Фото: Таисии Стеценко/Корреспондент.net
Росія поставила Україну в набагато більшу економічну залежність, ніж будь-коли в новітній історії
Кремль зіграв тонко, зробивши боржником не тільки Януковича, але й будь-кого, хто займе його місце.
Ухвалення пакету репресивних законів і агресивне протистояння між силами правопорядку і опозиційними активістами в Києві, яке пішло слідом, змушує ще раз пильно поглянути на економічне підґрунтя цієї історії, - пише Олексій Полухін у російській Новой газете.
Як відомо, в грудні Янукович і Путін заявили, що Україна отримає 30-відсоткову знижку на газ а також 15 мільярдів доларів із російських суверенних фондів у вигляді купівлі українських єврооблігацій. Причому без будь-яких зустрічних вимог. Природно, громадськість запідозрила, що у цього економічного пакету, як у пакту Молотова-Ріббентропа, є секретний протокол. І коли Верховна рада прийняла за одне засідання більше охоронних законів, ніж Держдума за два роки, комбінація ніби як звелася до нехитрої формулі: гроші і газ в обмін на диктатуру.
Можливо, Янукович зі свого боку і сприймає угоду саме так, більше того, тихо радіє: я, мовляв, і так хотів контрреволюцію вчинити, а мені на неї ще й гроші дали. Але з боку Кремля розводка вийшла набагато тоншою і ефективнішою.
Почнемо зі знижки на газ. Для України ця тема завжди болюча і в політичному, і власне економічному відношенні. Ціна 410 доларів за 1 тисячу кубометрів для країни з неефективним і масштабним комунальним сектором, а також з енергоємною промисловістю - дійсно, непідйомна. Але це проблема не тільки Нафтогазу, а й Газпрому. Адже ще восени почалися перебої з оплатою російських поставок, які без зміни цінової політики з російського боку могли перерости у системну кризу. Що виграв би на цьому наш експортний монополіст, крім зростання простроченої заборгованості?
Газпром узагалі став гнучкішим. Знижки на газ за останні три роки отримали Польща, Естонія, Латвія, Литва - країни, чиї еліти ні в якій проросійської політиці не помічені
Газпром узагалі став гнучкішим. Знижки на газ за останні три роки отримали Польща, Естонія, Латвія, Литва - країни, чиї еліти ні в якій проросійської політиці не помічені. Більше того, минулої осені великий контракт із Газпромом уклала українська компанія, правда, не Нафтогаз, а Ostchem відомого бізнесмена Дмитра Фірташа. Він вже давно купує російське паливо по 260 доларів за тисячу кубометрів, отже, нова ціна для Нафтогазу, рівна 268,5 долара за тисячу кубометрів, для Газпрому цілком прийнятна, ніяка це не благодійність.
Ситуація з валютною позикою ще цікавіша. По-перше, озвучена цифра 15 мільярдів доларів - поки що не більше ніж обіцянка. За фактом Росія викупила українських євробондів тільки на 3 мільярди, решта передбачається придбати протягом 2014 року. Але обіцяти - не означає придбати. Ніяких зобов'язувальних документів підписано не було, отже, кожен наступний транш буде предметом політичного торгу. По-друге, не ясно, з яких джерел Росія буде оплачувати зовнішньополітичні амбіції. Цілком розраховувати в цьому питанні на Фонд національного добробуту, всупереч розхожій думці, не варто. Згідно рішень уряду, на покупку іноземних паперів сумнівної якості можна витрачати тільки 10% ФНБ, тобто 290 млрд рублів, або 8,7 мільярда доларів за поточним курсом. А «інші джерела», на які натякає наш уряд, не такі неосяжні, як це може здаватися з Києва.
Зате з уже наданими траншем все ясно: це кабальний договір. Три мільярди доларів взяті на два роки під 5% річних. Причому у разі порушення договору Росія має права вимагати дострокового погашення. Угода укладена за британським правом, отже, Україні ніяк не вдасться вислизнути від її виконання, позицію Росії підтримає будь-який міжнародний суд.
За фактом Росія викупила українських євробондів тільки на 3 мільярди, решта передбачається придбати протягом 2014 року. Але обіцяти - не означає придбати
Витративши порівняно невеликі гроші (шпали для високошвидкісної магістралі Москва - Казань обійшлися б дорожче) і давши негарантовані обіцянки, Росія поставила Україну в набагато більшу економічну залежність, ніж будь-коли в новітній історії.
Головне тут - Україна, а не Янукович. Це були інвестиції не в політичний труп, а в майбутнє. Хай чим завершилася криза у сусідів, хто б не прийшов там до влади, хай який зовнішньополітичний вектор не був заявлений - українська влада буде змушена домовлятися з Росією з позицій слабкої, такої, що програла.
Тому Янукович, що посадив Тимошенко за шкоду, нібито завдану економіці країни, сам ці інтереси не продав навіть, а просто зрадив. Кремль же прекрасно зіграв тактично, але в стратегічній перспективі Москва перетворилася для України на стару лихварку, боротьба з якою матиме національно-визвольний характер.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.