Фондовий ринок країни в коматозному стані. Але він все ще може стати не тільки альтернативою вкладенням у долар, а й локомотивом всієї економіки, як це сталося в Польщі, Бразилії, Індії і тепер уже в Росії, пише Дмитро Тарабакін, керуючий директор інвестиційної компанії Dragon Capital, у колонці, опублікованій у №48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року.
Ми живемо в часи фундаментальних змін у світовій економіці, коли країни БРІКС впевнено крокують до чемпіонського п'єдесталу, обганяючи "старий" світ. Що змушує їх рухатися вперед? Колосальний людський потенціал, багаті природні ресурси і, напевно, головне – капітал. Саме успішна конкуренція за розумовий і фінансовий капітал, а також його ефективний розподіл між перспективними галузями економіки і рухають ці країни вперед, нарощуючи їхній ВВП на 5-7% у рік.
Без встановлення верховенства права – хоча б на мінімальному рівні – розраховувати на довіру до країни з боку інвесторів не варто
Де в цьому процесі перебуває Україна? На жаль, на узбіччі. Ми не зберегли більшу частину переваг, отриманих у результаті очищення кризою 2008-2009 років, яка багатьох повернула з небес на землю. А здавалося, що різка девальвація гривні (на 40%) і обвал промислового виробництва (на 20%) повинні були забезпечити низьку базу для зростання на найближче майбутнє. Але цього не сталося, і ми знову говоримо про девальвацію і міркуємо, чи збережеться зростання ВВП в цьому році. Україна остаточно зруйнувала довіру до своєї юрисдикції, і тепер все залучення капіталу приватним сектором здійснюється через нерезидентські структури. І справа тут далеко не в податках, а в повній дискредитації національної судової системи. Власник однієї компанії, яка залучила капітал за допомогою лістингу на польській біржі, одного разу сказав: "Поки в Україні бізнес дешевше забрати, ніж купити, про локальні ІPO не може бути й мови". Зрозуміло, що без встановлення верховенства права – хоча б на мінімальному рівні – розраховувати на довіру до країни з боку інвесторів не варто.
Великим досягненням кризи стало створення Української біржі (УБ). Скажу відверто: мені, випускникові Києво-Могилянської академії, ідея створення фондового майданчика з росіянами не дуже подобалася, і ми до останнього боролися за залучення західного партнера. Проте Захід був нерішучим, а росіяни – професійними і впертими, тому і перемогли. У підсумку колосальної роботи в Україні з'явився справжній ринок і біржовий індекс, який зацікавив не лише професійних учасників, а й близько 10 тис. громадян, для яких єдиною альтернативою збереження заощаджень був долар США. З 20 млн грн. на початку 2009 року обсяги торгів зросли більш ніж до 200 млн грн. на початку 2011-го. На біржі було задепоновано, тобто заведено інвесторами та учасниками ринку для покупки активів, понад 300 млн грн., впроваджувалися нові продукти у вигляді ф'ючерсів на індекс, репо-операції, маржинальна торгівля. З'явилася надія, що Україна стане цивілізованою країною, а гривня буде прийнятною валютою для інвестицій і заощаджень.
Все частіше стали спостерігатися грубі порушення прав міноритарних акціонерів в процесі переходу біржових компаній під контроль холдингів
На жаль, негативні процеси, що почалися в державі у другій половині 2011 року, звели ці надії нанівець. Все частіше стали спостерігатися грубі порушення прав міноритарних акціонерів в процесі переходу біржових компаній під контроль холдингів. Внаслідок використання трансфертних схем вони втрачали самостійність і перетворювалися на цехи, де переробляють газ, видобувають вугілля, плавлять сталь або варять цукор, позбувшись майже всіх ознак ПАТ (публічного акціонерного товариства). І все це відбувалося без будь-якої компенсації громадянам-акціонерам навіть за тими невисокими біржовими цінами, які мали місце під час поглинання цих компаній, що суперечить базовим принципам фондового ринку. Наша корпоративна культура і законодавство відстали мінімум на десять років, і навіть те, що є, часто ігнорується.
