Голодомор 1932-1933 років став причиною серйозних психологічних змін у свідомості українців, вважає науковий співробітник Інституту суспільних досліджень Ірина Рева.
"Багато хто говорить про знищення
багатьох людей, українського села, але зміни відбулися не тільки на кількісному
рівні, але і на рівні ідентичності, на психологічному рівні", - сказала
вона на прес-конференції в четвер у Києві.
Рева вказує, що сприйняття цієї сторінки
історії в українському суспільстві схоже на "стокгольмський синдром"
- термін у психології, що описує захисно-підсвідомий травматичний зв'язок
взаємний чи односторонню симпатію, що виникає між жертвою і агресором в процесі
захоплення, викрадення, застосування або загрози застосування насильства. Під
впливом сильного шоку заручники починають співчувати своїм загарбникам,
виправдовувати їх дії, і, в кінцевому рахунку, ототожнювати себе з ними,
переймаючи їхні ідеї і вважаючи свою жертву необхідною для досягнення "спільної"
мети.
"У нас складається ситуація, коли жертва
адекватно сприймає наявність портрета ґвалтівника у себе вдома", -
зазначила вона. Як приклад вона навела суперечки в Дніпропетровську навколо
перейменування вулиці, названої на честь генерального секретаря Комуністичної
партії України в 1928-1934 роках Станіслава Косіора.
За її словами, наслідки Голодомору виявляються
в тому, що у сучасних українців занижена самооцінка, для них характерна залежна
поведінка, страх перед владою, перед майбутнім, схильність до сильної руки і
страх змін, пасивність, відсутність ініціативності, страх перед проявом власної
творчості.
Рева зазначила, що наслідки Голодомору,
колективізації та розкуркулення призвели до деградації особистості і
традиційних для українців цінностей. Вона звернула увагу на те, що багато
чоловіків, глави сімей, які були позбавлені нажитого майна, втратили статус
годувальників і авторитетів для дітей, не могли захистити своїх рідних, нерідко
впадали в депресивний стан і починали вдаватися до алкоголю.
Дослідник вказує, посилаючись також на
проведені раніше дослідження, що в українському селі після цих трагічних подій
виникли явища, не характерні для традиційної ментальності, такі як крадіжки,
доноси, посилення впливу окремих посадових осіб (наприклад, глав колгоспів) і
зниження ролі громади в управлінні життям села.
У цілому, на її думку, Голодомор вплинув на
основи традиційного інституту сім'ї, що проявлялося у прагненні влади
викорінити фактори, які об'єднували суспільство на рівні родів, скасувати
традиційні обряди і свята.
Рева нагадала також про дослідження, проведене
Центром українознавства КНУ ім. Шевченка в 2003-2008 роках, коли було проведено
обстеження 1000 громадян України, яким у 1932-33 рр.. було від 1 до 7 років
(половина з них жила на території, де був Голодомор). Більшість з тих 500, хто
жив на територіях, постраждалих від Голодомору, мають високий рівень тривоги, у
них домінують депресивні настрої, є фобії, психосоматичні розлади, неусвідомлений
комплекс меншовартості.
Для цих людей характерна неадекватна самооцінка,
слабке прагнення самореалізації, невисокі вимоги до себе, наявність радянських
стереотипів "бути, як усі", "не висовуватися", "не
бути націоналістом", схильність до конформізму, до втечі від дійсності.
Рева також зазначила, що серйозно впливала на
людей сама абсурдність того, що відбувається. "Якщо ми, наприклад,
говоримо про війну, то там зрозуміло, хто ворог, і те, що відбувається, можна
подолати через агресію щодо нього. А у випадку з Голодомором людей знищувала
своя власна влада, і це сприймалося як апокаліпсис", - сказав вона.
У свою чергу директор Інституту суспільних
досліджень Володимир Панченко звернув увагу на те, що навіть покарання
агресора, наприклад, заборона Комуністичної партії, не допоможе вилікувати
жертву від отриманих психологічних травм. Він вважає, що в цій ситуації
ефективним є психіатричний метод введення жертви в той стан, який вона
переживала, і подальше виведення її за допомогою фахівця. На його думку, у
випадку з Голодомором слід розповідати про цю трагедію, особливо зосередившись
на молодих поколіннях, щоб допомогти їм осмислити подію.