За роки незалежності Україна в очах росіян перетворилася на одну з найбільш суперечливих країн. Любити сусідів їм допомагають родинні зв'язки і поїздки в Україну, а ненавидіти - ностальгія за минулим і російське ТБ, - пише Інна Прядко в №48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року.
Катерина Сорокіна, 42-річний
архітектор з Воронежа, останні десять років майже щорічно разом з чоловіком
буває в Україні - відпочиваючи в Криму, відвідуючи численних родичів і друзів,
а також транзитом добираючись до Європи.
За весь цей час, розповідає
росіянка, їм не доводилося стикатися з неприязним ставленням до себе з боку
українців, зате дружелюбність людей завжди приємно тішила. "У Києві
почуваюся як вдома", - захоплюється мешканка Воронежа.
Уперше за довгі роки ставлення
Сорокіної до України поділяють майже три чверті її співвітчизників. Згідно з
даними вересневого опитування російського Левада-Центру, на питання "Як ви
загалом ставитеся зараз до України?" відповіли "дуже добре" або
"в основному добре" 74% росіян.
Різницю у відносинах країн один
до одного, а також нинішнє їх потепління російські та українські соціологи
пояснюють політичними подіями всередині обох держав
Це один з найвищих показників за
останні півтора десятиліття, що помітно зріс після "заморозків" у
відносинах в період війни Росії з Грузією влітку 2008 року, коли офіційний Київ
не підтримав дії Москви, і газового конфлікту в січні 2009-го. Тоді толерантно налаштованих
до України росіян нараховувалося лише 38% і 29% відповідно.
Охолодження це було
одностороннім. Починаючи з квітня 2008 року, коли таке ж дослідження в Україні
вперше провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), не менш як 80%
українців ставилися до сусідів "дуже добре" або "в основному
добре". Зараз ця цифра становить 83%.
Різницю у відносинах країн один
до одного, а також нинішнє їх потепління російські та українські соціологи
пояснюють політичними подіями всередині обох держав, а також тим, як подають
новини національні ЗМІ.
Вирішальним фактором для
пом'якшення росіян стосовно братів-слов'ян стало зменшення негативних
репортажів про Україну
Телебачення в РФ, на відміну від
українського, абсолютно уніфіковане і не відрізняється різноманітністю точок
зору, вважає Денис Волков, соціолог російської дослідницької організації
Левада-Центр, і саме ТБ залишається головним джерелом інформації і в тій і в
іншій країні.
Тому вирішальним чинником для
пом'якшення росіян до братів-слов'ян стало зменшення негативних репортажів про
Україну у зв'язку з переходом влади в ній від помаранчевих до Партії регіонів.
Зіграло свою роль і загострення внутрішньополітичної ситуації в самій Росії.
"[Президент України Віктор]
Янукович сприймається як більш проросійський політик - так це подають російські
ЗМІ", - пояснює Волков.
Подвійне дно
У світогляді мешканців Росії
Україна за останні 20 років перетворилася в один з найбільш суперечливих
зовнішньополітичних образів. Це єдина держава, яку росіяни, за даними опитувань
Левада-Центру, сьогодні записують і в топ-10 друзів Росії, де Україна на
п'ятому місці після Білорусі, Казахстану, Німеччини та Китаю, і в топ-10 її
ворогів (шосте місце слідом за Грузією, США і трьома країнами Балтії).
Олена Медведєва, 62-річна
пенсіонерка із сибірського міста Абакана, говорячи про Україну, де вона ніколи
не була, також сповнена суперечливих почуттів.
У світогляді мешканців Росії
Україна за останні 20 років перетворилася в один з найбільш суперечливих
зовнішньополітичних образів
З одного боку, з українцями, яких
в Сибіру ціла діаспора, вона рука об руку прокрокувала все життя. З ними Медведєва
вчилася в школі і ВНЗ, та й після випуску молодий економіст починала кар'єру в
селищі в Приморському краї, де більшість мешканців теж виявилися українцями: 70%
сімей, переселених в Примор'я в кінці ХIX - початку ХХ століття, були з
України.
"Кращих людей на світі
більше й не бачила", - резюмує свій досвід росіянка, у якої до того ж в
Донецьку живе племінник, а в Рівному - племінниця.
З іншого боку, нарікає Медведєва,
в міжнаціональні відносини "чорну лепту", як вона висловлюється,
внесли політики обох країн, а особливо, на її погляд, екс-президент України
Віктор Ющенко і колишній прем'єр Юлія Тимошенко. Їм вона не може простити
візити кораблів НАТО до Севастополя.
"Мій батько учасник ВВВ,
закінчив війну в Сібіу [Румунія]. Мені, доньці переможця, це спостерігати було
нестерпно, - ділиться Медведєва. - А те, що героєм [Ющенко] оголосив [Степана]
Бандеру та інших борців за незалежність - це теж ніж у спину".
