Діти українських чиновників і мільйонерів починають свій шлях у великий бізнес, переважно тренуючись на невеликих проектах у сфері luxury-послуг, пише Ксенія Карпенко у №46 журналу Корреспондент від 25 листопада 2011 року.
До липня 2011 року цей 23-річний юнак у люксовому одязі
від Prada для 26 гравців українського футбольного клубу Говерла з Ужгорода,
який виступає в першій лізі, був просто Санею. Адже зовсім недавно підлітком
він грав у цій команді.
Тепер же футболісти називають його Олександром
Несторовичем. Що й не дивно: влітку Саня став першим віце-президентом клубу,
співзасновником та інвестором якого ось вже 13 років є його батько – Нестор
Шуфрич, відомий політик, заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України.
Ще рік тому Олександр Шуфрич, за його словами, і не мріяв
про подібну посаду. Але батько, бачачи, що попереднє клубне керівництво не
виправдовує покладених на нього надій, вирішив передати керівництво командою в
рідні руки.
Олександр Шуфрич: Тато вирішив, що біля керма повинна стояти людина, якій він може довіряти
"Тато вирішив, що біля керма повинна стояти людина, якій
він може довіряти. Я обережно поставився до такої можливості, оскільки розумів,
чим це загрожує, враховуючи мій вік і прізвище. Проте тато знав, що довіряти
футбольне питання комусь, крім мене, не варто. Як засвідчила практика, тато був
правий і я не помилився", – ретельно підбираючи слова, але впевнено каже Шуфрич-син.
Сьогодні він контролює в клубі буквально все, починаючи від організаційних і
фінансових питань і закінчуючи складанням юридичних контрактів.
В Україні настав час, коли великим держчиновникам і
провідним бізнесменам, які заробили свої капітали за часів незалежності, час прилаштовувати
до справи своїх старших дітей. І нащадки з великим задоволенням кидаються в
бій, несучи на своїх прапорах не тільки відомі прізвища, а й суттєві фінансові
вкладення батьків.
Діти чиновників завжди заявляють, що успіхами вони зобов'язані винятково власним талантам, а от нащадки мільйонерів не соромляться визнавати, що поштовх їхній кар'єрі дали батьки
Поки що до серйозних справ еліту, що підростає, за
рідкісним винятком, не допускають, обкатуючи їхні таланти в різних люксових
проектах в сфері торгівлі або обслуговування.
Причому, як переконався Корреспондент, діти чиновників
завжди заявляють, що успіхами вони зобов'язані винятково власним талантам, а от
нащадки мільйонерів не соромляться визнавати, що поштовх їхній кар'єрі дали
батьки.
Посадові особи
Юна Олександра Червоненко, молодша дочка бізнесмена і
екс-соратника Віктора Ющенка Євгена Червоненка, нині голови департаменту
авіації Міністерства з надзвичайних ситуацій, не приховує, що робить гроші на
торгівлі.
У її портфоліо вже є агентство з організації заходів
RSVP, в якому вона виступає в ролі співвласниці, а також співорганізаторство
автогонок Prime Yalta Rally, куратором яких виступає її батько.
Нова справа Олександри – це бутік спортивного одягу
Bogner, розташований на орендованих 80 кв. м в Mandarin Plaza – одному з
найдорожчих столичних торгових центрів. Втім, одяг Bogner йому до пари – він
відноситься до елітного класу. Приміром, ціна лижної куртки цього бренду – $
2,3 тис.
Олексій Аристов, молодший директор відділу корпоративних
фінансів аудиторсько-консалтингової компанії Deloitte, каже, що заради відкриття
такого бізнесу, навіть за наявності приміщення, потрібно викласти $ 300-500
тис. – і це тільки для закупівлі колекції.
Через директора магазину Bogner Корреспондент звернувся
до Олександри Червоненко за коментарями, чи допоміг Червоненко-старший своїй
дочці зі стартовими вкладеннями в бутік, але відповіді не надійшло.
