Він – не проти! Чому ж проти – вони? - міжнародний кореспондент Berliner Zeitung Катя Тіхомірова нагадує: чотири роки тому Путін був за вступ України до ЄС, однак європейські лідери й досі бояться роздратувати Росію, надавши Україні перспективи членства.
Шанси України на членство в ЄС приблизно такі ж, як і шанси Мексики стати 51 штатом США. Минуло вже кілька років відтоді, як член Соціал-демократичної партії Німеччини Ґюнтер Фергойґен, тодішній єврокомісар з питань розширення, дав цю чітку оцінку, яка повинна була би багатьох протверезити. Об’єднані європейці стосовно своєї східної сусідки насолоджувалися роллю бажаного партнера, чию прихильність потрібно заслужити, однак завжди противилися надмірній близькості. Така позиція потрохи зазнала корекції, однак докорінно нічого не змінилося.
«Ми зробимо усе можливе, аби економічно та дипломатично наблизити Україну до ЄС», - оголосив теперішній єврокомісар з питань розширення Оллі Рен перед вчорашнім (9 вересня – прим.пер.) самітом «Ураїна-ЄС» у Парижі. Але зараз план із розширення ЄС, із врахуванням балканських країн, «вже виконано».
Україні пропонується перейменувати існуючу «Угоду про партнерство» з ЄС в «Угоду про асоціацію». Такий крок, як правило, роблять назустріч країнам, яким потрібно дати чіткі перспективи вступу. Однак – не у цьому випадку. Тут в проекті спільної заяви зазначається: статус «Угоди про асоціацію» не є «попереднім рішенням щодо майбутніх стосунків ЄС та України».
Чому, власне, ні? Чому б ЄС не зробити все можливе, щоб тісніше прив‘язати Україну до Євросоюзу? Зрозумілою мовою: надати країні перспективи членства. Зі свого боку, Україна наполягає на вступі до ЄС, особливо від початку грузинської війни, котра породила острах щодо подальших територіальних претензій Росії. Прагнення України знаходить підтримку у Польщі, країнах Балтії та у Великій Британії.
Натомість застереження щодо вступу України в ЄС існують у Німеччини та Італії. Надто велика країна, надто великі внутрішньополітичні проблеми та клопоти, які може накликати на свою голову у стосунках з Росією Євросоюз із Україною у складі.
Саме врахування російських інтересів та настроїв противники прийняття України до ЄС вважають найсильнішим аргументом. Але, насправді, він є найслабшим, й до того ж, що додає ситуації ще більшої пікантності, вже давно спростований російським прем’єр-міністром Владіміром Путіним, який є вкрай чуттєвим в питаннях застосування «політики сили». Після Помаранчевої революції в грудні 2004-го року він, тоді ще російський президент, заявив: «Якщо Україна хоче вступити до ЄС і там на неї чекають, то ми можемо це тільки вітати» . Путін запевнив, що вступ України до ЄС не викличе в Росії занепокоєння, навпаки, в силу тісних економічних зв’язків між обома країнами Росія лише виграє від членства України у ЄС.
Відкрито оприлюднені застереження Росії щодо зближення України із Заходом стосуються лише членства України в НАТО, а не вступу до ЄС. Російське керівництво на чолі з Путіним сприймає НАТО як серйозного військового супротивника з чіткими керівними структурами та субординацією. Європейський Союз, натоміть - конкурент, яким можна і знехтувати - наднаціональне утворення без чітких принципів зовнішньої політики та силових засобів їхнього втілення.
Чому б тоді Євросоюзу не відреагувати на дружній заклик Росії та не прийняти Україну до своїх лав? Відмовити їй зараз у перспективі членства було б помилкою, яку, ймовірно, не вдасться виправити. Якщо Євросоюз хоче бути дієздатною політичною та економічною спільнотою, то він мусить діяти відповідно.
Незважаючи на усі внутрішньополітичні суперечності минулих років, з 2004 року Україна проявила себе як рішучий прибічник європейської інтеграції. Минули часи політики коливання, коли країна щомісяця наново визначала своє місце між Сходом і Заходом, між Росією та ЄС. Внутрішньополітичне протистояння в Україні спричинено не питанням про членство в ЄС, а ставленням до НАТО.
Економічні і політичні проблеми України до того ж - не серйозніші, аніж інших східноєвропейських країн, які вже є членами ЄС. Україна може запропонувати ЄС навіть більше, аніж інші. Європейці хочуть більше енергетичної безпеки та більшої незалежності у виборі шляхів енергопостачання? Газопроводи з Росії та Центральної Азії пролягають через Україну, яка і досі протистоїть спробам російського «Газпрому» взяти їх під контроль. Якщо Європа зможе протиставити економічну співпрацю енергетичному диктату Росії, то в цьому випадку більше безпеки для України означатиме – більше безпеки для Європи.
Переклад з німецької Glavred.info