Геннадій Кернес, харківський градоначальник і зірка YouТube, в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів про свої виснажливі тренування, світле майбутнє Харкова, сусідство з Юлією Тимошенко, а також про розважливість мільярдера Олександра Ярославського і винятковість таємничого власника ФК Металіст Сергія Курченка. Матеріал розміщено у №10 журналу Корреспондент від 15 березня 2013 року.
Що спільного у канадської поп-зірки Джастіна Бібера,
корейського репера Psy і харківського політика і бізнесмена Геннадія Кернеса?
Всі вони стали знаменитими завдяки YouТube. Відео, на якому кандидат в мери
Харкова Михайло Добкін записує звернення до городян під акомпанемент іронічних
коментарів свого друга Кернеса, набрало у Мережі майже 3 млн переглядів.
Скандальна слава не завадила Добкіну зайняти пост
губернатора Харківщини, а Кернесу – стати мером міста в жовтні 2010 року.
Останній також прославився тим, що став одним з небагатьох українських
політиків, які оприлюднили номер свого мобільного телефону для дзвінків
виборців.
Побувавши в гостях у харківського градоначальника,
Корреспондент переконався, що ця людина і в житті поводиться так само
безпосередньо, як і на відео, що зробило її знаменитою: він не соромився
демонструвати фотографу свою мускулатуру і за словом в кишеню не ліз.
Бесіда з Кернесом відбулася в рамках спецпроекту
Корреспондента – інтерв'ю з мерами найбільших українських міст, які багато в
чому визначають життя не тільки регіонів, а й країни в цілому.
- В Україні мільйонери йдуть у владу, щоб працювати за
кілька тисяч доларів на місяць, наприклад, у Кабміні. Багатьом з них влада дає
можливість отримання преференцій для свого бізнесу. Ви у владу прийшли теж для
того, щоб стати ще багатшим?
- Ви порівняли те, чого не можна порівнювати, – виконавчу
владу і місцеве самоврядування. Розумієте, з моєї точки зору, місцеве
самоврядування – збиткове. Відповідальність у нас [представників виконавчої
влади та представників місцевого самоврядування] різна, і ставлення до роботи у
нас різне. Місцева влада, яка займається життєзабезпеченням, побутом людей,
ближче всіх до тих, кому служить. А ті, хто працює чиновниками, іноді мислять
по-іншому.
Наступне – ми не приймаємо закони ... Ми працюємо
відповідно до і на виконання чинного законодавства України. А право
законодавчої ініціативи нам би не завадило. Це допомогло б нам на місцях
ефективніше приймати рішення і реалізовувати їх.
Що стосується моїх доходів – я їх ніколи не приховував, завжди
відображав їх в декларації. Я не відразу став мером. Займався підприємницькою,
банківською та інвестиційною діяльністю. Тричі обирався депутатом міськради,
двічі – секретарем міськради. Я ніколи ні від кого не ховався і не ховаюся. І
зараз не приховую свій особистий Mercedes-Benz і гроші на його утримання та
обслуговування з бюджету міста не беру.
Іноді в ЗМІ пишуть, що я отримую матеріальну допомогу.
Щоб ви розуміли, це звичайнісінька 13-та зарплата, так звані відпускні гроші. З
1998 року я їх перераховую на допомогу дитячим садкам, дитячим будинкам і
лікарням.
Тому цілком нормально, коли багаті люди, люди, які
відбулися, незалежно від статі йдуть у владу. Якщо вони заробили гроші, змогли
досягти результату, отже у них є ділова активність, бажання змінювати життя – не
своє, а суспільства – на краще, отже у них є свої переконання і принципи. А це саме
те, що важливо у владі.
- Наскільки бюджет Харкова залежить від влади? І
наскільки залежите ви від поблажливості офіційного Києва?
- На 101% ми всі залежимо від офіційного Києва. Що
стосується його поблажливості – я б сам себе не поважав, якщо була б якась
поблажливість. Є розуміння загальних цілей. До прикладу, з радянських часів не
вирішувалося питання з кордонами Харкова. Ми порушили це питання, в Києві на
всіх рівнях його пролобіювали в інтересах громади. Результат – Харків із
затвердженими новими кордонами.
Ми спільно працюємо, а не відсиджуємося у своїх
кабінетах. У відносинах між різними рівнями влади немає ніяких "цукерок". Є
терпіння, бажання працювати та отримати результат. Все це є головними
складовими наших спільних досягнень. Тому сьогодні Харків та центральна влада –
єдиний механізм, що працює на результат.