Не пригадає радісних
інформаційних вістей з України і Роман Проценко, 29-річний фотограф з Москви.
Втім, із сусідньої країни, де він об'їздив чимало регіонів, включаючи західні,
Проценко завжди повертався лише з найтеплішими емоціями, відзначаючи
відкритість та гостинність українців.
А ось у двосторонніх політичних
відносинах його особливо дратує газове питання. Як говорить фотограф, для
більшості росіян зовсім незрозуміло, "чим так Україна допомагає Росії, що
для неї повинні бути особливі ціни [на газ]".
Для більшості росіян зовсім незрозуміло,
"чим так Україна допомагає Росії, що для неї повинні бути особливі ціни
[на газ]"
У свою чергу, 26-річний
львів'янин Данило Ільницький вважає, що не можна лізти зі своїм статутом у
чужий монастир - зокрема, він не сприймає втручання Московського патріархату в
церковні справи і політичне життя України.
Однак Ільницький, незважаючи на
незгоду з політикою Росії, розповідає, що без проблем спілкується з
колегами-росіянами, які приїжджають до Львова.
"Прості росіяни абсолютно не
налаштовані ні на які конфлікти в принципі, це люди, які шукають діалогу в
своїй галузі, наприклад, на рівні мистецтва, культури і науки", - ділиться
львів'янин.
Правда, сам Ільницький в Росії ще
не бував і зізнається, що в Москву і Петербург, які хоче побачити, їхав би з
побоюванням через упереджене, як йому здається, ставлення до української мови.
Росіяни, що стосується відносин
між націями на побутовому рівні, виділяють лише непрямі ознаки напруги -
образливі анекдоти як про росіян, так і про українців, поодинокі випадки
небажання зрозуміти російську мову в сфері обслуговування, графіті
ультраправого змісту у Львові.
Сибірячка Медведєва засмучена, що
у її племінниці, котра вийшла заміж за українця, не склалися стосунки зі
свекрухою, яка в сварках кличе невістку "кацапкою".
Прості росіяни абсолютно не
налаштовані ні на які конфлікти в принципі, це люди, які шукають діалогу в
своїй галузі, наприклад, на рівні мистецтва, культури і науки
Світлана Скарлош, уродженка
Дніпропетровська, навпаки, вийшла заміж за росіянина і шостий рік живе в Москві,
працюючи в журналі Русский репортер. Вона зазначає, що ставлення до українців
різко покращилося за останні роки на тлі "кавказофобії".
"Слов'яни не сприймаються як
чужі. Парадокс: іноземці [в тому числі українці] - набагато більш
"свої", ніж дагестанці, громадяни Росії", - розповідає Скарлош.
Її відчуття підтверджує Волков.
За його словами, у великих містах, куди хлинув потік кавказьких і азіатських
мігрантів, українці як приїжджі не викликають неприязні перш за все тому, що їх
"не видно".
Глузливо-зневажливе ставлення до
української мови - найбільш розповсюджене явище, з яким стикався в Росії
інженер-судноводій Олексій Копилов, який переїхав з Херсона до Москви п'ять
років тому. Але, за його словами, в цілому ставлення до українців толерантне і
не зрівняється з інтернет-конфліктами на етнічному ґрунті.
"Там [в онлайн-обговореннях]
звичайний набір. Хохли крадуть газ, бандерівці-зрадники гноблять російське населення,
а разом ми були б силою", - переповідає Копилов традиційні теми розбірок у
Мережі.
Інтернет-простір обох країн
дійсно залишається благодатною територією для розвитку емоційних і образливих
дискусій про наболілі міжнаціональні питання.
За словами Юлії Мак-Гаффі,
головного редактора інтернет-видання Кореспондент.net, новини про
українсько-російські відносини - "своєрідна червона ганчірка для
коментаторів". Вони не тільки найбільш читані, але і викликають найбільше
відгуків відвідувачів, нерідко агресивних.
Інтернет-простір обох країн
дійсно залишається благодатною територією для розвитку емоційних і образливих
дискусій про наболілі міжнаціональні питання
Так, з десяти найбільш
коментованих новин сайту з початку року лише дві не стосуються взаємин України
та Росії, зате більш ніж половина зачіпають проблему співіснування російської
та української мов. Причому "москальщина" і "бандерлоги" -
лише найбільш м'які звернення учасників диспутів один до одного.
За словами експертів, такий потік
люті в Мережі можна пояснити спробою коментаторів компенсувати нереалізовані
можливості - і особисті, і національні, а також безкарною свободою
інтернет-простору.