Експерт: Для окремих проектів соціальний статус і зв'язки власника дуже важливі. А висока прибутковість проекту може бути не завжди пріоритетною
Аристов сумнівається, що такий проект відкритий заради
отримання стабільного прибутку: мовляв, рентабельність немережевих бутіків
варіюється. І тому відповідні магазини – це швидше хобі.
"Для окремих проектів соціальний статус і зв'язки
власника дуже важливі. А висока прибутковість проекту може бути не завжди
пріоритетною, адже слід брати до уваги значимість самореалізації та підвищення
соціального статусу", – резюмує експерт.
Самореалізація важлива і для Шуфрича-молодшого.
Про фінансові справи "підшефного" клубу він не каже. Хоча
клопотів у нього сила-силенна, адже йому, як мінімум, доводиться шукати
спонсорів. А рахунок іде на мільйони: на думку Павла Черепіна, автора і
керівника UA-football, провідного українського інтернет-проекту про футбол,
фінансування команди – задоволення дороге, суми мінімальних щорічних вливань сягають
позначки $ 2 млн.
Про те, як посада відбилася на його доходах,
віце-президент теж говорити не хоче. Мовляв, футбол – це скоріше благодійність.
Тому навіть машину – а Шуфрич-молодший їздить на Mitsubishi Evolution дев'ятого
покоління (ціна такого автомобіля стартує з $ 47 тис.) – йому подарував батько.
Олександр Шуфрич планує присвятити футболу все життя. "Я
вдячний батькові та ФК Говерла за те, що довірили мені такий шанс, який я
використовую сповна. Батько чекає від мене максимальної віддачі", –
посміхається він. Поки що справи його клубу йдуть дуже непогано: Говерла
претендує на вихід у Прем'єр-лігу – на вищий щабель українського футболу.
А ось Максим Лавринович, син міністра юстиції Олександра
Лавриновича, вже досяг успіхів. Його юркомпанія Лавринович і Партнери, яку він
відкрив у 2004 році, будучи 26 років від народження, нині, якщо вірити юристу,
визнана провідною фірмою такого профілю в Україні. Її представництво є навіть в
американському Чикаго.
Лавринович запевняє, що батько не допомагав грошима – ні тоді, коли в його фірмі працювали шестеро людей, ні зараз, коли штат досяг півсотні працівників
При цьому Лавринович запевняє, що батько не допомагав
грошима – ні тоді, коли в його фірмі працювали шестеро людей, ні зараз, коли
штат досяг півсотні працівників. "Я працював з 17 років, мав достатні заробітки
і гідних роботодавців", – каже він Корреспондентові.
Лавринович-молодший заявляє, що володіє винятково
юридичним бізнесом. Однак, за даними джерела Корреспондента, у нього можуть
бути інтереси і в елітному нічному клубі Sky Bar, розташованому в самому центрі
столиці, на Бессарабській площі. Корреспондент переконався у vip-статус
закладу: там суворий дрес-код і на вході фейс-контроль відвідувачів, які
повинні бути готові заплатити 11 тис. грн. за пляшку елітного шампанського Dom
Perignon Brut Rose.
За словами Аристова, капіталовкладення в такий бізнес з
урахуванням оренди, ремонту і відкриття клубу можуть становити близько $ 3 млн.
Лавринович свою причетність до закладу заперечує. Але на
офіційному сайті Укрпатенту саме син міністра зазначений власником логотипу Sky
Bar. Заявка на реєстрацію цього знака була ним подана 2 грудня 2010 року, а сам
клуб офіційно відкрився 19 березня 2011 року.
На запитання Корреспондента, навіщо йому логотип клубу,
юрист відповів так: його компанія надає послуги з реєстрації товарних знаків,
діючи в подібних ситуаціях як агент, в інтересах інших людей.
