ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Корреспондент: Африка як нова арена для радикальних ісламістів

Корреспондент.net, 19 грудня 2014, 07:48
0
993
Корреспондент: Африка як нова арена для радикальних ісламістів
Фото: Reuters
Радикальні ісламісти все частіше влаштовують теракти в африканських країнах. На фото - похорон жертв теракту в Західній Африці

Слідом за Іраком і Сирією ареною битви між ісламістами та західним світом може стати Африка на південь від Сахари.

Денніс Муквеге, головний лікар госпіталю Панзі в Конго, каже, що в останні роки все більше жінок звертаються до його лікарні після нападу радикальних ісламістів, пише Павло Сивокінь у №49 журналу Корреспондент від 12 грудня 2014 року.

Вже понад 20 років він очолює спеціальний центр з реабілітації жінок, які стали об'єктами військових злочинів, і вважає, що сьогодні в Африці стає небезпечніше.

«Протистояння не тільки народів, а й релігій робить людей злішими. Сотні тисяч жінок були зґвалтовані, мільйони сімей розпалися», – каже Муквеге.

Кількість конфліктів на релігійному ґрунті за останні кілька років в Африці значно зросла. Мова йде про планомірне просування радикального ісламу на південь з метою отримання контролю над екваторіальною частиною континенту

Слова лікаря підтверджують й останні дані ООН, згідно з якими, кількість конфліктів на релігійному ґрунті за останні кілька років в Африці значно зросла. І справа вже не просто в стихійних зіткненнях християн, мусульман і послідовників місцевих релігій. Мова йде про планомірне просування радикального ісламу на південь з метою отримання контролю над екваторіальною частиною континенту.

Гра коштує свічок: економісти вважають, що Нігерія, Конго і Кенія за кілька найближчих років можуть стати основою для нової хвилі економічного зростання. Вже цього року, за даними The Economist Intelligence Unit, в середньому ВВП країн регіону зросте на 5%, що стане одним з найвищих показників у світі.

Гра коштує свічок: економісти вважають, що Нігерія, Конго і Кенія за кілька найближчих років можуть стати основою для нової хвилі економічного зростання

Поки зростання забезпечується переважно за рахунок експорту природних ресурсів, а не виробництва. Але незабаром іноземні компанії захочуть розміщувати там свої заводи, оскільки в Африці вистачає дешевої робочої сили, а уряди вельми поступливі в питанні екологічного контролю.

Тому у Світовому банку вважають, що за наступні п'ять-вісім років регіон може отримати понад $ 300 млрд інвестицій. І від того, хто його контролює, залежить, кому підуть ці гроші.

В останні роки ісламістські організації явно намагаються захопити владу в деяких державах.

По-перше, вони спираються на популярність ісламу в «чорній» Африці, де зараз уже майже половина населення належить до цієї релігії.

По-друге, радикальні ісламісти розуміють, що урядові інституції там ослаблені багаторічними громадянськими війнами і просто не контролюють частину територій. Там діють повстанці, іноді навіть марксистського типу. Але після розпаду СРСР їхні рухи поступово згасають, не отримуючи зовнішньої підтримки.

Таким чином, в цілих регіонах виникає вакуум влади. Крім того, ісламістські рухи щедро фінансуються багатими монархіями Перської затоки, нехай навіть неофіційно. Нарешті, тотальне зубожіння і соціальна нерівність штовхають до лав ісламістів нових солдатів, готових на все, аби не померти з голоду.

Поки це тільки привид нової загрози. Але якщо місцеві уряди і західні країни не змінять своє ставлення до Екваторіальної Африки, то вже скоро там можуть зародитися нові ісламські халіфати з ідеологією джихаду проти всіх невірних.

Перейти піски

Відразу після початку процесу деколонізації Африки там встановили, що умовна межа між ісламом і християнством проходить по пустелі Сахара. Історично склалося так, що араби, які завоювали північ континенту, поступово поширили свій вплив на країни пустелі і трохи далі на південь.