"Коли людина діє анонімно,
існує велика спокуса дозволити собі те, що зазвичай не дозволяєш", -
пояснює Алла Ярошенко, керівник Інституту гендерної психології.
Реакція користувачів на новини
про відносини двох країн зумовлена й тим, що ця тема неймовірно політизована
і на ній занадто часто спекулюють політики, додає Мак-Гаффі.
Цільова політика
Тертя на національному ґрунті
притаманні багатьом сусіднім державам, у тому числі і в Європі, де
десятиліттями намагалися сформувати єдину європейську ідентичність, нагадує
український історик і соціолог Кирило Галушко, автор книги Український
націоналізм: лікнеп для росіян, або Хто і навіщо придумав Україну.
"Поле для анекдотів,
стереотипів, насмішок чи неприязні - воно всюди є. Питання в тому, чи
усувається це у публічній сфері, і якщо ні, то який конфліктний потенціал несе
з точки зору далекої перспективи", - наголошує Галушко.
В українсько-російських
відносинах теж є своя специфіка. Наприклад, зазначає експерт, російські ЗМІ
роками експлуатують ностальгічні мотиви людей, народжених в СРСР, бажаючи
зміцнити статус Росії як світової держави, а також культивують образи великої
країни, дружби народів епохи СРСР і найбільших досягнень, пов'язаних з нею.
Тертя на національному ґрунті
притаманні багатьом сусіднім державам, у тому числі і в Європі, де
десятиліттями намагалися сформувати єдину європейську ідентичність
"Відбувається повернення до
перевірених історичних і ментальних чорно-білих стереотипів: чому було добре,
чому було погано, хто зіпсував, і хто винен", - аналізує Галушко.
В інформаційній війні росіяни та
українці не можуть владнати багато спірних конфліктних моментів як минулого,
так і сьогодення, зазначає експерт.
Однак різницю між реальністю і
телевізійною картинкою сьогодні бачать все більше людей по обидва боки кордону.
За словами Микити Алтухова,
воронезького медика, часто по роботі буваю в Україні, телеканали Росії не дають
об'єктивної інформації ні про українські, ані про світові реалії.
Алтухов згадує репортажі про
побиття росіян в Західній Україні, але йому жодного разу не доводилося зустріти
подібні настрої в своїх поїздках і бесідах з українськими друзями.
"У народі так люди
[українці] не поводяться - таких настроїв націоналістичних немає, - переконаний
росіянин. - А в новинах підноситься, що ворожнеча триває. Тобто це просто
політика натуральна".
Формовані ЗМІ оцінки подій за
кордоном використовуються в РФ для вирішення внутрішньополітичних завдань,
вважають аналітики.
Різницю між реальністю і
телевізійною картинкою сьогодні бачать все більше людей по обидва боки кордону
"Протягом останніх 10-12 років
ми можемо накласти на рейтинг [президента РФ Володимира] Путіна різні
зовнішньополітичні скандали і побачимо, що кожна така подія трохи додає
рейтингу [балів]", - розповідає Волков.
Так, наводить соціолог приклад, у
2008 році і Тбілісі, і Київ були представлені в ЗМІ як сателіти Вашингтона,
супротивного Москві. Не дивно, що значна частина росіян досі не готові повірити
в самостійність України і Грузії.
Стійкість забобонів пояснюється
ще й психологічними причинами. Адже переоцінка ставлення до України, українців,
їхньої долі і перспектив вимагає від росіян переоцінки ставлення і до самої
Росії, наголошує Галушко. А це вкрай проблематично для дорослих людей з
усталеним світоглядом і некритичним споживанням інформації.
Досить яскраво виражене ставлення
росіян до представників інших національностей обумовлено також об'єктивними
факторами. На відміну від українців, мешканці РФ за останні 20 років пережили
етнічні конфлікти, теракти і військові дії, що лише підсилює міжетнічне
напруження.
З іншого боку, українці за роки
незалежності чітко засвоїли, що найбільше проблем їм створює власна держава, і,
таким чином, розмежовують ставлення до влади і народу сусідньої країни. Саме
тому позитивне ставлення до росіян співвітчизники зберегли незмінним з початку
1990-х років, підсумовує Володимир Паніотто, гендиректор КМІСу.
Українці за роки незалежності
чітко засвоїли, що найбільше проблем їм створює власна держава
Принциповим фактором для
пом'якшення міжетнічної напруги експерти називають наявність сприятливої політичної
волі з обох сторін. Поки ж вона відсутня через невмотивованість російської
сторони і часту зміну політичної ситуації в Україні.
А поки звичайні громадяни двох
країн, пов'язані тисячами родинних та бізнес-зв'язків, сподіваються на час.