Зовсім вже засекречене бізнес-життя Віталія Губського, молодшого сина позафракційного нардепа Богдана Губського. Він є власником компанії, що спеціалізується на наданні послуг дозвілля класу luxury для
найвимогливіших клієнтів
Зовсім вже засекречене бізнес-життя Віталія Губського,
молодшого сина позафракційного нардепа Богдана Губського та Євгенії Губської,
господині і президента фітнес-клубу Фаворит VIP Клуб.
За даними джерела Корреспондента, син цих видатних
батьків – співвласник елітної консьєрж-служби Quintessentially Ukraine, штаб-квартира
якої розташована в Лондоні, а філії – у всіх світових столицях. Компанія
спеціалізується на наданні послуг дозвілля класу luxury для найвимогливіших
клієнтів – чи то відвідування церемонії нагородження кінопремією Оскар в
Лос-Анджелесі, чи то вечеря тет-а-тет з Мадонною в найдорожчому ресторані
Нью-Йорка, The View.
Аристов вважає, що консьєрж-служба – унікальний і
перспективний для України сервіс. Наприклад, аналог української Quintesentially
в Росії з 2006 року набув понад 3,4 тис. клієнтів, хоча річне членство в цьому
клубі коштує кілька десятків тисяч доларів.
22-річний Віталій Губський не відповідав ні на телефонні
дзвінки, ні на sms. А Максим Некрасов, піар-директор Quintessentially Ukraine,
не підтвердив, але і не спростував інформацію про те, що Губський є
співвласником компанії.
У телефонній розмові з Корреспондентом Некрасов уточнив,
що Губський-молодший у віці 21 року стажувався у них на посаді директора з
розвитку бізнесу. І в нього, мовляв, були чудові рекомендації від британського
офісу.
Quintessentially London проігнорував запит про
бізнес-таланти Губського-молодшого.
Втім, не лише стажування пов'язує депутатського сина з
Quintessentially Ukraine. Наприклад, якщо взяти до уваги фоторепортажі на
порталі про світське життя jetsetter.ua, він не пропустив жодного заходу,
організованого Quintessentially.
Навіть більше, на них він виступає з вітальними промовами
і особисто зустрічає vip-гостей. А на своїй сторінці в соціальній мережі
Facebook Губський радить своїм онлайн-друзям звертатися за рекомендаціями з
елітарного відпочинку все туди ж – у Q, як він називає Quintessentially.
Бізнес по крові
Якщо діти держчиновників всіляко дистанціюються від своїх
високопосадових батьків, коли мова заходить про їхню допомогу, нащадки великих
бізнесменів не бачать нічого поганого в тому, щоб визнати: так, батьки
допомогли.
Наприклад, у 20-річної Юлії Воронової, дочки мільйонера
Ігоря Воронова, є бутік італійського одягу бренду Ermanno Scervino,
розташований в престижному Печерському районі столиці.
Сам Воронов далекий від фешн-бізнесу, у минулому заробляв
гроші в сфері страхування, а нині зайнятий інвестуванням в арт-об'єкти: він
власник однієї з найбільших у Східній Європі колекцій скульптури і живопису, в
його зібранні 74 унікальні скульптури Едгара Дега.
Одяг Ermanno Scervino вишуканий, зроблений винятково з
натуральних тканин, переважно з шовку, ціни – від $ 500 за одиницю. Воронова
хвалиться, що клієнтами її бутіка стали не тільки успішні кияни, а й жителі
Донецька, Дніпропетровська і навіть Москви.
На запитання про фінансування бутіка вона відповідає просто: звичайно, батько – головний інвестор
На запитання про фінансування бутіка вона відповідає
просто: звичайно, батько – головний інвестор. Суму вкладень бізнес-леді не
коментує, але запевняє, що, відкривши монобрендовий бутік у червні 2011-го,
результатом задоволена вже зараз.
"Мої очікування виправдалися: магазин користується
успіхом, тому я планую розширювати свій бізнес", – каже Воронова. До слова, за
оцінкою аналітика Аристова, при гарній динаміці продажів рівень особистого
доходу власників такої справи може становити від $ 10 тис. до $ 100 тис. на
місяць.
"Я пишаюся Юлею і
підтримую її. Сьогодні вона не тільки живе самостійно і сама організовує свій
побут, особисті стосунки, а й керує власним бізнесом, що, погодьтеся, зовсім не
просто в її віці", – радіє Воронов-батько.
А ось 24-річна Єлизавета Юрушева "модним" бізнесом
займатися не захотіла: не ті масштаби для розвитку. Хоча шість років тому дочка
мільйонера Леоніда Юрушева відкрила мультибрендові магазини одягу Manhattan,
один з яких був розташований у центрі Києва, а інший – у Дніпропетровську. Але
потім вона усвідомила: фешн-індустрія – це недостатньо амбітно, і почала
підкорювати готельний бізнес.
Батько, каже Юрушева, сам запропонував їй спробувати свої
сили в цьому напрямку. "Виходити на західний ринок з бутіковою мережею – це нереально.
А з готелями – це все реально", – каже молода бізнес-леді. Повірити їй легко,
адже за плечима Юрушевої спеціальність економіста та навчання в Австрії і
Швейцарії.
Тепер вона співвласниця і керуюча чотиризірковим
бутік-готелем Riviera і п'ятизірковим готелем Fairmont Grand Hotel Kyiv, який
скоро буде зданий в експлуатацію тут таки, на столичній Поштовій площі. Цими і
ще двома готелями – InterСontinental Kyiv і Предславинська – володіє родина
Юрушевих.
У Riviera 79 номерів за ціною від 210 до 420 євро за ніч.
Готель за світовими мірками невеликий, але в ньому є все для відпочинку гостей –
spa-зона, кілька ресторанів і літня тераса з панорамним видом на місто.
Про капіталовкладення Юрушева не розповідає, але
запевняє, що це прибутковий бізнес, особливо при його подальшому продажі. У
такому випадку, як вважає Аристов, вартість готелю може скласти $ 12-16 млн.
Експерти готельного бізнесу кажуть, що з приходом нової
керуючої бізнес з Riviera вести стало легше, а завантаження закладу зросло на
15%.
Елизавета Юрушева: У моєму бізнесі жінкам важко. Скептично ставляться до твоєї молодості, негативно – до статусу "дочка власника". Тому постійно доводиться доводити і людям, і батькові, що я можу
"У моєму бізнесі жінкам важко. Скептично ставляться до
твоєї молодості, негативно – до статусу "дочка власника". Тому постійно
доводиться доводити і людям, і батькові, що я можу", – каже Юрушева, пояснюючи
свою мотивацію до успіху. І додає, що практично живе на роботі.
Зусилля не змарнувалися – батько віддав в її руки
Fairmont Grand Hotel Kyiv, новий мережевий готель класу люкс, капіталовкладення
в який, за оцінками експертів, можуть складати понад $ 60 млн. Юрушева брала
участь у затвердженні його бюджету та контролювала процес будівництва, а далі
займеться впровадженням світових стандартів готельної мережі в цьому готелі.
Високий майновий статус не заважає бізнес-леді їздити по
Києву на Range Rover, подарованому батьком. Щоправда, разом з чотирирічним
сином вона літає на відпочинок в Монако, але в їхній родині прийнято рахувати
зароблені гроші.
"Я не можу собі дозволити літати на приватних чартерах,
купувати надзвичайно дорогі квартири, але моя справа дозволяє мені жити гарним
забезпеченим життям", – каже Юрушева. І, усміхаючись, додає: грошей у неї
достатньо, тепер вона хоче просто закохатися.
***
Цей матеріал опубліковано в № 46 журналу Корреспондент від 25 листопада 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.