Верховна Рада мордобоєм відзначила Прощену неділю і початок Великого посту. Ні православні Московського патріархату, ні греко-католики не змогли очистити помисли і явити світу здатність прощати, поважати або хоча б чути ближнього, пише журналіст Андрій Капустін у колонці, опублікованій у №11 журналу Корреспондент від 22 березня 2013 року.
І чого це всі озлилися на депутатів? По-моєму, у вівторок все вийшло дуже креативненько і передбачувано. Парламентську трибунку розблокували, роботу розпочали, з днем народження, кого треба, привітали, присягу нових обранців, які змінили колег, звільнених безжальним, але справедливим судом, прийняли ... Що ще? А, так – породили купу міжфракційних об'єднань і після цього абсолютно правомочно замовили бійку. А ви чого хотіли? Щоб вони весь порядок денний без єдиного кульбіту відпрацювали? Ага, побігли. Причому бійку, що характерно, замовили обидві сторони. І зовсім не тому, що для депутата Єфремова настільки принципово виступати саме російською мовою. Він і "держмовою" так може загнути, що будь-яка Фаріон позаздрить. І не тому, що йому заманулося дражнити колегу Олега Тягнибока.
Просто, за однією з версій, депутати східного, так би мовити, обряду не до кінця виконали масляний ритуал. У сенсі не вийшли зі своїми колегами обряду західного стінка на стінку 17 березня. Хоча, як ми пам'ятаємо, на Русі без нормального кулачного бою масниця вважалася безнадійно проваленою. Але версія номер два виглядає переконливіше. Оскільки вона набагато екологічніше. Бо мова йде про послідовне продовження представниками ВО Свобода озонування патріотичної атмосфери сесійної зали. А регіонали з комуністами своїми прокремлівськими парами її постійно оскверняють. Тобто, просто кажучи, псують повітря. Що, природно, не дає можливості займатися продуктивною законодавчою діяльністю. І якби не ця регіонально-комуністична завзятість, то все давно б працювало, як годинник.
Ось цікаво, що робили б депутати вавілонського парламенту, якби Всевишній в ході будівництва Вавилонської вежі не змішав мови? Правильно. Вимерли б у підсумку від нудьги. А так все о-кей – стародавні царства почали сипатися, бо одні парламентарії відстоювали право спілкуватися винятково шумерською мовою, а їхні опоненти, зрозуміло, тільки акадською.
Єдине, що бентежило в цьому вівторковому мовному протистоянні, так це факт настання Великого посту – того передвеликоднього періоду, коли від справжніх віруючих вимагається не тільки здійснювати протягом 40 днів знущання над тілом у вигляді відмови від горілки, стейків, сала та іншої севрюжини з хроном, а й насильство над душею. Оскільки справжнім християнам (нехай навіть і депутатам Верховної Ради) віра наказує для здобуття царства небесного хоча б ці 40 днів у році жити в добрі. Для посилення ефекту, до речі, напередодні початку Великого посту дуже розумно придумана і Прощена неділя. Щоб коротке життя в добрі йшло з чистого аркуша.
Але чи депутати-християни про це нічого не знають, або їхня віра порожня і нещира, так само як і їхні передвиборчі програми. А всі ці великодні пробіжки по храмах з телесвитою, охороною та свічками в руках – плоть від плоті обов'язкових номерів світської тусовки.
Частина провини лежить і на депутатських vip-пастирях – представниках церковного (вибачте, вищого) менеджменту. Які так люблять подарунки у вигляді Лексусів і Мерседесів
Хоча не виключено, що частина провини лежить і на депутатських vip-пастирях – представниках церковного (вибачте, вищого) менеджменту. Які так люблять подарунки у вигляді Лексусів і Мерседесів. З чого випливає, що те незначне, що споріднює непримиренних директорів від УПЦ (МП) та УПЦ КП, це не стільки Ісус Христос, скільки лімузинофілія.
До речі, за дивним збігом обставин в той час, коли депутати в Києві розважалися кулачними забавами, у Ватикані проходила інтронізація нового папи римського.
Сцена, коли папа вийшов з машини і, поцілувавши, благословив немічну людину, що висить на руках у родича, повинна була наших церковних біг-босів просто зарізати в серце
Франциск, відмовившись від акваріума-папамобіля, у відкритому автомобілі здійснював складний слалом серед натовпів тріумфуючих віруючих. А сцена, коли папа вийшов з машини і, поцілувавши, благословив немічну людину, що висить на руках у родича, повинна була наших церковних біг-босів просто зарізати в серце.
Хоча і попередніх зйомок, де колишній архієпископ Буенос-Айреса їздить в метро або омиває і цілує ноги хворого на СНІД, вистачило б з лишком. Особливо для директора Лаври Павла (Лебедя). Який, як відомо, доклав стільки зусиль для захоплення будівлі клініки хворих на ВІЛ та вигнання стражденних. Нарікаючи, що він, неборака, молиться, а вони можуть його заразити. А заява начальника УПЦ КП Філарета, що, мовляв, папі негоже відмовлятися від розкішного лімузина? Бо скромність, на думку Філарета, повинна бути всередині. Цікаво, як вони прокоментують слова папи про те, що він виступає за "бідну церкву для бідняків" ...
Схоже, що гарних порад наші депутати від своїх пастирів поки що не дочекаються. А отже, парламентські бої продовжаться. Єдине, що в цьому кіно насторожує, так це те, що навіть нардепи, які постійно махають кулаками, можуть набриднути. І поки ця Рада себе остаточно не розпустила, їй терміново потрібен свіжий струмінь креативу. Ну, наприклад, по вівторках – кривава рубка на козацьких шаблях. По середах (за участю членів уряду) – стрільба з дуельних пістолів. А по п'ятницях найбільш кайфове – жіночий бій у багнюці. І зауважте, що прийнятний у таких випадках природний спад учасників не тільки дасть можливість отримати депутатський та міністерський досвід набагато більшому числу політиків, але й прискорить природний процес оновлення нашої політичної, вибачте, еліти.
***
Ця колонка опублікована у №11 журналу Корреспондент від 22 березня 2013 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою [email protected]