Уродженець Києва, людина світу і просто кінопродюсер Олександр Роднянський в інтерв’ю Оксані Мамченковій розповів про роботу в Голлівуді, свої найуспішніші і найбільш провальні фільми і специфіку українського глядача. Матеріал розміщено у №12 журналу Корреспондент від 29 березня 2013 року.
Киянин Олександр Роднянський не звик розмінюватися на
дрібниці. Якщо робити телеканал, то неодмінно найрейтинговіший. А якщо знімати
кіно, то в Голлівуді і з залученням зірок першого ешелону.
Успішний телепродюсер, який у кінці 1990 років зробив український канал 1+1 лідером переглядів, а потім
в середині 2000-х провернув аналогічний трюк з російським розважальним каналом
СТС, тепер впритул зайнявся великим кіно.
Три роки тому він заснував компанію з продюсування та дистриб'юції ARFilms. Сьогодні дітище Роднянського вже завоювало міцні позиції на ринках прокату у 29 країнах
Три роки тому він заснував компанію з продюсування та
дистриб'юції ARFilms. Сьогодні дітище Роднянського вже завоювало міцні позиції
на ринках прокату у 29 країнах Європи, Азії, а також у Північній Америці і
продовжує свою експансію.
У кінематографі Роднянський робить ставку на велику
кількість різнопланових картин. Його продюсерський діапазон широкий – від
авторського кіно на кшталт Олени Андрія Звягінцева, що зібрала цілу обойму
престижних нагород, до інтелектуальних блокбастерів на зразок минулорічної
картини Хмарний атлас режисерів Тома Тіквера і Енді і Лани Вачовські з бюджетом
$ 100 млн.
Цього року глядачі побачать відразу кілька проектів
амбітного киянина. Восени у світовий прокат вийдуть два фільми майстра
видовищного кіно американця Роберта Родрігеса. Першим глядачі побачать Місто
гріхів 2 – продовження культового фільму 2005 року. Восьмидесятимільйонний
бюджет картини дозволив залучити до зйомок зіркових Брюса Вілліса, Міккі Рурка,
Єву Грін і Джозефа Гордона-Левітта.
Потім буде ще одна гучна прем'єра – треш-бойовик Мачете
вбиває. Незважаючи на куди більш скромний бюджет, лише $ 25 млн, тут також задіяні
артисти першого ешелону – Мел Гібсон і Джесіка Альба. До того ж картина стане
кінодебютом для епатажної поп-діви Леді Гаги.
Корреспондент зідзвонився з Роднянським, який перебував у
Москві, невдовзі після російської прем'єри ще однієї спродюсованої ним картини –
трилера Таємниця перевалу Дятлова. Фільм, в основі сюжету якого лежить реальна
історія про зниклу в 1959 році на Північному Уралі радянську експедицію,
знімався в Росії, але з участю американських акторів. Режисером став Ренні
Харлін, на рахунку у якого, окрім іншого, такі болкбастери, як Міцний горішок 2
і Скелелаз.
Бесіда з кінематографічним гуру була неквапливою:
Роднянський не соромився тривалих пауз, обдумуючи і ретельно підбираючи кожне
своє слово.
- Таємниця перевалу Дятлова, здається, успішно стартувала
– в трійці лідерів за результатами першого вікенду зі зборами $ 2,6 млн. Задоволені
результатом?
- Так, це означає, що він у Росії збере в районі $ 6 млн,
що дуже добре для фільму такого жанру. Це ж типовий малобюджетний фільм того
жанру, який по-англійськи називають found footage horror, тобто фільм жахів,
або, в нашому випадку, трилер, побудований на нібито знайдених кіноматеріалах.
Єдине, що його відрізняє від аналогів, це наявність дуже
великого імені як режисера – Ренні Харлін. Якщо до цього додати, що наш
англомовний в оригіналі фільм буде у прокаті у 50 з чимось країнах, включаючи
Сполучені Штати, то з точки зору своїх комерційних перспектив він надзвичайно
успішний.
- Який бюджет фільму?
- Трохи більше $ 4 млн.
- Коли очікується український прокат?
- Це залежить від обставин. Вийшла, як часто буває в
Україні, невдала історія з дистриб'юторами. Ви самі, мабуть, знаєте ситуацію:
фільми за межами великих атракціонних жанрів рідко потрапляють в український
прокат.
- Який із ваших фільмів мав найбільший комерційний успіх?