- У вас під боком перебуває головний політв’язень країни – екс-прем'єр Юлія Тимошенко. Чому не відвідуєте
її? Як відбивається її присутність на місті, чи впливає це якось на вас?
- У мене під боком перебуває моя дружина – це по-перше.
Також у мене є маленька собачка – вона теж іноді лежить під боком. Що
стосується Тимошенко – вона відбуває покарання, тимчасова прописка – місто
Харків, виправно-трудова установа № 54, Качанівська колонія.
Прихильники Тимошенко думають і роблять що хочуть,
мотивуючи свої вчинки тільки одним аргументом – "свободу Тимошенко". Після
їхніх акцій протесту залишаються купи сміття, іноді – поламані лавки, загиджені
двори і дитячі майданчики. Все це свідчить про одне: вони не поважають
харків'ян. І така їхня поведінка не додає популярності опозиції у нашому місті.
- Харків підтримав Партію регіонів на парламентських
виборах. Розкрийте секрет, як це вийшло? Ви що, пообіцяли "помножити на нуль"
всіх, хто не проголосує за регіоналів?
- "Множення на нуль" і вибори ніяк не пов'язані. Мій
вираз "помножу на нуль" мав конкретного адресата. Це стосувалося керівника
одного комунального підприємства [главу КП Харківміськліфт]. Так, я був
емоційним, але люди повинні відповідати за свої слова і вчинки.
Що стосується голосування за Партію регіонів. Відповідь
така: отже, її представники змогли довести харків'янам свою відповідальність перед
людьми і свій професіоналізм. На виборах не було ніяких подвійних стандартів,
25-го кадру або якихось інших політтехнологій. Була конкретна робота, робота на
результат.
До всіх кандидатів були запитання, пов'язані із
соціальними гарантіями, людськими стосунками, політичними обіцянками. Усі
кандидати так чи інакше відповіли на запитання харків'ян. А в день голосування
по всіх округах Харкова й області кандидати від ПР отримали підтримку. Тепер
Харків чекає від них такої самої підтримки у відродженні Слобожанщини.
- Ви часто говорите про те, що регіонали багато зробили
для міста. Що, наприклад, зробила член фракції ПР Ірина Бережна, яка віддавна живе
у Києві, яка пройшла у Верховну Раду як мажоритарник по одному з харківських
округів?
- Під час виборів Ірина Бережна багато спілкувалася з
харків'янами, вивчила й систематизувала запитання городян за своїм виборчим
округом. До того ж вона зуміла влитися у сім'ю [жителів Харкова]. Знайшла
розуміння й у старшого покоління, й у молоді. Я впевнений, вона зможе принести
ще багато користі як представник Харкова у Верховній Раді. Будь-хто міг виграти
в неї, але покажіть мені того будь-кого ...
- У ході передвиборчої кампанії ви розмістили в Мережі
номер свого мобільного. Як часто дзвонили, з якими проханнями?
- Свій особистий номер мобільного телефону я оголосив
харків'янам у 2010 році на виборах міського голови. Я намагаюся виконувати свої
обіцянки. Мені важливо, щоб інформацію про проблеми городян не лише отримували
з будь-яких джерел, а й швидко реагували, а не складували її.
Вимагаю, щоб керівники оперативно вирішували ті проблеми
і питання, які перед нами ставлять харків'яни. Адже одне й той саме питання
можна вирішити за один день, а можна за місяць. А є такі керівники, які те, що
можна вирішити за день, не вирішують роками, і мені це не подобається. Хочу,
щоб у влади було обличчя, і люди повинні знати це обличчя.
- Колеги, дізнавшись, що я братиму у вас інтерв'ю,
попросили задати сакраментальне запитання: "Гешо, чьо ти такий розумний?"
[Фраза з ролика, що став знаменитим].
- Ні, не так. Я казав: "Мішо [Михайло Добкін], чьо ти
такий розумний?". І не шукайте відповідь на це запитання. Зараз я можу сказати:
Михайло Добкін, голова обласної державної адміністрації – самодостатній,
ефективний та організований керівник. Ну а все, що пов'язано з крилатими
фразами, – це для історії. Як мовиться, слово не горобець ... Можливо, згадають
і перекажуть.
- У Мережі є запис телефонного дзвінка, нібито зробленого
вам мільярдером Ігорем Коломойським. У ньому йдеться про якийсь магазин, який
бізнесмен в іронічній формі радить прикрити. Коломойський дійсно вам дзвонить?
Про що спілкуєтеся і як відповідаєте на його прохання?