Але біля межі савани і екваторіальних лісів мусульмани зупинилися. У цьому регіоні більш успішними були католицькі і протестантські місіонери, які прийшли разом з європейськими колонізаторами і змогли навернути значну частину населення у свою віру. Окремо стояли держави Африканського Рогу, які прийняли іслам, та Ефіопія, що зуміла зберегти власну християнську церкву.

У ХХ столітті ситуація майже не змінилася, і причин тому було кілька. По-перше, холодна війна призвела до протистояння СРСР і США на території континенту, викликаючи війни, тому місцевим правителям було не до релігії. По-друге, більшу частину арабських країн контролювали військові, які з побоюванням ставилися до радикального ісламу.

«Світська еліта ніколи не підтримувала ісламістів, побоюючись, що вони проведуть таку саму революцію, як в Ірані», – каже Корреспонденту Річард Джозеф з Північнозахідного університету.

Навіть боротьба з Ізраїлем, хоч і тривала під гаслами перемоги над «невірними», мала цілком політичне підґрунтя. До того ж релігійний тероризм тоді був не дуже популярним.

У самій Африці партизани і парамілітарні групи більше сповідували соціалістичну ідеологію і спиралися переважно на фінансову підтримку СРСР. Тому ісламська революція була їм чужою.

Нарешті, країни Африки, де було більше мусульман, не так цікавили Москву і Вашингтон. Там були стійкіші уряди, ніж в екваторіальній зоні, та й здавалося, що держави «чорної» Африки багатші на ресурси.

Навіть на початку 2000-х років, коли США почали війну з ісламським тероризмом і ввели війська в Ірак та Афганістан, Африка залишалася за дужками. Тоді ісламістські рухи континенту групувалися в районі Африканського Рогу і переважно нападали на кораблі.

Все змінила арабська весна. Низка революцій і громадянських воєн, що дала надію на встановлення більш демократичних режимів на Близькому Сході, повністю дестабілізувала регіон

Все змінила арабська весна. Низка революцій і громадянських воєн, що дала надію на встановлення більш демократичних режимів на Близькому Сході, повністю дестабілізувала регіон. Сирія та Ірак фактично втратили державність, розпавшись на кілька районів, частину з яких контролюють ісламісти.

На думку Андреса Крейга, професора Королівського коледжу в Лондоні, ідеологія Ісламської держави Іраку і Леванту (ІДІЛ) знайшла благодатний ґрунт у постреволюційному хаосі і може в найближчі роки поширитися на інші частини світу.

По суті, ІДІЛ ратує за соціальну справедливість і залучення всіх суспільних груп до управління країною. Тільки от діє методами масових убивств і джихаду.

І коли з Чорного континенту почали надходити перші повідомлення про зіткнення армій держав Екваторіальної Африки з ісламістами, стало зрозуміло, що там сформувалася схожа ситуація, здатна незабаром вилитися в повноцінну війну.

Новий халіфат

У нинішньому році однією з найгучніших атак ісламістів стало викрадення більш ніж 250 дівчат з приватного ліцею в місті Чибоке на півночі Нігерії. Цей напад, що стався у квітні, відразу привернув увагу міжнародної громадськості до проблеми радикального ісламу в Африці.

Президент США Барак Обама навіть прийняв рішення направити близько 100 слідчих на пошуки викрадених дівчаток. Але кілька місяців пошуку майже нічого не дали. За словами влади Нігерії, викрадачі сховалися із заручниками в лісистих районах на кордоні з Камеруном.

Пізніше з'ясувалося, що значна частина викрадених уже продані в інші країни. Міжнародні експерти визнають, що на чорному ринку в Африці за молодих жінок можна виручити значні гроші. Тому влітку 2014 року ісламісти постійно викрадали людей для продажу.

