Фото: АР
Патентні права боляче б'ють по технологічному прогресу
Патентна кабала гальмує прогрес розвиненого світу, викликаючи асоціації із забуттям Китаю XVII століття, пише Василь Самохвалов, директор цифрового агентства PlusOne DA, у колонці, опублікованій у №23 журналу Корреспондент від 14 червня 2013 року.
У мене на комп'ютері – ліцензійний Windows. Microsoft Office теж легальний. Навіть електронні книги волію купувати. Але при цьому я категорично проти нинішньої системи права інтелектуальної власності.
Аргументую. Патентна кабала, в яку загнали планету кілька десятків найбільших світових компаній, потихеньку вбиває тягу до нових відкриттів і звершень. За 70 років, з початку ХХ століття до входження в силу Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), людство зробило вертикальний зліт від допотопних паровозів до висадки на Місяць. Але до початку XXI століття ми підійшли до ситуації, коли подією року стає випуск нового гаджета / девайса. На зміну цілеспрямованим мрійникам прийшло суспільство споживання, яке з радісним отупінням стежить за черговими креативними придумками маркетологів. "Молекули срібла" і "кристали свіжості" змушують сивіти будь-кого, хто хоч трохи знайомий з хімією.
Патентні цербери боляче б'ють по руках процесу наукового пізнання і
технологічного взаємозбагачення. За церберами стоять компанії. За тими – великі економіки впливових країн, де компанії платять великі податки. Впливові країни не хочуть втрачати податки, тому придушують будь-яке інакомислення
Патентні цербери боляче б'ють по руках процесу наукового пізнання і технологічного взаємозбагачення. За церберами стоять компанії. За тими – великі економіки впливових країн, де компанії платять великі податки. Впливові країни не хочуть втрачати податки, тому придушують будь-яке інакомислення. Бездоганна система, яка влаштовує одиниці на шкоду сотням.
Система породила патентних рейдерів – людей з розмитими моральними цінностями і спрагою легких грошей. Кажуть, є діячі, які зареєстрували в Україні патент на "планшет", від чого як мінімум дві провідні світові компанії здивувалися. Тому що за описом "планшет" схожий на те, що вони успішно виробляють і продають останні кілька років. Чим закінчиться ця історія? Не виключено, що розробники українського "планшета" отримають якісь відступні, а чесні "лохи" оплатять ці відступні зі своєї кишені.
Але що дозволено бику, не дозволено Юпітеру. Нова проривна технологія на основі наявної, але чужої? Не можна. Ідеальний смартфон, який одним махом виправить усі недоліки на роки вперед? Не можна. Альтернативний двигун? Не можна. Ось патент, довідка додається.
Це безвихідь. Причому така, що має історичні паралелі. У XVII столітті найбільшою економікою світу був Китай, що володів пулом унікальних технологій – компас, порцеляна, папір, порох. Але, не бажаючи ділитися, Китай закрився від світу. Результат – вже через два з половиною століття колись найсильніша країна на землі являла собою економічну пустелю. У Європі тим часом процес проникнення технологій пішов іншим шляхом. Сімейні секрети цеховиків впали під залізною п'яддю індустріалізації. Найжорстокіша конкуренція змушувала кожен день робити краще, ніж учора.
Сьогодні Китай знову рветься на світову економічну вершину. У чому секрет успіху? Безсумнівно, і в дешевій робочій силі теж. Але не тільки. На початку свого відродження Китай взяв чіткий курс на так званий копіпаст. Автомобілі, телефони, верстати, зброя, легка промисловість – все це копіювалося і запускалося у виробництво, дозволяючи не тільки відпрацювати технологічні процеси, а й наростити надлишкові виробничі потужності. І сьогодні слово "китайський" вже не викликає іронічної посмішки, як це було років 15-20 тому.
Але, щоб йти таким шляхом, потрібно бути Китаєм. Країни менші і слабші змушені вмонтуватися в наявну систему координат, де є ті, хто володіє патентами, і ті, хто ручками збирає товари на ці патенти. Приміром, Україна, яка колись була одним з лідерів світової кібернетики, ніколи не почне випускати свої комп'ютери. Робити щось на основі наявних розробок – можна. З нуля пройти 60-річний шлях розвитку цієї технології? Не смішно. Що залишається нам максимум – демпінг на ринку дешевої робочої сили з метою залучення інвестора, що "тримає патент".
Володіння винятковими правами розбестило великі компанії. Адже їм не треба ні з ким конкурувати: усе захищено патентами
Володіння винятковими правами розбестило великі компанії. Адже їм не треба ні з ким конкурувати: усе захищено патентами. Навіщо випускати один ідеальний телевізор раз на п'ять років, якщо можна щороку потроху додавати міні-поліпшення, а вже далі все вирішать рекламний і маркетинговий відділи? Навіщо нам Місяць, Марс і Венера, якщо завтра виходить новий планшет зі збільшеним на два з половиною дюйма екраном і новою супермегапіксельною фотокамерою?
Ми розучилися мріяти. Чи міг Костянтин Ціолковський думати про космічні польоти, якби знав, що права на ракету давно належать комусь іншому? Писав би Дмитро Шостакович свою, м'яко кажучи, незвичайну для свого часу музику, якщо б у нього над головою стояла звукозаписувальна студія, яка б розповідала, що буде продаватися, а що ні? Крок вліво – штраф, крок вправо – судовий розгляд.
Сьогодні людському прогресу потрібна свіжа кров. А те закінчимо, як Китай XVII сторіччя.
***
Цей матеріал опубліковано в №23 журналу Корреспондент від 14 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.