Венеціанська бієнале, найбільша арт-подія світу, зламала останню умовність у мистецтві, зрівнявши неформатних і нетрадиційних художників зі знаменитостями, пише Оксана Мамченкова у №23 журналу Корреспондент від 14 червня 2013 року.
У розкішному антуражі палаццо Чіні, де розташувався національний павільйон Анголи, зразки сучасного мистецтва цієї країни відразу й не помітиш. На стінах будинку, який зняли ангольські чиновники на 55-й Венеційській бієнале, розвішані роботи італійців – провісників Ренесансу на зразок Джотто ді Бондоне і Сандро Боттічеллі.
Лише призвичаївшись до вишуканих інтер'єрів, глядач зверне увагу на стопки великоформатних аркушів паперу з роздрукованими на них фотографіями занедбаних куточків ангольської столиці Луанди авторства Едсона Шагаса. Вони і складають основу лаконічного, але місткого арт-проекту Луанда. Енциклопедичне місто, удостоєного головної нагороди бієнале – Золотого лева за найкращий національний павільйон.
Виставка Анголи була визнана найбільш яскравою серед сольних національних проектів, які представили 88 країн – учасниць глобального венеціанського огляду
Ця виставка була визнана найбільш яскравою серед сольних національних проектів, які представили 88 країн – учасниць глобального венеціанського огляду, обійшовши фаворитів, США і Великобританію.
Бієнале нинішнього року, яка в цілому завжди вирізняється великим розмахом, вже затьмарила рекорди минулих років. У її основному проекті цього разу – роботи 150 художників, вдвічі більше, ніж на попередній події. Також національні павільйони представили 88 країн, що на десять більше, ніж минулого разу.
Наступ на Сан-Марко. Українські митці приголомшили поціновувачів головного арт-форуму планети
Кількісне зростання експонентів перейшло у якісне, впевнені критики. Нинішню бієнале знавці вже назвали найсильнішою за останні десять років. Що дає організаторам підставу очікувати приросту туристичного потоку в найближчі півроку – саме стільки триває виставка, що відбувається раз на два роки. Втім, мистецтво поступово стає ближчим до мас: попередню бієнале відвідали 440 тис. любителів мистецтва – на 18% більше, ніж двома роками раніше.
Цього разу основний проект заходу організатори присвятили утопічній ідеї зібрати під одним дахом всі знання світу і назвали його Енциклопедичний палац
Цього разу основний проект заходу організатори присвятили утопічній ідеї зібрати під одним дахом всі знання світу і назвали його Енциклопедичний палац. Думка звести 136-поверховий хмарочос, де можна було б розмістити накопичені людством знання, у 1955 році прийшла до американця Марино Ауріті, який усе життя працював автомеханіком.
Концептуальна висотка американського мрійника так і не була побудована, зате його задум здався актуальним італійському куратору нинішньої бієнале Массімілліано Джоні. Макет будівлі, придуманої Ауріні, він встановив на самому початку основного павільйону головної виставки. Правда, Джоні обмежився копією в кілька метрів заввишки.
Італієць витратив 4 млн євро, щоб зібрати всі необхідні для проекту роботи. Чималі витрати, які в рівних частках розділили між собою уряд Італії, приватні спонсори і меценати, обумовлені тим, що Джоні використовував твори не тільки сучасників, а й художників, які жили в минулому і навіть позаминулому століттях. За використання робіт з приватних колекцій, звичайно, довелося чимало заплатити. Транспортування та встановлення одного об'єкта іноді сягало 150 тис. євро, пояснює директор бієнале Паоло Баратта.
Перше, що кидається в очі в основному проекті нинішньої арт-події, – акцент на маргінальне і дивне мистецтво
Незважаючи на дорожнечу, перше, що кидається в очі в основному проекті нинішньої арт-події, – акцент на маргінальне і дивне мистецтво, зазначає в розмові з Корреспондентом куратор українського павільйону Олександр Соловйов.
"Джоні дістав з усього світу художників, які не входять до певного мейнстріму, усталеного списку", – ділиться спостереженнями експерт.
Автори павільйону Анголи – також новачки міжнародної арт-сцени. Можливо, тому вони багато і палко говорять про своє дітище, переможця бієнале Луанда. Енциклопедичне місто. Куратор проекту Паула Насіменто пояснює Корреспонденту, що в її уявленні місто – це енциклопедія різних, часто непоєднуваних між собою просторів. Тому в павільйон привезли фотографії міських закапелків. А щоб відвідувачі могли забрати на пам'ять знімки, що найбільш сподобалися, організатори передбачили картонні папки для кожного.
"Збираючи фотографії в спеціальну папку, глядачі залучаються до інтерактивного проекту, створюють власний каталог виставки", – коментує Шагас, автор знімків Луанди, концепцію анголського павільйону в бесіді з виданням.
Мінімалістичний на вигляд проект південноафриканської країни став ідеальною ілюстрацією головної тенденції бієнале – кінця епохи традиційних лідерів. Будь-який художник-неформал може виявитися більш впливовим за визнаного метра
Мінімалістичний на вигляд проект південноафриканської країни, на реалізацію якого, тим не менш, було витрачено 140 тис. євро, став ідеальною ілюстрацією головної тенденції бієнале – кінця епохи традиційних лідерів. Будь-який художник-неформал може виявитися більш впливовим за визнаного метра.
Інша важлива особливість нинішньої виставки – мода на відеоінсталяції: з їхньою допомогою кожен другий художник прагнув донести свою думку глядачеві. Другий приз виставки, Срібний лев, і звання найкращої молодої художниці дісталися француженці Каміль Ерно, яка представила на суд публіки і фахівців 13-хвилинне концептуальне відео про розвиток Всесвіту.
Незважаючи на переважання дивного і неформатного мистецтва, на бієнале все ж не обійшлося без зірок. Приміром, всюдисущий китайський художник і дисидент Ай Вейвей, ціни на роботи якого на світових аукціонах сягають $ 800 тис., хоч і позбавлений права залишати батьківщину, примудрився представити у Венеції відразу три арт-проекти. Один з них – інсталяція Удар, представлена у національному павільйоні Німеччини та присвячена історичним трансформаціям Китаю. Два інших – про наслідки землетрусу 2008 року в китайській провінції Сичуань і тюремне ув'язнення художника довжиною 81 день.
Загалом критики сходяться на тому, що арт-форум у Венеції зумів покласти край гегемонії традиційних лідерів і ще більше розширити рамки в сучасному образотворчому мистецтві.
"Це сильна бієнале, – впевнена редактор британського видання The Times Рейчел Кемпбелл-Джонстон. – І, мені здається, найцікавіше тут саме те, що неформатні, незвичайні художники знову на гребені".
