим населенням,
антисанітарією, неякісним харчуванням, легкодоступними жінками і дешевим
алкоголем.
Злачних місць у Пномпені та інших популярних серед
туристів камбоджійських містах, і правда предостатньо, а ціни на місцеві ром і
віскі такі, що за бажання їх можна пити замість води – тільки клімат не
дозволяє. Температура повітря цілий рік майже не відхиляється від позначки у 30
С.
Камбоджійці виявилися товариськими і доброзичливими. Ми це відчули, не від'їхавши на тук-туку і сотні метрів від аеропорту
Камбоджійці виявилися товариськими і доброзичливими. Ми
це відчули, не від'їхавши на тук-туку і сотні метрів від аеропорту. Кожного
другого мотоцикліста, що проїжджав повз нас, в обов'язковому порядку цікавило
те, звідки ми приїхали і як надовго. Кожен третій обов'язково бажав нам гарної
подорожі. А кожен десятий був готовий цієї ж хвилини стати нашим гідом.
Деякі туземці на ходу надавали нам інформацію про місця
обов'язкові, на їхню думку, для відвідування, а також про те, де можна смачно
поїсти або добре провести час. Все це безкорисливо, з широкою щирою усмішкою і
в щільному столичному потоці моторолерів, мопедів, велосипедів та інших дво- і
триколісних засобів пересування – кількість мотобайків на одиницю дорожнього
полотна в Камбоджі вражає уяву.
Взагалі мотобайк – це національний засіб пересування в азіатських народів. Тут звичайна картина, коли на звичайний двомісний моторолер всідається ціле сімейство
Взагалі мотобайк – це національний засіб пересування в
азіатських народів. Тут звичайна картина, коли на звичайний двомісний моторолер
всідається ціле сімейство – за кермом тато, за ним мама і двоє, а нерідко і
троє дітей. Втім, автомобілів тут теж немало – камбоджійці, як і українці, надають
перевагу джипам. У багатьох статусні японські або американські автомобілі. Свого
часу в цій небагатій країні роздавали наділи землі, і багато громадян,
отримавши непотрібні, як їм здавалося, ділянки, швидко перетворили їх на
грошові знаки, які відразу ж поспішили обміняти на "престижні" автомобілі.
Чомусь згадалися українські 90-ті роки.
Один з камбоджійських міфів – повсюдна антисанітарія –
був розвіяний відразу в перший день нашого перебування в країні. Сміття на
набережній Пномпеня не більше, ніж на Хрещатику, хоча звички прибирати за собою
у більшості камбоджійців немає. Тут вважається звичним, коли шкірка банана або
залишки вуличної їжі летять просто на тротуар. Не біда: до ранку сміття
приберуть.
Для подорожі по Камбоджі достатньо мінімального знання
англійської мови: для отримання необхідної інформації в повному обсязі іноді
вистачить просто руху руки чи напряму погляду. Англійську тут знають поголовно
всі, від малого до великого. Чи то життя змушує, чи то все-таки в країні
непогана система освіти. Для країни, яка зовсім недавно пережила жахи правління
червоних кхмерів і наслідки громадянської війни, прогрес є.
Військова тема присутня всюди – від футболок з написом
Обережно міни і калік-жебраків до музею геноциду Полів смерті у Пномпені. Туди
вам неодмінно запропонує прокотитися кожен другий таксист або тук-тукер.
Добовий бюджет на людину, включаючи проживання в непоганому готелі, може скласти
$ 15-25 на персону. Зазвичай мандрівники легко вкладаються в суму у двічі, а то й втричі меншу
Прихильні до мандрівників і місцеві ціни. Вони вкрай
невисокі, хоча місцеві жителі скаржаться, що ціни ростуть. Поки ж, щоб
витратити за день $ 50, потрібно сильно постаратися. Добовий бюджет на людину,
включаючи проживання в непоганому готелі, може скласти $ 15-25 на персону. Зазвичай
мандрівники легко вкладаються в суму у двічі, а то й втричі меншу. Якщо додати
сюди дешевий транспорт – літак, автобус, поїзд або автомобіль, то виходить
практично ідеальна для переміщень країна. Місцеві автошляхи – не Європа, але за
якістю дадуть фори українським магістралям. До того ж у Камбоджі смачно
годують: купувати їжу можна скрізь, на вулиці, в недорогих кафе в глибинці або
туристичних місцях – відрізнятися буде не якість, а ціна. Камбоджійська кухня
нагадує тайську, тільки менш гостра і більш пряна.
Ангкор, стародавня столиця кхмерів і головна туристична фішка
Камбоджі, відома комусь з уроків історії, а комусь з голлівудських блокбастерів
– тут знімався фільм про Лару Крофт, розкрадачку гробниць.
Найкраще приїхати в Ангкор на світанку, коли не так
спекотно, а людей небагато. Приїдете ближче до обіду, і вас невідступно
супроводжуватиме всюдисуща камбоджійська дітвора з різними бізнес-пропозиціями,
від продажу листівок до пропозицій заспівати, станцювати, сфотографуватися – "а
може містер бажає подивитися красивий віддалений храм?"
Варто вам прийняти хоча б одну пропозицію, кількість
малолітніх продавців і помічників біля вас з кожною хвилиною зростатиме в
геометричній прогресії.
***
Цей матеріал опубліковано в № 46 журналу Корреспондент від 23 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.