Світові ЗМІ аналізують ситуацію із підсумками референдуму у Криму і санкціями щодо РФ.
Путін ігнорує санкції Заходу і визнає незалежність Криму - Foreign Policy
Через кілька годин після того, як Сполучені Штати ввели нові санкції проти російських офіційних осіб за загрозу територіальній цілісності України, російський президент Володимир Путін підписав указ про визнання українського Кримського півострова як незалежної держави. Цей зухвалий указ, опублікований на офіційному вебсайті Кремля, продемонстрував повну готовність Путіна до розриву з Вашингтоном і може стати першим кроком до поглинання Росією цього півострова на Чорному морі.
Раніше президент Обама застеріг Путіна про неприпустимість таких дій. «Ми вводимо санкції проти конкретних осіб, які несуть відповідальність за підрив суверенітету і територіальної цілісності держави Україна, - заявив у понеділок Обама. - Ми чітко даємо зрозуміти, що у цих дій будуть наслідки”.
Хоча американські санкції мають широкий характер і можуть поширюватися на будь-яку компанію і фізичну особу, яка надає допомогу російському уряду, адміністрація також наголошує, що діє точково і цілеспрямовано.
Американські санкції передбачають блокування рахунків семи російських і чотирьох українських керівників, серед яких вигнаний президент Віктор Янукович і кримські сепаратисти. Конгрес розглядає законодавчі акти, які підуть ще далі.
Каральні заходи проти Росії, які можуть викликати з її боку аналогічну реакцію, націлені проти головних енергетичних компаній країни, особливо проти Газпрому і Роснефти. Вони домінують у російському секторі видобутку та експорту енергоресурсів, будучи ключовими важелями, за допомогою яких Путін використовує енергію як геополітичну зброю. Німецька газета Bild повідомила минулого тижня, що керівники російської енергетичної галузі, у тому числі голови обох зазначених компаній, входять і до довгого списку можливих європейських санкцій.
Каральні заходи проти енергетичних компаній цілком очевидно стануть потужним ударом для російської економіки, яка і без того перебуває в біді - і перебуватиме в майбутньому. Експорт нафти і газу дає близько половини надходжень до російського федерального бюджету. А Газпром і Роснефть очолюють зусилля Росії з нарощування видобутку нафти і газу у співпраці з іноземними партнерами, серед яких - BP та Exxon.
Однак такі кроки виявляться вельми болючими для Європи, яка за рахунок експорту із Росії приблизно на 30 відсотків задовольняє свої потреби у природному газі. Наближається весна, газові сховища заповнені, і Європа не стане заручницею російського енергетичного експорту, як це було у 2009 році, коли Москва під час суперечки з Україною припинила постачання газу. Але Європа у найближчій перспективі просто не в змозі компенсувати втрати від припинення російських поставок, і тому результатом її санкцій швидше за все стане нормований розподіл електроенергії, підвищення цін або віялові відключення.
Попросту кажучи, торгівля енергоресурсами між Європою та Росією - це вулиця із двостороннім рухом: якщо виникне загроза поставкам, постраждати можуть обидві сторони - від санкцій ЄС або від перебоїв із поставками з Росії. Офіційний представник російського посольства у Вашингтоні у своїй заяві зазначив, що “кроки у відповідь з боку Росії послідують обов'язково”.
Заворушення в Європі викликають стурбованість в усьому світі - The Financial Times
Події в Україні призвели до наймогутнішої від часів закінчення холодної війни кризи у відносинах між Росією та Заходом. США і Європейський Союз говорять про введення економічних санкцій проти Росії, які спочатку, імовірно, будуть обмеженими, однак ризик подальшої ескалації за принципом “око за око”досить високий - усе це змусить великих західних інвесторів у Росії, таких як BP, сильно нервувати.
Якщо говорити про Росію, то з нею пов'язані два види політичних ризиків - макро- та мікроризики. Інвестори обов'язково повинні їх враховувати. Макрополітичні ризики пов'язані із масштабними змінами. Або це внутрішній переворот, або міжнародний конфлікт, що може серйозно дестабілізувати економічну ситуацію. До мікрополітичних ризиків належать події необов'язково світового масштабу, наприклад, призначення нових міністрів, волюнтаристські рішення президента, непередбачувані судові рішення.
