Корреспондент: Казковий початок. Лист із Німеччини

Горезвісні німецькі пунктуальність і цілеспрямованість, а також їхні наслідки - стабільність і високий рівень життя - можна пояснити просто: багато поколінь німців росли на жорстких прагматичних казках, втім, не позбавлених частки романтики, - пише менеджер проектів Ради німців України Вікторія Білаш в рубриці Лист з ... в №50 журналу Кореспондент від 21 грудня 2012 року.

Треба віддати німцям належне: при всій своїй романтично-казковій культурній спадщині вони відрізняються розумною педантичністю і ощадливістю. І навіть казки їм приносять гроші - перетворюються на туристичний тренд і щороку приваблюють все нових мандрівників.

Взяти, приміром, один із туристичних маршрутів Німеччиною, Дорогу казок, присвячену знаменитим німецьким казкарям братам Грімм і їх героям. Протяжність дороги - 600 км, вона пролягає через 70 міст, сіл, долин, так чи інакше пов'язаних із заданою темою. Чи треба говорити, що заповзятливі німці не упустили можливості "посилити" ситуацію і відкрили за ходом маршруту безліч тематичних кафе і готелів?

Навіть казки їм приносять гроші - перетворюються на туристичний тренд і щороку приваблюють все нових мандрівників

Я подорожувала цим маршрутом велосипедом, проїжджаючи щодня по 80-100 км, що цілком укладається в стереотип типового німецького внутрішнього туризму. Велодоріжки тут в гарну погоду за кількістю учасників руху вже починають нагадувати автобани, і на велотрасах можна зустріти людей різного віку і соціального стану.

У Марбурзі, через який проходить маршрут, як і в багатьох містах Європи, для велотуристів є спеціально обладнані кемпінги, як у центрі міста, так і на околиці. Взагалі самі мешканці Марбурга стверджують, що живуть не стільки в місті, скільки в університеті: кожен четвертий його мешканець - студент. Тут розташований Марбурзький університет ім. Філіпа, заснований в 1527 році. Саме місто інтернаціональне і дуже дружнє, за своїм настроєм чимось нагадує студентське братство. Тут легко знайомитися, заводити приятельські стосунки і добре проводити час, в тому числі в місцевих пивних закладах.

До речі, в цьому місті минули студентські роки Якоба та Вільгельма Грімм, а також великого дослідника Михайла Ломоносова і поета - нобелівського лауреата Бориса Пастернака. Про це свідчать таблички на тих же пивничках, кафе і крамницях - особливо книжкових. І важко знайти туриста, який, побачивши напис, що в цьому кафе часто бував Пастернак, тут же не замовив би собі тут каву - хіба що турист щойно вийшов із закладу, де зазвичай обідав юний Ломоносов.

Я подорожувала цим маршрутом велосипедом, проїжджаючи щодня по 80-100 км, що цілком укладається в стереотип типового німецького внутрішнього туризму

Взагалі ви можете запланувати поїздку Дорогою казок спеціально в Дні лялькових театрів та Тиждень казок - дійство, що точно передає атмосферу середньовічної Німеччини. У ці дні містами маршруту ходять казкові персонажі, грає музика, йдуть невеликі театральні вистави. У меню ресторанів з'являються "казкові" страви. До прикладу, в Хамельні мені подали десерт Щурячі хвостики, що виглядав відповідно: місто знамените Хамельнським Щуроловом, який врятував мешканців від нашестя щурів, а коли йому за це не заплатили, вивів із міста всіх маленьких дітей. Я підгледіла, що за сусіднім столиком на десерт принесли солодощі у формі мишей.

Вважається, що німецькі казки досить жорстокі і, перш ніж досягти бажаного, їх персонажам доводиться долати всілякі перешкоди, причому не зупиняючись ні перед чим. Так, в оригіналі казки Попелюшка донькам мачухи довелося відрізати на ногах пальці й п'яти - вони прагнули надіти кришталеву туфельку за всяку ціну. Якісь відзвуки тієї середньовічної цілеспрямованості присутні і в сучасних німцях: за весь казковий веломаршрут - а ми їхали групою - жоден з моїх німецьких попутників не відстав, ніхто не скаржився на життя, незліченні пагорби або погану погоду. Мабуть, позначається читання таких казок з раннього дитинства протягом багатьох поколінь.

Ви можете запланувати поїздку Дорогою казок спеціально в Дні лялькових театрів та Тиждень казок - дійство, що точно передає атмосферу середньовічної Німеччини

Втім, не казками єдиними гарні заміські види Німеччині. У кожного подорожнього викличуть захоплення старовинні палаци і замки із кам'яними вежами. Тим часом вони з'явилися не стільки чи не тільки з любові німців до прекрасного, як завдяки духу суперництва між сусідами. Довгий час Німеччина була розділена на маленькі і зовсім маленькі графства. Графи і їх дружини стежили за модою і витрачали безліч грошей на будівництво замків, будинків і парків. Доходило до смішного: в епоху бароко і рококо більш багатим вважався той, у чиєму будинку було більше сходинок або хто запропонує гостям найбільшу кількість страв.

Сьогодні архітектурні багатства минулого охороняються законом і "заробляють собі на життя туризмом і кінематографом, плюс їх підтримують місцеві меценати. Музеї Німеччини взагалі окрема тема: це не просто виставка експонатів, а відроджена у всіх деталях реальність. Відреставровані замки представляють великі колекції творів мистецтва, старовинних меблів, зброї і середньовічних артефактів. Більшість розташовані за межами великих міст - це і врятувало їх від руйнування в історичних баталіях.

Відстань не позбавляє замки популярності - в них завжди чимало туристів, в тому числі і тих, які приїхали велосипедами, і майже завжди стоять черги в касу. Більшість у таких чергах становлять німці, адже туризм власною країною у цій найбільш мандрівній нації світу так само популярний, як і міжнародні поїздки.

Останній мазок до загального портрета заміської Німеччини - її ландшафти. Тут все передбачене: чисто, доглянуто, охороняється законом. Хоча, можливо, романтики будуть розчаровані - замість дерев'яних млинів в країні як гриби виростають сучасні вітряні установки, що перетворюють енергію вітру в електрику. Але такий вигляд із-за керма велосипеда нагадує, що це Німеччина ХХІ століття.

***

Цей матеріал опубліковано в №50 журналу Корреспондент від 21 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.