Головна
 

Корреспондент: Точка зору. В атмосфері недовіри

22 лютого 2012, 17:39
0
9
Корреспондент: Точка зору. В атмосфері недовіри
Фото: Фото Дмитра Забаштанського
Розкішна розбудова Межигір'я не додає бонусів у репутацію Президента

Влада, яка порушує закони, не може розраховувати ні на законослухняність громадян, ні на прийняття її навіть найбільш позитивних кроків, пише Ганна Мороз, заступник головного редактора журналу Корреспондент, у колонці, опублікованій у №6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.

Ви прийдете ще раз в магазин, в якому вас нахабно обрахували, причому на чималу суму? А коли ви спробували розібратися, дуже нахамили.І поки ви роздумували, що робити, хтось із персоналу потихеньку витяг з вашої кишені кілька великих купюр. Так от: ви прийдете сюди ще раз?

Те, що про свою репутацію треба дбати,інакше успіху не бачити, сьогодні засвоїв навіть український бізнес. Але це ніяк не бажає зрозуміти влада

Напевно, ні. Те, що про свою репутацію треба дбати,інакше успіху не бачити, сьогодні засвоїв навіть український бізнес – але ж у нього "темне", радянське минуле. Але це ніяк не бажає зрозуміти влада.

Взяти горезвісну історію із закриттям файлообмінника EX.ua. Адже за великим рахунком боротьба з піратством – це правильно: не можна безкоштовно використовувати чужу працю. Але ж масштабну інтернет-хвилю народного гніву закриття EX.ua викликало саме тому, що це все сталося в тому самому магазині, де нас з вами спочатку обрахували, а потім вилаяли та обчистили.

І правда – чому не можна стягнути трохи чужої інтелектуальної власності жителю країни, в якій це дозволено депутатам, членам уряду і, можливо, навіть самому Президенту? Подвійний стандарт сучасної України, за яким звичайний громадянин повинен жити за законами, а влада – як завгодно, цим самим звичайним громадянам відверто набрид.

Подвійний стандарт сучасної України, за яким звичайний громадянин повинен жити
за законами, а влада – як завгодно, цим самим звичайним громадянам відверто набрид

Список репутаційних проколів влади зростає з кожним днем.Один з останніх – $ 450 тис., сума, конкретизована завдяки депутату-бютівцю Роману Забзалюку: таким бонусом партія влади нагороджує тих, хто залишає опозицію.Найбільш курйозний – автомобіль Cadillac, подарований доброзичливцями тодішньому главі МВС Анатолію Могильову. Найбільш звичайний – численні розкішні особняки в дорогих київських передмістях, господарі яких все життя отримували скромну зарплату від держави. А найболючіший і наймасштабніший, президентський,– землі і хороми Межигір'я.

Репутація – хворе місце українських президентів. Фактично жодному з останніх трьох не вдалося дійти до кінця своїх повноважень з бездоганною біографією. І, можливо, саме в цьому головна проблема розвитку України: через власні зловживання або навіть злочини її керівники швидко втрачали електорат – однодумців.

Чи треба казати, що протиправні дії вищих чиновників дають "знак згори" їхнім підлеглим: можна все, закон не для всіх. Але чи далеко піде країна з наскрізь промоченою репутацією?

Не переймаючись репутацією, влада робить непробачну помилку. Бо навіть найбільш необхідні й ефективні рішення, запропоновані такою владою, – а вони теж є –
будуть критично зустрінуті її співгромадянами

Не переймаючись репутацією, влада робить непробачну помилку. І не тільки тому, що через це від неї йдуть виборці. Проблема і в іншому – в тому, що навіть найбільш необхідні й ефективні рішення,запропоновані такою владою, – а вони теж є – будуть критично зустрінуті її співгромадянами. А це означає, що вони приречені на провал: єдність цілей –одна з головних складових успіху в будь-якому проекті, тим більше – державного масштабу.

Наприклад, якщо припустити, що раптом в Україні запрацює програма соціального житла і почнуть роздавати квартири черговикам, серед яких будуть тільки інваліди, матері-одиначки і чесні, але небагаті люди, причому насправді, – чи повірите ви в це? Значно швидше український громадянин повірить в те, що соціальне житло отримали родичі депутатів, а на самому проекті непогано нагріли руки члени уряду. І спробуйте його переконати, що це не так.

У великій політиці, як у великому бізнесі, репутація –дорога складова успіху, втрачаючи яку політики в більш щасливих, ніж Україна,країнах відразу йдуть у відставку. Відома бізнес-формула, згідно з якою вартість компанії дорівнює вартості її матеріальних активів плюс (або мінус)вартість її репутації, цілком підходить і для політики. За даними досліджень, у великих й успішних компаніях рівня Apple або Microsoft вартість так званих невловимих цінностей – торгової марки, бренду, тобто всього, що прямо пов'язане з репутацією, може становити до 70% ринкової вартості підприємства.

А тепер порахуйте, наскільки великою є капіталізація бізнесу під назвою Україна, що має такий топ-менеджмент.

Владі для того, щоб бути ефективною, необхідна довіра. Довіра будується на репутації, а репутація – це чесне ім'я

Владі для того, щоб бути ефективною, необхідна довіра.Довіра будується на репутації, а репутація – це чесне ім'я. Тільки так прості громадяни стають однодумцями уряду. Як би не були прописані необхідні країні реформи, які б зусилля не докладали для їхнього втілення чиновники, без довіри і кредиту довіри вони залишаться невиконаними.

І тепер два сценарії того, що ж буде далі. Один –комедійний з елементами абсурдизму, інший – драматичний, тобто більш реалістичний. Виберіть той, що більше схожий на правду.

Отже, сценарій № 1. Віктор Янукович віддає ключі від Межигір'я небагатим співгромадянам з тієї самої соціальної черги на житло. Або талановитим дітям. Або під медичний центр. Усі члени уряду, які незаконно наростили свої активи за допомогою службового становища, а також члени їхніх сімей пересилають на державні рахунки гроші, що не належать їм по праву. Країна славить своїх героїв, йдуть реформи, нестримно зростає ВВП, Президента переобирають на другий термін.

Сценарій № 2. Наш герой, людина з народу, знову все в тому ж магазині з нечистим на руку персоналом, де її обчистили і вилаяли. Так от, вона вирішила повернутися і влаштувати скандал. А коли перед нею не вибачилися і гроші не повернули, кинула панькатися і розібралася з кривдниками.Розбиті вітрини. Менеджера з продажу відвозить швидка.

Можливо, є й третій сценарій, і четвертий. Але схоже, що все йде-таки до сценарію № 2.

***

Ця колонка опублікована в № 6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua

ТЕГИ: Українавладарепутаціядовіра
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах