Голос Америки: Червоне на чорному. Куди подівся радикалізм

Стилізований під свастику хрест на нарукавній пов'язці, короткі стрижки у молодих людей у фойє, деякі з них у воєнізованій камуфляжній формі ... Сьогодні тут, у цілому, все так, як могло б бути і двадцять років тому, коли ці хлопці вперше змусили в суспільстві заговорити про себе, - пише Тарас Бурнос у статті для Російської служби Голосу Америки.

Правда, потрібно визнати, що 26 листопада 2011 року, майже напередодні двадцятої річниці розвалу Радянського Союзу, ці націоналісти з УНА-УНСО не дуже схожі на тих, хто на початку 90-х років минулого століття брався за відродження в Україні радикальної національної ідеї. Вони зовсім не агресивні, серед них багато жінок у цивільному одязі, дехто з цих міцних хлопців розмовляє російською, а деякі навіть намагаються позувати, коли їх фотографують.

Представники колись націоналістичного підпілля України тепер цілком відкрито прибувають до будівлі київського Будинку архітекторів, де відбувається з'їзд, присвячений двадцятиріччю УНА-УНСО. Тут зупиняються таксі, припарковані недешеві іномарки, а також один майже новий Мазератті.

Вони зовсім не агресивні, серед них багато жінок в цивільному одязі, дехто з цих міцних хлопців розмовляє російською, а деякі навіть намагаються позувати,
коли їх фотографують.

Усе це виглядає досить респектабельно і сучасно, зовсім не так, як пишуть у книгах про життя українських націоналістів у царській і радянській Росії.

У підпіллі все по-іншому

"Тепер ми інші", - говорить один з ідейних натхненників УНА-УНСО Ігор Мазур. Він пройшов всі стадії становлення в Українській національній асамблеї - Української національної самооборони. Про війни і зброю знає не з чуток. Надавав колись на початку 90-х "інтернаціональну допомогу" братнім народам Кавказу в боротьбі з Росією. Його побратими воювали з Росією в Придністров'ї та Абхазії.

Сьогодні націоналістичні організації стоять на засадах українського націоналізму, який був на початку 20-го століття і в 40-вих роках минулого століття

Сьогодні Ігор Мазур цілком зійде за будь-якого іншого політика з близько десятка різних політичних об'єднань на крайньому правому політичному крилі України. Він каже, що час радикалізації і різких вчинків пішов у минуле. Доктрина і поле дій для нового українського націоналіста залишилися незмінними - любити Україну, відроджувати націю. Але іншими методами. Як каже Ігор Мазур, словом і переконанням, а не зброєю, пробуджувати в українцях український патріотизм.

"Сьогодні націоналістичні організації стоять на засадах українського націоналізму, який був на початку 20-го століття і в 40-вих роках минулого століття. Ми намагаємося наповнити зміст націоналізму інтегральними течіями. Виходячи з цієї ситуації, те покоління, яке вже народилося в незалежній Україні, через 5-10 років сформує бачення, якою бути Україні далі. Будуть нові ідеологи, які поповнять нашу політичну еліту ", - стверджує Ігор Мазур.

Особливе ставлення до Росії

Єдине, що за всі ці двадцять років не змінилося в українських радикальних націоналістів, так це нелюбов до Росії. Країну по ту сторону від східних кордонів України, Ігор Мазур називає імперією і каже, що вона все також загрожує відродженню української нації: "Росія завжди буде нашим ворогом, тому що вона не бажає бачити українську державу. Ця країна постійно намагається обмежити нашу територію і нашу свободу, інформаційними, економічними методами, релігійним впливом ", - говорить українською Ігор Мазур.

Росія завжди буде нашим ворогом, тому що вона не бажає бачити українську державу. Ця країна постійно намагається обмежити нашу територію і нашу свободу,
інформаційними, економічними методами, релігійним впливом

Польща, яка ще в 40-х роках минулого століття була одним з ворогів для українських націоналістів, сьогодні не викликає у них критики, оскільки повністю відмовилася від будь-яких претензій на українські території. Також називає несерйозними Ігор Мазур і претензії на українські території, що звучать іноді в румунській пресі.

Мода пройшла, непотрібні відпали

Дослідник українського націоналізму Володимир Щербина не бачить нічого поганого в тому, що українські радикали раніше були "вибуховими", а сьогодні схожі в більшості своїй на філософів. "Зараз йде цілеспрямована робота всередині нації, покликана наростити духовний потенціал, пов'язана з більш глибоким осмисленням, що таке українці, звідки ми прийшли і куди ми йдемо. І в цьому сенсі національна ідея сьогодні відчуває себе навіть краще, ніж 20 років тому. Ті, хто тоді не був упевнений у націоналізмі чи сприймав його, як модне захоплення, вже відпали ", - говорить Володимир Щербина Російській службі" Голосу Америки ".

Зараз йде цілеспрямована робота всередині нації, покликана наростити духовний потенціал, пов'язана з більш глибоким осмисленням, що таке українці,
звідки ми прийшли і куди ми йдемо

Разом з тим, він зазначає, що в першому десятилітті 21-го століття в українському суспільстві спостерігається розчарування в національних ідеях. "Спроба використовувати УНА-УНСО та інші радикальні націоналістичні організації в існуючій системі цінностей як, наприклад, опозиції влади - приречена на невдачу", - наголошує Володимир Щербина.

Ідеї ​​вкрай правого політичного крила українського націоналізму, вважає Володимир Щербина, у найближчі кілька років знову стануть цікавими в суспільстві. Чому? Тому, що зараз, мовляв, природний історичний спад інтересу до націоналізму в Україні та світі.

Соціальне обличчя націоналізму

Правда, український історик Михайло Волгін досить скептично оцінює подібний вислів Володимира Щербини. За його словами, українські радикали, в останні роки сильно "соціалізували" і втратили своє "націоналістичне обличчя". І тому, вони навряд чи можуть розраховувати на високий інтерес з боку простих українців, оскільки не несуть у суспільство нічого нового, а говорять про одне й те ж поряд з представниками інших політичних сил.

"Всеукраїнське об'єднання Свобода дуже гарний тому приклад. Національну ідею вони використовують для відстоювання соціальних потреб. Ніякої філософії батьків українського націоналізму, все на потребу дня. У результаті, ми бачимо досить успішні для Свободи результати місцевих виборів у деякі обласні і міські ради в Західній Україні ", - стверджує Михайло Волгін.

За його словами, життя російських радикалів також не дуже відрізняється від їхніх українських побратимів. Націоналісти в Росії і в Україні розрізнені, самостійно борються за свої ідеї, і у них немає шансів об'єднати свої зусилля.

Ніякої філософії батьків українського націоналізму, все на потребу дня. У підсумку, ми бачимо досить успішні для Свободи результати місцевих виборів в
деякі обласні і міські ради в Західній Україні

"Для просування в суспільстві націоналістичних ідей потрібні гроші. А їх у більшості праворадикальних партій немає ні в Україні, ні в Росії. За часів Віктора Ющенка національна ідея підтримувалася штучно. Сьогодні нова влада зацікавлена ​​в створенні нового формату політичної опозиції - тому" Свобода "процвітає ", - зазначає Михайло Волгін.

На думку українського історика, націоналізм - це один з механізмів для маніпуляції суспільством: "Наслідки глобальної економічної кризи вносять свої корективи. Немає запиту на національну ідею. Економічні важелі впливу сьогодні найбільш ефективні", - наголошує Михайло Волгін.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів