Чи не найнебезпечніша криза в Україні – криза довіри! Українці сьогодні не довіряють нікому – ані банкам, ані політикам. Останні, зрештою, мало що роблять, щоб відновити довіру населення до владних інститутів, - пише Джон Пенкейк в американській The Washington Post
Економіка, яка минулого року бурхливо розвивалася, стала однією з найбільш постраждалих у кризі.
Фінансова криза тут – це ще й криза довіри.
П’ять років тому сотні тисяч людей, незважаючи на холод, приєдналися до демонстрацій на головній площі Києва у переконанні, що їхня Помаранчева революція перетворить цю колишню радянську республіку на взірцеву демократію.
Сьогодні люди переймаються більш земними турботами. Цього тижня на вулиці Артема перед проблемним банком зібралося висловити свій гнів 70 протестантів. Більшості з них сказали, що гроші не можна знімати протягом півроку. Подібні протести можна часто побачити в місті.
Ті, хто зібрався на Артема, не довіряють банкам, банківським регуляторним органам, економіці, валюті, уряду та політикам. Президент Віктор Ющенко – під чиїм помаранчевим стягом пройшла революція – має рейтинг підтримки менше 3%.
Небагато країн постраждало від світової економічної кризи більше за Україну – другу за територією та шосту за чисельністю населення країну Європи.
До вересня економіка України зростала чи не найвищими темпами в Європі – показники зростання складали понад 7% щороку впродовж восьми років. А потім все обвалилось. Криза перекрила надходження позик з-за кордону, підкосила банки дефолтами і викликала масштабні скорочення працівників.
Прозахідний уряд Ющенка все ще сподівається на приєднання країни до НАТО і Європейського Союзу. Проте дехто вважає, що ця країна, яку колись вважали наріжним каменем відродженої Східної Європи, на межі катастрофи.
"Якщо впаде банківська система, а я думаю, що так і буде, то ми не будемо нічого виробляти", - переконаний Олександр Дубинський, спеціальний кореспондент газети "Экономические известия". За його словами, якщо зупинитися виробництво, ситуація нагадуватиме економічний безлад 1990-х років.
Холодного ранку на вулиці Артема клієнти банку, нарікаючи на свій фінансовий стан, різко критикують Ющенка та інших лідерів.
Офіс-менеджер, яка втратила роботу чотири місяці тому, розповіла, що в неї в лікарні лежить донька і їй потрібні гроші, щоб звести кінці з кінцями. "Знайти роботу неможливо", - запевняє вона.
Інженер розповів, що не може піти на роботу, оскільки його компанія не сплатила рахунки за електрику та Інтернет. Інший чоловік розповів, що йому дуже потрібні гроші на операцію для дружини. "А якщо вона помре?", - запитує він.
Натовп складався в основному з літніх, охайно вбраних людей. Було багато пенсіонерів. Дехто стискав у руках стоси листів і телеграм до банкірів та банківських регуляторних органів, - всі без відповіді. Усі разом говорили про ймовірну корумпованість частини лідерів країни, які зійшлися в гострій боротьбі за владу.
"Їм байдуже, що вони обкрадають людей", - заявив безробітний інженер В’ячеслав Карпенко. Кремезний чолов’яга у чорній хутряній шапці стояв на сходах банку і кричав у гучномовець, закликаючи натовп вигукувати гасла невдоволення, які почули б працівники всередині будівлі.
Дехто з натовпу розповів, що єдиний порятунок вбачає у Світовому банку і Міжнародному валютному фонді, якщо тільки ці міжнародні інститути впевняться в тому, що виділені рятівні для України гроші знайдуть дорогу до вулиці Артема.
В офісі представництва Світового банку, розташованому над звільненим від криги Дніпром, директор програм банку в Україні Мартін Рейзер запевнив: "Я розумію настрої людей". Він додав: "Фундаментальна проблема тут криється у відсутності довіри до державних інститутів".
За словами президента Інституту державності і демократії Івана Лозового, банки не тільки не спромоглися використати вливання коштів уряду для того, щоб допомогти своїм клієнтам, вони ще й зловживали допомогою, скуповуючи долари. Це знецінює українську валюту, гривню. Чим більше падає довіра до валюти, тим більше люди воліють позбутися гривні.