Говорить і показує Венеція
Топ-7 найбільш яскравих й обговорюваних проектів Венеціанської бієнале – 2013
Проект Ай Вейвея Диспозиція
Розташований: церква Сант-Антонін
Китаєць Ай Вейвей, який живе без права виїзду з країни, тим не менш, активно бере участь в арт-заходах по всьому світу. У Венеції представлені три його проекти. Найбільш цікавий – інсталяція S. A. C. R. E. D. у середньовічній церкві Сант-Антонін. Це шість залізних ящиків вагою 2,5 т кожен. Усередині відтворені мініатюрні варіанти камери, де Ай Вейвей провів своє 81-денне ув'язнення два роки тому. Зазирнувши в ящик через невеликий отвір, можна побачити сцени тюремного життя: ось Вейвей їсть, ось приймає душ, а от спить, і все під контролем наглядачів у формі
Павільйон Бельгії
Розташований: сади Джардіні
Виставка: Cripplewood (Покалічене дерево)
Автор: Берлінда де Брейкере
Бельгійка Берлінда де Брейкере створила одну з найбільш приголомшливих інсталяцій нинішньої арт-події. Її робота Cripplewood – 16-метрова модель поваленого дерева, у різних місцях перев'язана шматками шкіри та тканини. Твір розміщено в напівтемряві і супроводжується уривками з тексту нобелівського лауреата з ПАР Джона Кутзее. Листування з письменником надихнуло де Брейкере на інсталяцію про життя і смерть
Павільйон Ірландії
Розташований: Fondaco Marcello
Виставка: Анклав
Автор: Річард Мосс
Річард Мосс вирушив у Східний Конго, щоб задокументувати життя країни, яка перебуває в стані гуманітарної катастрофи через безупинні збройні конфлікти. Втім, роботи Мосса не схожі на звичайні репортерські знімки. Художник використав технологію аерохром, яка застосовується у військових цілях і дозволяє створити знімки місцевості з урахуванням інфрачервоного випромінювання. У підсумку насичено рожеві фото- і відеотвори художника перетворюють війну на страхітливу галюцинацію
Павільйон Франції
Розташований: Сади Джардіні
Виставка: Ravel Ravel Unravel
Автор: Анрі Сала
Франція представила лаконічний і медитативний проект албанця Анрі Сали, в якому обігруються прізвище французького композитора Моріса Равеля, а також англійське дієслово ravel, що в перекладі означає "заплутувати". Центральна робота – комбінація з двох відеозаписів виконання концерту Равеля для лівої руки. Так Сала перетворює саму гру на витвір мистецтва
Павільйон Великобританії
Розташований: Сади Джардіні
Виставка: Англійська магія
Автор: Джеремі Джеллер
У британському павільйоні облаштувався володар престижної у світі мистецтва премії Тернера Джеремі Джеллер. Проект Англійська магія тонко обігрує різні сторони минулого і нинішнього життя країни та її героїв. Приміром, на стіні першої кімнати павільйону намальований величезних розмірів польовий лунь (рідкісний птах-хижак), що мститься за своє винищення британцям, – їх уособлює автомобіль Range Rover у пазурах птаха. У сусідній кімнаті зображений британський поет і соціаліст Вільям Морріс, який кидає в канал яхту російського олігарха Романа Абрамовича, що під час минулої бієнале ускладнила життя багатьом відвідувачам. Завершити огляд павільйону пропонується по-англійськи – випивши чаю з молоком
Павільйон Ватикану
Розташований: Арсенал
Виставка: Створення. Руйнування. Відтворення
Автори: італійська група Studio Azzuro, чех Йозеф Куделка, американець Лоуренс Керролл
Ватикан вперше приєднався до бієнале, тим самим недвозначно натякнувши, що сучасне мистецтво і служіння богу – заняття цілком сумісні. Представлений тут проект присвячений першим главам Книги буття і складається з трьох частин. Перша, Створення, складається з кількох екранів. Доторкнувшись рукою до одного з них, глядач в буквальному сенсі провокує діалог: зображена людина починає говорити. Друга частина присвячена руйнуванню, його уособлюють фотографії чеха Йозефа Куделки, який задокументував події Празької весни 1968 року. Третій проект – про відтворення зруйнованого
Павільйон північних країн (Фінляндія і Норвегія)
Розташований: сади Джардіні
Виставка: Дерева, що падають
Автор: Теріке Хаапойя
У павільйоні стоїть напівтемрява, до дерев, що тут ростуть, під'єднані датчики, що перетворюють циркуляцію вуглекислого газу на тихий, але пронизливий звук, на екранах демонструються інфрачервоні зображення щойно померлих тварин, і видно, як їх покидає життя. Виставка Дерева, що падають, – одна з найбільш красивих на бієнале, втім, краса тут не головне. За задумом авторів, природа ніби нагадує про те, що є активним учасником спільноти людей, тварин і рослин.
***
Цей матеріал опубліковано в №23 журналу Корреспондент від 14 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.