- Я не хочу обговорювати те, чого немає. Ось ви сьогодні
зі мною спілкуєтеся і не чули, щоб мені дзвонив Коломойський, чи не так. Тут
немає предмету для розмови. Журналістам слід вирости з коротких штанців. Мені
багато хто дзвонить, але я не вважаю за потрібне це обговорювати.
- Які ваші стосунки з бізнесменом Олександром
Ярославським, екс-господарем футбольного клубу Металіст? Його іноді називають
господарем міста у зв'язку з його мільйонними інвестиціями в інфраструктуру.
- Господарями міста є харків'яни. Ярославський –
бізнесмен, який іноді проживає в тому числі і в Харкові. Що стосується
інвестицій, тут треба розуміти: бізнес є бізнес, тут тільки холоднокровний і
фінансовий розрахунок.
Але з Ярославським саме той випадок, коли за гроші не все
купиш. Його вплив у місті зовсім не такий, як він любить про це розповідати. Це
показали і вибори міського голови у 2010 році, коли Ярославський публічно
виступав проти Геннадія Кернеса і закликав голосувати не за мене. Результат
зрозумілий.
На виборах 2012-го він підтримав свого бізнес-партнера
Василя Салигіна. Слоганом їхньої виборчої кампанії був Вір Ярославському –
голосуй за Салигіна. За підсумками голосування Салигін прийшов третім. Я думаю,
цими результатами і вимірюється авторитет "господаря" Ярославського.
Тепер про те, що пов'язано з інвестором Ярославським: між
бізнесом і владою мають бути зрозумілі відносини – чіткість, послідовність,
акуратність. Коли Ярославський вкладав гроші у підготовку Харкова до Євро-2012,
всі преференції для інвестора були визначені заздалегідь. Тобто бізнесмен
Ярославський провів фінансові розрахунки і вклав гроші в бізнес з вигодою для
себе. Він не альтруїст, не філантроп і навіть не меценат.
- Ви особисто знайомі з новим власником Металіста –
Сергієм Курченком? За яких обставин відбулося ваше знайомство? Як би ви
охарактеризували його бізнес-таланти?
- Так, я особисто знайомий із Сергієм Курченком. За яких
обставин я з ним познайомився, не важливо. Головне, що він харків'янин, що він
сьогодні ініціює позитивні процеси в місті, бере участь у відродженні Харкова.
Він не відвертається від тих проблем, які він бачить у тих процесах, у яких
бере участь як бізнесмен і громадянин.
Я можу характеризувати його так: молода, працьовита
людина, яка динамічно розвивається, всебічно дивиться на життя і небайдужа. Він
знайшов застосування собі. За такими людьми майбутнє – за тими, хто в такому
молодому віці бере на себе великі зобов'язання і тримає своє слово. За
п'ятибальною шкалою характеристика для Сергія Курченка – п'ять балів.
- Нещодавно в Україну, ставши нардепом, повернувся
опозиціонер Арсен Аваков, екс-губернатор Харківської області, який конфліктував
з вами. На початку 2012-го проти нього Харківська облпрокуратура порушила
кримінальну справу, Аваков залишив країну і попросив в Італії притулку,
мотивуючи це політпереслідуваннями.
- Краще мати сильного ворога, ніж друга-дурня. Це один з
постулатів, з якими я йду по життю. Ця людина [Аваков] – мильна бульбашка, яка
добре маніпулює стандартними фразами, до того ж він ще й боягуз. Те, що він
нардеп, – це заслуга не його особистого авторитету, а тієї політичної сили, до
якої він прилип через свою боязкість.
Авакова я знаю не один рік, і нічого нового про нього ви
мені не розкажете. Зіркою він не був. Працюючи на чолі Харківщини при
Президентові [Вікторі] Ющенку, він використовував свою посаду для отримання
політичної та фінансової вигоди як для себе, так і для афілійованих з ним
структур. Виводив із власності територіальної громади високоліквідні активи.
Всім харків'янам відомо, хто він. У Харкові він не
користується підтримкою більшості. Все решта – емоції.
- Судячи зі знімків, які ви виклали в Instagram [безкоштовному
інтернет-додатку для обміну фотографіями], у вас відмінна фігура. Скільки днів
на тиждень проводите в спортзалі?
- (Підкликає фотографа Корреспондента, показує йому в
кадр біцепс.) Я встаю о 4:30, снідаю. Потім займаюся спортом не більше півтори
години. Я постійно роблю пробіжку по 10-12 км, іноді з охороною біжу [у Кернеса
три особистих охоронці]. Але це не примха [присутність бодігардів] – пробігаючи
зі мною по 10 км щоранку, охорона підтверджує свою форму і профпридатність. І
не заради вихваляння: якщо я побіжу на ще більшу дистанцію, то вони можуть і не
витримати.