Багато хто забирає гроші зі ще нормально працюючих банків – і це послаблює банківську систему. А отримавши гривні, люди обмінюють їх на долари і відкладають про запас.
У травні долар коштував приблизно п’ять гривень. Впродовж останніх тижнів його вартість становила майже 10 гривень. І з огляду на те, що 70-80% споживчих кредитів – видані у доларах чи іншій іноземній валюті, сума в гривнях, яку позичальники повинні кожного місяця нашкребти, щоб сплатити кредити, суттєво зросла.
Банки опинилися затиснутими між вкладниками, які хочуть отримати назад гроші, і позичальниками, які не можуть сплатити кредити. Майже в десятку банків введено зовнішнє управління.
"Українській економіці завдано жахливого удару", - написав у статті, нещодавно опублікованій Інститутом міжнародної економіки Петерсона, Андерс Аслунд – колишній економічний радник українського уряду і старший науковий співробітник інституту у Вашингтоні. Будівництво майже зупинилося, внутрішній валовий продукт може впасти на 40%, металургійна промисловість зазнала великих втрат через зниження попиту в світі, і мільйони працівників скорочують. "Жодна інша країна, - вважає Аслунд, - не постраждала так сильно як Україна".
Тимчасом, - пише він, - перспективу надання міжнародної допомоги затьмарює публічна боротьба між Ющенком і Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, "які звинувачують одне одного в зраді і корупції".
Президент і Прем’єр-міністр були союзниками під час Помаранчевої революції, але стали запеклими ворогами. Останнім часом, перед лицем кризи, було помітно ознаки співпраці, проте в середу підконтрольні Ющенку представники спецслужби увірвалися до національної газової компанії, підзвітної Тимошенко. Після цього сторони обмінялися звинуваченнями, серед яких – у "корумпованості" і "злочинній діяльності".
МВФ у жовтні ухвалив надати позику на суму 16,5 млрд. доларів для порятунку економіки України, проте, після виплати першого траншу обсягом 4,5 млрд. доларів, минулого місяця призупинив її, оскільки уряд не пішов на непопулярне скорочення видатків бюджету.
Попри серйозність проблем і внутрішньополітичну боротьбу, Аслунд вважає, що ця прозахідна нація чисельністю 49 млн. – занадто важлива стратегічно і політично, щоб від неї відмахнутися. "Таку країну потрібно підтримати в біді", - написав він.
За словами пана Рейзера зі Світового банку, уряд і фінансові інститути повинні збільшити довіру народу до себе – що, як засвідчив розвиток подій, є складним завданням. Однак він додав, що природні ресурси України і її відносно дешеві земля та робоча сила у віддаленій перспективі створюють країні чимало переваг.
Згідно з аналізом Райзера, за найоптимістичнішим сценарієм, після глибокої рецесії цього року ситуація стабілізується і країна відновить свої позиції на основі оновленої економіки. І, - вважає він, - несприятливі зовнішні економічні умови, створюючи "ефект зосередження уваги", можуть покласти край внутрішньополітичній боротьбі.
Однак за словами Лозового, безлад у політиці – не така вже й погана річ. "Погляньте, ми маємо конкуренцію на політичній арені. Принаймні, існує опозиція, яка відкрито висловлює свою думку", - заявив він. Оскільки правляча коаліція розділена, то коли одна фракція робить щось сумнівне, інша – повідомляє про це громадськість.
За його словами, більшість країн колишнього Радянського Союзу вочевидь стабільніші, проте політичної опозиції в них майже не існує. "Я ніколи не вбачав логіки в тому, щоб називати політичний хаос – жахіттям", - сказав Лозовий.
Проте людей на вулиці Артема хвилюють більше особисті питання, а не політичні. Один чоловік розповів, що йому потрібні гроші, щоб відіслати до Огайо. Його син має заплатити за помешкання, яке він не може собі дозволити.
Оригiнал матерiалу:
http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2009/03/06/A…