- Якщо з російських фільмів, то, напевно, це 9 рота
[Федора Бондарчука] – $ 25,5 млн касових зборів за шестимільйонного бюджету і
Спека [Резо Гігінеїшвілі]. Спека взагалі, мені здається, найбільш рентабельний
проект або один із найбільш [рентабельних], в історії російського кінематографу,
тому що фільм з бюджетом $ 1 млн зібрав у прокаті більше $ 18 млн. Дуже
успішним був Пітер FM [Оксани Бичкової], теж [ коштував] $ 1 млн, а в прокаті
зібрав $ 9 млн. Це хороший показник.
- Найбільший провал?
- Ну, найбільш, мабуть, гучний з фінансової точки зору у
нас Населений острів [Федора Бондарчука]. Рівному йому за проблемами у нас не
було.
- Рік тому в колонці для російських Ведомостей ви
поставили чіткий діагноз російській глядацькій аудиторії, для якої, на відміну
від американської, кіно – винятково спосіб втекти від реальності. Український
глядач схожий на російського?
- Я не бачу, якщо відверто, великої різниці між
російським і українським глядачами. Російська аудиторія, яку веде абсолютна
політична апатія, свідомо чи несвідомо вибирає для себе жанри, надзвичайно далекі
від реальності.
Цей вибір – спроба сховатися від дійсності, втекти від
неї, знайти надзвичайно комфортний віртуальний світ, для чого дуже підходять
картини з великою кількістю спецефектів, побудовані на фантастичних або
фентезійних сюжетах.
- Нещодавно стало відомо про відкриття філії вашої
дистриб'юторської компанії у В'єтнамі. Чому саме цей ринок?
- Зрозуміла стратегія експансії для компанії, що оперує
вже у 29 країнах. Мало хто дає собі звіт у тому, що це країна з населенням
майже 100 млн осіб, при цьому ще й з дуже молодою структурою населення, там
тільки 22 млн – школярі. Природно, така демографія свідчить про великий кіноглядацький
потенціал.
Залишається тільки дочекатися, коли число кінотеатрів і
зростання економічного добробуту дозволить людям купувати квитки у кількості,
що потрібна для агресивного зростання ринку. В'єтнам розвивається навіть
швидше, ніж сусідній Китай, і вважається, за прогнозами [міжнародної
аудиторської компанії] PricewaterhouseCoopers, майбутнім лідером темпів
зростання індустрії розваг у світі.
- В останні роки багато режисерів і продюсерів з великого
кіно переключилися на серіали.
- Це процес природний. У кінотеатральному прокаті все
більшою мірою домінує атракційність. У боротьбі за увагу аудиторії між різними
платформами – і [система доставки відео за запитом] VoD, й інтернет, і
широкосмугові доступи (я вже не кажу про більш ранні, матеріальні носії – DVD,
телебачення) – кінотеатр пропонує все більш і більш технологічно насичене
видовище. Комп'ютерні ефекти, 3D, IMAX ...
Відповідно, жанри, які протягом всієї історії
кінематографу успішно знаходили свою аудиторію в кінотеатрах (причому не тільки
драми, але й детективи, й історичні фільми, і шпигунські, і мелодрами),
сьогодні вимиваються з кінорепертуару. І мігрують разом зі своїми авторами,
серед яких найбільші режисери, сценаристи і артисти, на найбільш поки що доступну
платформу – на телебачення.
До телебачення в американському кіно традиційно ставилися
так само скептично, як і в нас. Режисери ігрового кіно, продюсери ще 10-20
років тому не вважали цікавим працювати на телебаченні. Зараз, навпаки, це
відмінна можливість створювати потужні, складні історії з об'ємними
характерами.
Цей процес виводить на перший план продюсерів, а не
режисерів. Всі так звані show-runners, творці серіалів, – це, звичайно ж,
продюсери – автори ідей, сценаріїв, які, власне, і керують повністю
виробництвом.
Умовно кажучи, якщо [згадують серіал] Гра престолів, то
всі знають, що це [продюсер] Девід Беніофф. Мало хто сьогодні чув або
коли-небудь читав про те, що в одній серії колись популярного серіалу Швидка
допомога режисером був Квентін Тарантіно. І нічим його серія від серій інших
режисерів не відрізнялася, хіба що трохи більшою ненажерливістю.
- Ви плануєте зробити серіал в Америці?
- Звичайно. Я ж роблю певну кількість серіалів у Росії. І
я традиційно націлений на так звані подієві серіали, які працюють на репутацію
каналів. Зрозуміло, що, маючи досвід американського кіновиробництва, логічно б
було спробувати розробити серіал, здатний зацікавити міжнародну аудиторію. Чим
я і займаюся зараз.
