Мультимільйонер Олександр Ярославський в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів про свої ділові принципи і бажання інвестувати в Україну. Матеріал розміщено у №39 журналу Корреспондент від 4 жовтня 2013 року.
Олександра
Ярославського, власника компанії DCH і володаря активів у розмірі $ 980 млн, ще
недавно називали королем Харкова. Він був не тільки найбільшим місцевим
бізнесменом, а й володів головною футбольною командою міста – ФК Металіст, реконструював
її стадіон під Євро-2012, інвестував у будівництво нового терміналу аеропорту.
Однак у нинішньому
році все змінилося. Ярославський перестав бути найбагатшим харків'янином – цей
титул тепер дістався Сергію Курченку, власнику нафтогазової компанії ВЕТЕК і
покупцю компанії УМХ, яка видає журнал Корреспондент. Цей самий чоловік на
початку року купив Металіст.
Про причини, які
спонукали Ярославського розлучитися з футбольним клубом і згорнути в місті бізнес-активність,
а також про конфлікт з нинішнім мером міста, Геннадієм Кернесом, Корреспондент
і збирався поговорити з бізнесменом. У ході підготовки до інтерв'ю власник DCH
через своїх представників обіцяв бути вкрай відвертим.
Не був. На розмову,
яка відбулася в Ялті під час форуму YES, Ярославський прийшов у компанії
молодої дружини. Вона стояла поруч, уважно слухала питання і, ледь почувши
прізвище Кернеса, мовчки заусміхалася. Ця усмішка виявилася найбільш відвертим
моментом у всьому інтерв'ю. А сам бізнесмен був вкрай обережним у
висловлюваннях.
- Кажуть, ви
збираєтеся залишити Україну?
- Їхати з України
[назавжди] я не збираюся. Нехай не мріють. Я часто чую, що я виїхав з України і
переїхав до Лондона. Це неправда. Як і раніше, я живу [у своїй резиденції] в
селі Мартова Харківської області. (Усміхається )
- Але ви часто
буваєте за кордоном останнім часом?
- Я їжджу по всій
Європі не частіше, до речі, ніж інші бізнесмени. Але найбільше люблю село
Мартова. Я створив якісний світ і живу в ньому. У мене є сім'я, друзі, я
захоплений спортом і роботою.
- В одному інтерв'ю
ви сказали, що більше не інвестуватимете в українські проекти. Ви заявили це
після продажу ФК Металіст, в який планували вкласти $ 400 млн.
- Я не казав, що не
хочу інвестувати в українські проекти. Я говорив, що не хочу інвестувати в
харківські проекти. Для цього у мене є свої причини, і я не хотів би їх
обговорювати.
- Які причини?
- Зараз про них
говорити вже не має сенсу. Я буду інвестувати в Україну. У Харків – ні. Ми
займаємося девелопментом, гірничорудним бізнесом, фінансами, нафтою. У нас
багато інтересів в Україні, і я інвестуватиму у все, що приносить гарний
прибуток.
- "Відхід"
з Харкова – результат давнього конфлікту з мером Кернесом? В інтерв'ю
Корреспонденту він казав, що у вас непрості стосунки ще з дитинства, коли ви
жили в одному дворі.
- Все легко і
просто: ніяких стосунків з Кернесом у мене немає. На мої бізнес-процеси Кернес
не впливає.
- І все ж – ви
продали або вас змусили продати Металіст? Проект цей, безумовно, збитковий, але
іміджевий.
- У мене і так в
Харкові чимало інвестицій. У мене готель найкращий у Східній, а може, й у всій
Україні. І аеропорт у Харкові ми побудували. Це найкращий у Європі термінал,
без єдиної вади. Також у Харкові у мене торговий центр Караван. Тому кілька
сотень мільйонів доларів я в Харків інвестував. Для одного міста вистачить.
- Ви особисто
знайомі з новим власником Металіста – Сергієм Курченком?
- Не бачу
необхідності вдаватися в подробиці. Металіст належить не мені, тому я не хочу
говорити про те, що вже в минулому.
- В одному з
інтерв'ю ви казали, що перед продажем клубу вам погрожували.
- Я не казав, що
мені погрожували.
- Казали, що вас
змусили, тобто ви продали клуб не зі своєї волі.
- Мене мало
турбують погрози, та й змусити зробити те, чого я не хочу, дуже складно. Просто
були створені такі умови, які я вважав для себе нецікавими. Хоча, дійсно,
продаж Металіста не входив у мої плани. Але це вже історія.
- У вас незвичайна
біографія: закінчили інститут громадського харчування, працювали в
правоохоронних органах. Як з міліціонера стали успішним бізнесменом?
- Хм. Я ще й в
армії служив – не ухилявся, як деякі. Дисертацію захистив – закінчив денну
аспірантуру.
Щоб досягти успіху
в цій країні, треба рано вставати і не дуже пізно лягати. Також важлива системна
робота, вміння цілеспрямовано вибудовувати стратегію життя і бізнесу. Ну і
тримати слово – це особисто моє правило успіху.
- Ви займалися
бізнесом за всіх президентів. За кого було легше чи складніше? Хто більше за всіх
цікавився проблемами українського бізнесу?
- У мене підхід
такий: якщо ти ставишся чесно до своєї справи і до тих обіцянок, які даєш, ти
не особливо залежиш від чиєїсь політики. Тому я не можу сказати, мовляв, за цього
[президента] було складно, а за цього – дуже легко. Сіра речовина відповідальна
за успіх у бізнесі.
***
Цей матеріал опубліковано в № 39 журналу Корреспондент від 4 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.