Контроль над капітальним рахунком з боку НБУ часто ускладнював доступ іноземців на наш ринок, тим самим створивши практику розрахунків за українські активи іноземною валютою за кордоном. Девальваційні очікування ще більше відштовхнули інвесторів від гривневих активів, а зростання ставок на депозити до рівня вище 30% річних відтягнуло майже всі ресурси з ринку на користь депозитів, де гроші перестають працювати на економіку і часто просто лежать мертвим вантажем. У підсумку ринок вже другий рік поспіль падає на 40%, обсяги торгів акціями зменшилися до 5-10 млн грн. на день (падіння на 90-95%), сума задепонованих на біржі коштів – до 40 млн грн., а решта грошей пішли в долар або за кордон.
Країни, що активно розвиваються, давно зрозуміли, що потужний національний фондовий ринок – це частина державного суверенітету
Так, в Україні фондовий ринок сьогодні хворий і слабкий. Його можна не помічати і далі гнобити. Але настав час зрозуміти, що це не хвороба якоїсь непотрібної галузі, а серйозні симптоми хвороби економіки і всього суспільства. Країни, що активно розвиваються, давно зрозуміли, що потужний національний фондовий ринок – це частина державного суверенітету. Бразилія, Польща, Індія, і тепер Росія, роблять все можливе, щоб повернути капітал додому з Нью-Йорка, Лондона чи Гонконгу. Завдяки цьому вони створили власні багатомільярдні індустрії, що годують їхні економіки "довгими" грошима, новими технологіями та висококваліфікованими робочими місцями. Україна ж, навпаки, робить все, щоб наші компанії, гроші й уми працювали на інших.
За останні шість років українські компанії провели більш ніж 30 IPO на суму понад $ 2,7 млрд, але жодна з них не обрала Україну для лістингу, хоча майже 100% їхніх грошей працюють на нашу економіку. Іноземці мають можливість інвестувати в наші компанії, але для українських громадян законний шлях туди закритий. Парадокс у тому, що в Україні на біржі немає жодної аграрної компанії, а інвестиції в таку експортну сировинну компанію, як Ferrexpo, акції якої можуть бути реальною альтернативою долару на тлі слабкої гривні, теж доступні лише за наявності коштів за межами країни.
Ми, звичайно, вітаємо заходи НБУ щодо дедоларизації, але рекомендуємо пропонувати й економічні стимули поряд з адміністративними. Як співає Святослав Вакарчук, "не буває в болоті смачної води". Здоровий і ліквідний національний фондовий ринок – це серйозна альтернатива долару. Тому ми пропонуємо НБУ та Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку допустити на УБ найкращі українські підприємства, які зараз торгуються в Лондоні та Варшаві, з допомогою паралельного лістингу. Після цього було б непогано дати можливість або навіть зобов'язати власників псевдопублічних компаній, так званих ПАТ-цехів, за досягнення ними 95%-вої частки викуповувати акції міноритаріїв за справедливою ціною та перетворювати їх на приватне акціонерне товариство. Таким чином, пішовши з біржі, вони звільнять місце компаніям, які хочуть бути публічними і співпрацювати з інвесторами.
Новообраному парламенту ми б радили завершити пенсійну реформу, відкривши шлях до накопичувальної системи
Новообраному парламенту ми б радили завершити пенсійну реформу, відкривши шлях до накопичувальної системи, яка продовжить формування інституту національного інвестора і надасть можливість молодим людям перераховувати частину своєї пенсійної програми в альтернативні інвестиційні інструменти. З часом це дозволить створити пул довгих інвестиційних грошей, що поза всякими сумнівами фінансуватиме економічне зростання.
Дмитро Тарабакін – керуючий директор інвестиційної компанії Dragon Capital. Брав участь у проекті створення фондової біржі ПФТС ще в 1995 році. Спеціалізовані українські та російські мас-медіа неодноразово визнавали його найкращим трейдером в Україні.
***
Ця колонка опублікована у № 48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою [email protected]