- З американськими режисерами?
- Так, в першу чергу ми працюємо з американськими
авторами та режисерами. Але я виходжу і з того, що всі мої проекти допомагають
інтегрувати в міжнародні контексти наших режисерів, наших сценаристів, взагалі
талановитих людей. Я не дивлюся на паспорти.
Точно так само як я працюю в Росії чи в Америці з
українським паспортом, і мені це ніяк не заважає. Географічні межі між тими,
хто працює в кіно, давно загублені. У Голлівуді важко зустріти людей, які
народилися в Лос-Анджелесі.
Завдання в даному разі тільки одне – щоб телевізійні канали,
які створюють і показують улюблені нами американські серіали, вважали за можливе
розвивати ті проекти, які ми їм запропонуємо.
- Два з половиною роки тому українське Держкіно почало
проводити пітчинг [відбір кінопроектів для фінансування]. Як ви оцінюєте такий
підхід до реанімації українського кінематографу?
- Ясна річ, що українська індустрія, яка не має власного
ринку, здатного самостійно окупати кошти, що витрачаються на виробництво
кінофільмів, без допомоги держави не впорається.
Найкращим прикладом такої моделі є румунський
кінематограф. Румунські фільми не дивляться вдома, в Румунії. Але кілька
талановитих режисерів змогли перетворити національний кінематограф на
міжнародно упізнаване художнє явище, назване румунською хвилею. Вигравши кілька
основних фестивалів – Каннський, Венеційський і Берлінський, – картини
румунських режисерів з легкістю сьогодні знаходять фінансування громадських
європейських фондів і демонструються у прокаті.
Успіх цієї моделі пов'язаний з дуже малими виробничими
бюджетами. Наприклад, фільм [режисера Крістіана Мунджу], який свого часу виграв
Каннський кінофестиваль, – 4 місяці, 3 тижні і 2 дні. Його бюджет був $ 700
тис.
- Окрім фінансової, які проблеми перешкоджають розвитку
українського кіно?
- Я думаю, що головна проблема українського кінематографу
– це відсутність оригінальних ідей, закритість, ізольованість від міжнародних
контекстів. Відсутність енергетичної волі, радикального художнього мислення,
живої реакції на події. Практично немає ні сценаріїв, ні фільмів, пов'язаних з
реальними подіями.
В Україні найменше проблем з наявністю обдарованих людей, але до обдарованості має обов'язково додаватися постійна праця, гуманітарна освіта, професійна
самоосвіта і безумовна відкритість усім культурним вітрам і контекстам
І, звичайно, професійний рівень висловлювання. В Україні
найменше проблем з наявністю обдарованих людей, але до обдарованості має
обов'язково додаватися постійна праця, гуманітарна освіта, професійна
самоосвіта і безумовна відкритість [назустріч] усім культурним вітрам і
контекстам.
Зараз у світі на рік робиться приблизно 7 тис. фільмів
для кінотеатрального прокату. Можете собі уявити конкуренцію? Я впевнений:
будь-яка яскрава ідея буде помічена в Україні. Бо єдине, що затребуване, – це
свіжі ідеї. Нехай фільм буде знятий на мобільний телефон і показаний на
YouTube. Його помітять.
Знаєте, у Києві є категорія людей, яка в Москві вже
зникла. Отака гламурна шпана, яка бездіяльно блукає по всіх напівсвітських
заходах. Я не знаю жодного з них на прізвище, але їхня претензія на роль
художньої богеми очевидна. Вірніше, її імітацію, оскільки класична художня
богема, наприклад, XIX століття, перш за все, створювала художні твори,
розумієте? А їх немає. Найголовніше для молодих людей зрозуміти, що створення
приголомшливих і сильних емоційних вражень – важка праця з потом. Глядачі твій
піт не повинні бачити, а емоційні переживання відчувати повинні. Обдурити їх не
можна.
Глядачі – народ жорсткий. Глядач дивиться якісне. Це перевірено
Глядачі – народ жорсткий. Вони дивляться з ранку до
вечора дуже якісні американські, французькі, які завгодно фільми та серіали. І
після цього вони не будуть шукати виправдання і не скажуть: "Ну ви знаєте, цей
фільм гірший, ніж Аватар [Джеймса Кемерона] або Король говорить! [Тома Хупера],
зате це своє. Ми не будемо дивитися Аватар, а будемо дивитися своє". Так не
буває. Глядач дивиться якісне. Це перевірено.
***
Цей матеріал опубліковано в №12 журналу Корреспондент від 29 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.