Я маю бути впевнений у людях, що забезпечують мою
безпеку. Я зустрічаюся з різними людьми. Знаєте, як кажуть, – довіряй, але
перевіряй. І, до речі, оплачую я охорону сам, не з грошей міськбюджету.
Повертаючись до фізичної форми: після пробіжки я займаюся
у спортзалі. До восьмої ранку – початку на дев'яту я повноцінно готовий
ефективно виконувати обов'язки харківського міського голови.
- Що можете залізно пообіцяти зробити для харків'ян до
кінця свого терміну в мерії?
- Я не знаю такої одиниці виміру – "залізно". Але кожен
день я працюватиму на результат, щоб досягти безпечного і комфортного життя в
Харкові. Сьогодні ми розробляємо стратегію розвитку міста до 2030 року з новими
можливостями для всіх верств населення – від ветеранів та пенсіонерів до молоді
та дітей.
У наших планах будівництво кампусів і IT-парків. Працюємо
над переозброєнням і розвитком інфраструктури, створюємо максимум умов для
перетворень. Харків входить до числа міст, що беруть участь у національних
проектах. Харків – прикордонне місто, воно має широкі міжнародні зв'язки – 25
міст-побратимів у 17 країнах світу. Харків – місто молоді, кожен десятий
український студент навчається тут.
Одним словом, іде постійний процес відродження Харкова, і
його не зупинити. Процес застою залишився в минулому. Ми повинні бути в темі,
крокувати в ногу з часом. Я зроблю все, щоб Харків займав гідне місце в Європі
за якістю життя.
Моє бажання і прагнення – повернути Харкову його колишню
славу. Решта – відео- та аудіоелементи мого амплуа, про які ми говорили
сьогодні, – побічні ефекти.
П'ять запитань меру
1. Скільки років ви живете в місті, яким керуєте, і як
вперше тут опинилися?
- Живу з 27 червня 1959 року. Як я тут опинився – я тут
народився, виріс, навчався. Тут у мене сім'я.
2. Яке з іноземних міст, де ви побували, найбільше вас
вразило і чому?
- Мені подобаються європейські міста, що мають історію
становлення, розвитку та успіху. І, звичайно, міста, які знає весь світ, які
відігравали важливу роль в історичному та культурному розвитку людства.
3. Загальнодоступне місце в місті, де вас найчастіше
можна зустріти без охорони? Чим ви там займаєтеся і в які дні буваєте?
- Я не приховую, у мене є люди, які забезпечують мою
безпеку, я вважаю це нормальним. Але це не свідчить про те, що вони постійно
поруч зі мною. Зустріти мене можна скрізь – на всій території Харкова. Городяни
повинні знати і бачити свого міського голову. У свою чергу, і керівник міста
повинен знати і бачити, що відбувається в місті.
4. Де живуть і де навчалися ваші діти – в якому місті,
якій країні?
- Всі мої діти народилися, виросли і вчилися в Україні.
Один з моїх синів після першого курсу Харківського національного університету
вчиться в Лондоні, це його вибір. Я лише підтримую прагнення моїх дітей вчитися
і бути затребуваними в суспільстві.
5. Який пам'ятник (людині, події) ви поставили б у місті?
- Я, як патріот Харкова, разом із друзями-харків'янами, які
сьогодні живуть у Росії (і домоглися там успіху як в політиці, так і в
бізнесі), за власні кошти до 350-річчя Харкова подарував місту пам'ятник роботи
Зураба Церетелі. Це пам'ятник засновнику міста козаку Харьку. На 21-ту річницю
Незалежності було відкрито новий монумент, що втілює Незалежність України.
Споруджений він був на гроші відомих у місті людей, які хочуть бачити Харків
красивим, сучасним, європейським містом. А в цьому році ми готуємося відкрити
пам'ятник Володимиру Висоцькому. І на честь 1.025-річчя хрещення Русі –
пам'ятник святому апостолу Андрію Первозванному.
П'ять граней одного міста (Харків)
Населення у 1991 році і зараз: 1991-й – 1,6 млн осіб,
2012-й – 1,45 млн жителів
Розмір міського бюджету у 2012 році: 4,86 млрд грн.
Розмір зовнішніх інвестицій в економіку міста у 2012
році: $ 211,8 млн
Три головних платники податків міста (місцевий бюджет):
Філіп Морріс Україна; Харківобленерго; Південна залізниця
Партія, що отримала на останніх виборах найбільше
голосів:
Партія регіонів – 35,9%
***
Цей матеріал опубліковано в №10 журналу Корреспондент від 15 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.