|
Ніс за вітром, тримають політики та спецслужби у конфлікті Президента та Прем’єра України.
Спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк підписав антипрезидентські норми законодавства, прийняті у парламенті більшістю, котра складається із фракцій Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ), Партії регіонів (ПР) та комуністів. Тепер Президент Ющенко може накласти на них вето, а парламент - його подолати.
Про те, що вето зрештою подолають, оголосила напередодні сама Тимошенко. У такому разі глава держави отримає можливість ще раз звинуватити її у змові. І, як побоюється Прем’єр, піти на введення прямого президентського правління. До такого розвитку подій, за словами Тимошенко, готуються губернатори, яких призначає Президент. Крім того, після чергової «зради» з боку Тимошенко ні в кого в Україні, особливо у «помаранчевого» електорату, не повинно залишитися сумнівів у тому, хто винен у розпаді «демократичної коаліції».
Дане питання для України не пустопорожнє. Призвіднику, як відомо, перший удар батогом. Ініціатори політичних сварок – Ющенко і Тимошенко – вже переконалися у дієвості цієї формули. Один - минулого року: після ініційованого Президентом розпуску парламенту його блок «Наша Україна – Народна самооборона» набрав дошкульно мало голосів. Інша – у травні, коли в результаті яскравої та успішної битви за проведення нових виборів київського мера кандидат від БЮТ зрештою набрав майже у 2 рази менше голосів, аніж діючий градоначальник. Тепер виборці України спостерігають за захоплюючою грою у піддавки, котру ведуть ці двоє: хто сильніше та прикріше зрадить, прикриваючись клятвами у вірності ідеалам демократії та відданості національним інтересам.
Сторони впевнено йдуть на конфронтацію, і силовий варіант вирішення кризи проглядає все ясніше. Питання полягає тільки у тому, за ким буде фізична сила. Поки що вона формально за Президентом Ющенком. З іншого боку, враховуючи надзвичайно низький рівень популярності Президента, знаменитий клич «міліція з народом» може призвести до масового переходу силовиків і бюрократії на бік Тимошенко.
Ознаки такого розвитку подій є вже зараз. Так, Генпрокуратура, за словами Прем’єра, вже відмовилась від проведення спільних слідчих дій зі Службою безпеки України (СБУ) із розслідування висунутих проти неї президентським секретаріатом звинувачень у державній зраді. Це означає, що без прокурорського супроводу справа проти Тимошенко до суду не дійде.
Втім, повістка до Генпрокуратури для неї все ще чинна. Правда, виступати вона буде у якості свідка у справі про отруєння Ющенка. Керівникам Генпрокуратури та СБУ, своєю чергою, є над чим замислитися: підписані Яценюком закони фактично перепідпорядковують обидва відомства уряду і парламенту. Однозначно ставати на той чи інший бік у цій ситуації щонайменше недалекоглядно.
Тим часом Тимошенко відзначилася заявою, котру ймовірні союзники – регіонали - можуть сприйняти як нахабне посягання на їх електорат за умов можливих виборів. Вона розкритикувала укази Ющенка про порядок перетину Чорноморським флотом РФ (ЧФ РФ) кордонів держави, назвавши їх такими, що суперечать угоді між Україною та Росією про базування ЧФ на території України. «Це перший крок до того, щоб кримчани пішли і почали отримувати другі паспорти, окрім українських», - сказала Тимошенко.
Сам Ющенко вирушив учора до Франції на саміт Україна – Європейський Союз (ЄС). Серед завдань, котрі ставить перед собою український Президент, значаться домовленості про підписання угоди про посилену співпрацю між Україною та ЄС на засадах асоціації (по суті «дорожня карта») і розмова про надання українцям права безвізового в’їзду до Європи. Тимошенко, хоча її і запрошували, до Парижу не поїде, імовірно, щоб не ділити із Ющенком тягар поразки. А те, що гарантій асоційованого членства та безвізового режиму Україна, імовірніше за все, не отримає, у Євросоюзі вже дали зрозуміти. Проти таких кроків настроєні «консерватори» - країни старої Європи, котрі враховують позицію Росії та роздратовані безкінечною внутрішньополітичною кризою в Україні. |