У 2006 році Роснефть, одна із найбільших російських компаній, у своєму проспекті розміщення акцій у Лондоні відверто заявляла: “Несприятливий бізнес-клімат у Росії можуть створити злочинність і корупція”. Крім того, інвестори також повинні враховувати ризик виникнення міжнародної політичної кризи.
Як стверджує Джуліан Мейсі-Дейр, голова підрозділу Marsh (глобальна страхова компанія), що спеціалізується на страхуванні від міжнародних політичних ризиків, тепер у класичне визначення політичних ризиків входять поняття “воєнна загроза” та “експропріація активів”.
Проте Мейсі-Дейр наголошує, що кількість політичних ризиків, які лякають бізнесменів, розширюється, причому як з виду активів, які потребують захисту, так і з виду ризикованих ринків.
Згідно із загальноприйнятою точкою зору, найбільш ризикована політична ситуація зараз спостерігається на ринках, що розвиваються, а найбільшому ризику, пов'язаному із розоренням або конфіскацією, піддаються матеріальні активи, наприклад, шахти і заводи.
Проте все частіше ризику піддаються і нематеріальні активи, наприклад, ліцензії на експлуатацію природних ресурсів або боргові зобов'язання - такі активи можуть стати більш ризикованими внаслідок несподіваних змін у політиці.
...Зазвичай інвестори спокійно оцінюють ситуацію в окремій конкретній країні, як правило, без аналізу стану справ у суміжних країнах. Однак насправді політичний переворот в одній країні може запросто створити нервозну атмосферу у цілій групі країн, чи то на “ринках, що розвиваються” чи в єврозоні.
Саме з цієї причини політичний ризик стане, імовірно, однією з тих основних загроз, яка заважатиме відновленню світової економіки у нинішньому році.
Референдум у Криму веде Росію до ізоляції - Deutsche Welle
... Можливо, Путін сподівається, що на тлі виниклого в Україні хаосу після усунення Віктора Януковича Захід спустить йому з рук агресивну політику, що суперечить міжнародному праву. Можливо, Путін не розраховував на те, що критика Заходу буде настільки жорсткою. Може бути, він усе ще вірить у те, що хвиля обурення вляжеться і що Захід все-таки не зважиться на введення масштабних санкцій. Адже побутує ж у російському суспільстві багаторічне помилкове уявлення про те, що Захід перебуває у повній залежності від поставок енергоносіїв із Росії.
Проте глава російської держави явно прорахувався. Причому ще сумніше те, що його кремлівське оточення досі не усвідомило, що ця гра зайшла занадто далеко і веде до запеклої конфронтації із Західним світом, яку у середньостроковій перспективі Москва програє.
Російська економіка вже зараз перебуває на етапі стагнації. Девальвація рубля скорочує обсяги споживання, а разом із ними і рівень добробуту росіян. Зменшення обсягів експорту енергоносіїв стало б для Росії повільним самогубством, так само, як і ідея часткового продажу валютних резервів РФ. Очевидно, що цілеспрямовані економічні санкції Заходу не пройдуть для Росії безслідно. Залишається лише сподіватися, що до цього не дійде. Однак на проведення кримського референдуму у понеділок, 17 березня, санкціями на адресу Росії відреагують не лише США, але і Євросоюз. У число цих санкцій входить обмеження в'їзду і блокування банківських рахунків провідних представників російської еліти.
Дані політичні санкції стануть останньою спробою Заходу переконати Москву звернути з наміченого курсу і примусити її до політичного і дипломатичного діалогу з новим керівництвом України. Проте небезпідставними є побоювання, що Кремль не погодиться на проведення такої політики і вже наступного тижня перейде до формального включенню Криму до складу Російської Федерації. Таким чином анексія Криму з точки зору Росії завершиться. І цілком справедливо, що для Заходу це стане підставою задуматися про подальші санкції - як політичні, так і економічні. Небезпечна спіраль санкцій продовжить закручуватися. І в цьому випадку міжнародна ізоляція Росії неминуча.