За словами Крейга, зараз цей рух вже налагодив способи заробітку на місці і не особливо потребує підтримки перських монархій. Продаж людей – одне з важливих джерел грошей. Саме на ці кошти було здійснено ряд терактів у Нігерії, внаслідок яких загинуло кілька сотень людей.

Сьогодні, за словами Мехаре Таделе Мару з Африканської програми конфліктного моніторингу, частину районів Північної Нігерії вже контролюють ісламісти.

«Якщо раніше терористи говорили тільки про теракти, то тепер хочуть заснувати там свою державу, що набагато небезпечніше», – наголошує експерт.

Влада Нігерії обіцяє розбити радикальне угруповання Боко Харам і в листопаді почали наступ на його позиції. Правда, поки що він не увінчався успіхом.

Партизанські війни в екваторіальному регіоні ведуться вже понад 50 років, і дуже рідко урядовим військам вдавалося перемогти повстанців. Нарешті, військові дії тривають в районі скупчення мусульманських громад, що приводить усе нових і нових добровольців до лав ісламістів.

У Кенії склалася дуже схожа ситуація. Там ісламісти з організації Аш Шахаб напали на кілька сіл і вбили всіх, хто не зміг процитувати вірші з Корану. Влада країни також заявляє, що знайде винних, але місцеві жителі не вірять в це.

Відразу після нападу в Найробі відбулися масові протести з вимогою посилити заходи безпеки. Але експерти вважають, що зараз ці держави не можуть забезпечити хоча б охорону своїх кордонів, не кажучи вже про запобігання терактів.

У дрібніших країнах Гвінейської затоки становище ще складніше. Там постійно відбуваються теракти, а людей викрадають з метою викупу або продажу. Аналітики припускають, що з часом ситуація тільки погіршиться.

Навіть якщо міжнародній коаліції вдасться знищити ІДІЛ в Іраку і Сирії, значна частина її бійців попрямує до Африки, щоб там будувати новий халіфат. Поки що ці сили розрізнені, але ще рік тому мало хто сприймав загрозу ІДІЛ на Близькому Сході серйозно.

Світова відповідь

США і Євросоюз виявилися не готовими до такого розвитку подій. Після масового викрадення в Нігерії Вашингтон лише відправив туди слідчих, які не дуже допомогли справі. Про більш суттєву, військову допомоги годі й говорити.

По-перше, в Америці незабаром почнеться виборча кампанія і висунення кандидатів у президенти на вибори 2016 року. Ніхто не ризикне на цьому тлі починати військові дії на іншому кінці світу. По-друге, на думку Джозефа, втручання в африканські справи завжди веде до втрат і привертає зайву увагу громадськості.

«Війни в Африці в останні півстоліття постійно супроводжуються геноцидом, етнічними, а тепер і релігійними чистками», – зазначає експерт.

І США не хочуть бути причетними до цих подій.

Нарешті, кілька інтервенцій на континенті показали західним країнам безперспективність таких зусиль. У 2012 році Франція провела операцію в Малі, поваливши місцевий уряд, і в державі відразу почалася громадянська війна, яка триває досі. Тому реальне втручання у справи Африки є малоймовірним.

Навіть більше, щоб знизити залежність від постачань нафти з Нігерії, в Америці ще активніше підштовхують сланцеву революцію. Адже в останні роки повстанці все частіше захоплюють бурові платформи в Африці і не дають постачати звідти нафту.

Таким чином, тепер навіть економічний стимул для перемоги над ісламістами відпадає. Також експерти визнають, що приватні компанії заради видобутку ресурсів стануть співпрацювати навіть з радикальними режимами.

З цих причин зараз ісламізація Африки мало кого цікавить, а отже вже незабаром там можуть виникнути нові ісламські держави. І тоді Чорний континент буде залучений у глобальне протистояння Заходу та ісламського екстремізму – з непередбаченими результатами.

***

Цей матеріал опубліковано в № 49 журналу Корреспондент від 12 грудня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: терактжурнал КорреспондентАфрика
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах