RU
 

РИА Новости: Українські хроніки: гидота або радість?

31 жовтня 2008, 16:57
0
5

Ну, немає нічого незвичайного в тому, що найбільш знакові події в Україні перенесені до моменту святкування передодні Дня всіх святих. Все абсолютно логічно та закономірно, пише оглядач РИА Новости Андрій Капустін.

Хіба що депутати не додумалися прикрасити Верховну Раду традиційними гарбузами зі свічками усередині. Хоча могли б. Адже повітряні кульки були. Дудки й сирени також. Навіть презервативи, пам'ятається, на мікрофони натягали. Хоча, немає. Гарбузи використовували. Правда, не зовсім хеллоуїнські. А ті, цільні й без свічок. Які вручаються, як знак відмови нареченим. Але й без головного жовтогарячого атрибута, парламент (як, власне, і вся країна) охоплені веселими настроєм. Хіба що ролі у святкуванні Хеллоуїна-2008 в Україні трохи змінені.

Тому що в класичному варіанті традиційну фразу  "Trіck or treat?", тобто "Розіграш або частування", вимовляють діти, що вимагають у дорослих різні насолоди, як викуп від можливих витівок. В українській версії  роль дітей взяла на себе влада. Що у свою чергу трохи міняє переклад. Ну, щось типу "Гидота або радість?".  У тому розумінні, що, коли народ не зробить своїм обранцям радість, то одержить, відповідно, гидоту. Радість за версією відповідальних дядьків і тіток повинна полягати в повній згоді народу з діями влади. Або, говорячи доступнішою мовою, піпл зобов’язаний хавати" усе, що йому спускають зверху. Позачергові вибори, так хоч п'ять разів у тиждень. Долар по сім з половиною гривень? Так спасибі, годувальники, що не десять. Заборона на дострокове повернення депозитів? Так з великою радістю. Мотузку із собою приносити, або видавати будуть? З милом або як?...

До речі, про долар. Тут народонаселення України розвели конкретно. Влада все літо щосили   зміцнювала гривню. Цементували. Гартували. Переконували громадян перевести доларові депозити в гривневі. Показово опустили курс американських грошей до рівня чотири з половиною гривні за долар. Народ від долара почав швиденько позбуватися. Але кризи, як і зима, приходять в Україну зненацька. Тобто підкрадаються непомітно. І в ті дні, коли світова фінансова система почала сипатися, влада щосили робила вигляд, що насправді, надворі  суцільний липень і включати центральне опалення абсолютно не має сенсу. Так як Україна слабко інтегрована у світові фінансово-економічні процеси, то й криза нашу хату обійде стороною. А головним питанням сучасності є, природно, розбирання між Ющенком і Тимошенко. Тобто позачергові вибори. Правда, в ході з'ясувалося, що не все так гладко. Долар повівся  точно так само, як і в іншому світі - виявив тягу до стрімкого зростання. У вересні різниця між офіційним і обмінним курсами вже досягала тридцяти-сорока копійок. Та ж картинка спостерігалася й у банківському секторі. Коли "зненацька" з'ясувалося, що найбільш обережна частина населення країни зняла з депозитів приблизно мільярд доларів. Що, зрозуміло, стабілізацію ніяк не підсилювало. Але найголовніші начальники були як і раніше зайняті виборами. І в той момент, коли США і ЄС уже виділяли сотні мільярдів для вирівнювання ситуації, над Україною лунав відомий заклик Карлсона: "Спокій, тільки спокій!".  

У підсумку, як відомо, Україна одержала те, що одержала. З апофеозом у вигляді стрибка все тієї ж американської валюти. Із забороною на дострокове зняття грошей з депозитів. З початком масових звільнень усередині країни. З реальною загрозою масового припливу на батьківщину громадян України, що втратили роботу за кордоном. З падінням виробництва в бюджетних галузях. З ростом цін і іншими кризовими "благами". Знову ж у сполученні з повною бездіяльністю влади. Оскільки в Ющенка голова була як і раніше зайнята винятково проведенням позачергових виборів. А в Тимошенко скасуванням. Правда, сказати, що ніхто нічого за цей час не зробив, було б не зовсім чесно. Наприклад, Нацбанк про народне благо все-таки  подбав. Правда, трохи спотворено. Тобто спершу шок у вигляді семи з половиною гривень за долар. Потім рекламна пауза. Потім невиразні заяви від різного роду банківських начальників. Потім грізні заяви прем'єра й президента. Ще одна рекламна пауза. І, нарешті, переможні реляції про те, що ріст долара вдалося приборкати. У підсумку народ радісно дякує небесам за те, що турботлива влада подарувала йому щастя у вигляді шести гривень за одну грошову одиницю США. Що на тлі жахливих 7,5, погодьтеся, виглядає цілком оптимістично. Що при цьому робити тим, хто взяв у свій час недорогі на той момент доларові кредити, зрозуміло, ніхто не пояснює.  Зате цілком переконливо розповідають про жорсткість заходів до тих, хто ці самі кредити не в змозі виплачувати.

Глава Нацбанку Стельмах так і сказав: "Ну, банк забере машину або житло, якщо ви не погасите кредит протягом  необхідного терміну". З одного боку, головний банкір країни, звичайно, має рацію. Борги потрібно повертати. Але з іншої сторони від подібного роду заяв несе чистим свавіллям. Оскільки той же Нацбанк зробив чимало для зміцнення діючого абсурду. Не говорячи вже про те, що абсолютно незрозуміло, як банки в умовах дефіциту засобів, будуть розпоряджатися конфіскатом. А що робитимуть банкіри далі? Повернуться до бартеру? Кому це все продавати, якщо спостерігається швидке зниження платоспроможності населення. Не говорячи про те, що все це вилучене добро вимагатиме додаткових витрат на втримання. Правда, пан Стельмах, говорячи про драконівські перспективи для позичальників, додав, що це все проблеми самих банків. Фактично продемонструвавши  самоусунення Нацбанку від вирішення проблем. Ніби самі винні. Нема чого було банкірам розпалювати спекулятивний ажіотаж навколо валюти.

Але найбільшу турботу про державу й народ (або навпаки) виявили, звичайно ж, депутати. Країна з тихим захватом і небувалою гордістю за своїх обранців продовжує спостерігати, як у сесійному залі відбувається боротьба із кризою. Одних тільки антикризових законів, поданих до парламенту на початку тижня, було шість. Причому, кожна політична сила наполягала на тому, що саме її інтелектуальний продукт є справжньою панацеєю. Що у свою чергу мало передбачало  відмову голосувати за аналогічний продукт опонентів. Не говорячи вже про те, що приводом для великого водяного перемир'я не стала навіть пропозиція МВФ про надання Україні кредиту розміром шістнадцять із половиною мільярдів доларів під 3,7 відсотка річних. І справа навіть не в тому, що в цього проекту знайшлося чимало супротивників, як і серед депутатів від Партії регіонів, так і серед комуністів. Основна фішка полягала в тому, що депутати від "Нашої України" продовжували наполягати на необхідності голосування з питання виділення півмільярда гривень на проведення позачергових виборів. І були дуже розчаровані, коли ця доленосна для країни пропозиція не набрала потрібної кількості голосів. Майже до сліз. Така собі колективна плаксуха Міртл із романів про Гаррі Поттера.  Хоча їх теж можна зрозуміти. З одного боку, Ющенко підтримав ідею залучення кредиту МВФ. А це значить, що всім потрібно голосувати "за". Тобто солідарно з тим же БЮТ. Фактично підтримуючи Юлію Тимошенко. З іншого боку, Ющенко як і раніше хоче виборів. А це значить, що  за провал голосування на когось із народних обранців може звалитися нежартівливий президентський гнів. Можливо й з кадровими наслідками. Тому, що поки Ющенко програє Тимошенко в усіх напрямках. І фіаско з відмовою підтримати виділення грошей на вибори лише зміцнює позиції прем'єр-міністра. І навряд чи гіркота поразки підсолодить те, що в якості головного антикризового документа був ухвалений саме президентський  законопроект.

Тим більше що й тут Тимошенко убила відразу трьох зайців. По-перше, вона знову продемонструвала електорату свою вірність курсу "мир за всяку ціну". По-друге, підстрахувалася на випадок форс-мажору. Зарання перевівши стрілки на главу держави. Проект-то президентський. По-третє, вигравши раунд у парламенті, Тимошенко, як мінімум, до весни зберігає за собою пост глави уряду. Правда, Ющенко може спробувати ще раз проштовхнути голосування з питань фінансування. Але й тут його очікує невелика пастка. Оскільки результати голосування цілком можуть бути оскаржені в суді. Тому що закон однозначно вказує на те, що правовою підставою для прийняття парламентом рішення про виділення бюджетних засобів на проведення виборів є тільки чинний указ президента. А Ющенко, як відомо, дію свого указу про проведення позачергових виборів призупинив. Так що за фактом маємо замкнене коло. Тобто за законом Ющенко має відновити указ про припинення повноважень парламенту й призначення виборів. Але тоді Рада не зможе голосувати за фінансування виборів, без чого проводити їх неможливо. До того ж є резон і в аргументах тих супротивників виборів, які вважають, що вибори не мають змісту без зміни виборчого законодавства. А це у свою чергу теж вимагає чимало часу. Хоча заради прагнення до досконалості можна зважитися й на це...

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі