Фото: Фото Архідея
На підлозі у вітальні - палубна дошка муїракатіара
Відомий скульптор Михайло Рева народився і
проживає в Одесі, тут є його Дерево кохання в Міському саду і той самий дванадцятий
стілець з Ільфа і Петрова на Дерибасівській. Оформляючи власну квартиру, Михайло
Рева радився із другом-архітектором Юрієм Беліковим, щоб грамотно все
розрахувати, щоб було достатньо світла, щоб головним залишився простір,
пише Архідея.
Кілька його робіт є і в Києві - фонтан Бажань на фасаді готелю
InterContinental та інтер'єрне рішення з масштабними об'єктами в фойє
бізнес-центру Леонардо. Звісно, це замало для тієї енергії та майстерності, з якими працює Мишко. Мало в масштабах країни. І
це при тому, що його роботи є в музеях Італії, США,
Франції, Росії, у приватних колекціях таких великих постатей світу, як
Марчелло Мастроянні, мадам Помпіду, Дональд Трамп, Жак Ширак, емір
Бахрейну, король Саудівської Аравії, президент Туркменістану, емір Кувейту, президент ОАЕ.
Останні
два роки ідеї для нових проектів народжуються у цій квартирі, за цим
самим столом - дерев'яним, живим, справжнім (складно не впізнати його
автора: подарунок Михайлу від Юри Ринтовта). Тому
що майстерня, яка розташована за п'ять кроків від будинку, в самому
центрі Одеси, давно перетворилася на хороший артівський сквот:
постійно хтось є - друзі, знайомі, буває навіть, що й незнайомі.
Словом, в майстерні тепер більше вдається творити, ніж планувати. А вдома зате - і те, й інше. Вдома
- жінки, які надихають: улюблені дружина Таня, чудова мама, донька
Маша (яка, щоправда, буває дедалі рідше, тому що і сама виросла до
самостійного художника), а ще була кішка Люся.
Побільше метрів відвели вітальні: саме вона є життєвим центром. За скляними розсувними перегородками - затишна невелика кухня. Спальня взагалі крихітна - це місце для сну, тобто - неспання, тобто бездіяльності: а навіщо бездіяльності простір?
Світло продумувалося так, щоб воно безперешкодно проникало усюди - навіть у глуху зону вхідної групи. Для
цього верхом стіни між кухонним блоком і коридором йде скляна стрічка
- вона і дозволяє природному освітленню робити свою світлу справу. Той же прийом використано і у ванній.
На підлозі у вітальні покладена палубна дошка муїракатіара (бразильське тигрове дерево) товщиною 2,5 см. Здавалося б, навіщо ця розкіш у квартирі? Але
така підлога зовсім не розкіш, а радість ходіння будинком босоніж:
такого відчуття - живого, справжнього, теплого - паркет ніколи не
дасть.
Адже з цих, на перший погляд, дрібниць і складається життя. У Михайла є цей дар - вміння радіти життю. І він заражає ним усіх, хто його знає.
Текст Христина Франчук, фото Андрій АвдєєнкоПриєднуйтеся до спільноти Корреспондент Lifestyle&Fashion на Facebook та групи Корреспондент Lifestyle&Fashion вКонтакте