"Справа не в Україні і не в
Росії. Просто ми дорослішаємо, - розмірковує 45-річний Павло Миронов з
Ростова-на-Дону, фахівець у сфері міжнародних морських перевезень вантажів. -
Росія навіть з Фінляндією зуміла подружитися, хоча Фінляндія теж була частиною
Росії. Плюс кровопролитна війна перед ВВВ".
За словами Миронова, необхідно
просто дорости до того, щоб забути колишні образи і претензії: "Вони
неконструктивні".
Європейська сім'я народів
Довга історія ворожнечі і дружби
найчастіше народжує жарти і сарказм на адресу сусідів. Корреспондент публікує
анекдоти деяких європейських народів про своїх сусідів
Норвежці - про шведів
Двоє норвезьких розбійників вирушили на справу до Швеції. На зворотному шляху один каже:
- У мене дві
новини - добра і погана.
- Давай спочатку погану!
- За нами женеться поліція.
- А хороша?
- За нами женеться
шведська поліція!
***
Як розсмішити шведа на Новий рік? Розповісти йому анекдот на Різдво.
***
Пацієнту, якого чекає операція з пересадки головного мозку, пропонують на
вибір: мозок італійця - 100 тис. крон, мозок німця - 200 тис., мозок шведа - 1
млн. Пацієнт запитує:
- Чому шведський
коштує так дорого?
- Жодного разу не був у використанні!
***
Найтонша книга в Швеції?
Варіант 1: Шведський гумор.
Варіант 2: Видатні шведи.
***
Одного
разу троль, відьма, норвежець і розумний швед знайшли тістечко. Кому воно дісталося? Норвежцю.
Тому
що тролів, відьом і розумних шведів насправді не існує.
Румуни - про угорців
Циган, угорець
і румун спіймали Золоту рибку. Рибка виконує по одному
бажанню кожного. Угорець:
"Хочу, щоб всі угорці опинилися в Угорщині і були багаті і щасливі". Зникає. Циган:
"Хочу, щоб всі цигани опинилися в Індії і були багаті і щасливі". Зникає. Румун озирається по
сторонах і запитує рибку:
- Угорці в Угорщині?
- Так.
- Всі?
- Так.
- І цигани в Індії?
- Так.
- Всі?
- Так.
- Тоді мені просто
кока-колу лайт.
Французи - про
бельгійців і голландців
Вантажівка
з бельгійським номером під'їжджає до тунелю, над яким висить щит з
попередженням: Максимальна висота - 4,5 м. Висота вантажівки - 5 м. Машина
зупиняється, і один з водіїв, вискочивши з кабіни, зникає в тунелі. Через
кілька хвилин він звідти вибігає, вистрибує назад і каже: "Все гаразд,
поїхали! Il n'y a pas de flics! (Лягавих немає!)".
***
Якщо
за вікном ви бачите гарних корів - ви в Бельгії, якщо корови стали красивішими
за жінок - ви вже в Нідерландах.
***
Чоловік сидить
на дорозі і плаче навзрид. Бог
побачив це, вирішив спуститися з небес і допомогти йому, використовуючи свою
неземну силу.
- Чому ти плачеш? - питає бог чоловіка. - Я – бог, можу
допомогти тобі і вирішити будь-яку проблему. Скажи, в чому справа?
- Ти
знаєш, бог, я - бельгієць, - відповів чоловік. І бог сів поруч і заплакав.
Бельгійці - про французів
Будівля з офісами
розділена на дві частини. З
боку валлонців висить гордий плакат: Тут говорять французькою! З
боку фламандців - плакат не менш виразний: А тут люди працюють.
Швейцарці - про французів
У швейцарця запитують:
- Як
вам в Швейцарії вдається так багато заробляти?
Швейцарець відповідає:
- Дуже просто. Ми
купуємо, наприклад, француза за його реальною вартістю і потім продаємо за вартістю,
на яку він претендує. І на цій різниці дуже
добре заробляємо!
Росіяни - про фінів
На
дорозі у Фінляндії висить плакат з написом: Через 10 км - знак Швидкість 30 км
на годину! Постарайтеся
встигнути розігнатися!
Англійці - про шотландців
У
переддень Різдва місцевий багатій скеровує дружину на інший берег річки в місто
за покупками, а замість грошей дає їй листа з проханням про кредит: "Даруйте,
але гроші надсилати разом з дружиною не ризикую: крига на річці ще тонка".
Німці - про росіян і поляків
-
Скільки автомобілів повинен вкрасти росіянин в Німеччині?
- Два. Один у нього
вкрадуть, коли він буде гнати їх через Польщу.
Повість временних літ
Загострення
в міждержавних відносинах України і Росії останніх років помітно впливали перш
за все на думку росіян про Україну
***
Цей
матеріал опубліковано в №48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року. Передрук
публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З
правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті
Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.