Найбільший металургійний центр країни, Маріуполь, став епіцентром екологічного лиха. Заводи Азовсталь та Ілліча перетворили колись курортне місто на березі Азовського моря на газову камеру, пише Кароліна Тимків у №46 журналу Корреспондент від 23 листопада 2012 року.
Цього літа у 31-річної мешканки Маріуполя Олени лікарі
виявили онкологічне захворювання – зі зрозумілої причини вона не називає своє
прізвище пресі. Жінка вважає, що виною всьому шкідлива робота на металургійному
комбінаті Азовсталь, де вона протягом десяти років займалася упаковуванням
вантажів.
Втім і за межами заводу дихається не легше, розповідає
Олена, – все місто регулярно огортає чорний дим. "Кожен день смог. Як тут не
захворіти?" – задає вона риторичне запитання, очікуючи прийому лікаря в
місцевому онкологічному диспансері.
Маріуполь, де розташовані металургійні гіганти –
комбінати Азовсталь й Ілліча групи Метінвест, що належить Рінату Ахметову, має
статус одного з найбільш загазованих міст України.
За даними Держкомстату, у 2010 році Маріуполь зайняв друге місце після Кривого Рогу за масштабами забруднення повітря
За даними Держкомстату, у 2010 році він зайняв друге
місце після Кривого Рогу за масштабами забруднення повітря. Щорічно з міських
підприємств піднімається в атмосферу близько 400 тис. т шкідливих речовин –
чверть всіх викидів у Донецькій області. Наслідки цього – лідерство Маріуполя
ще й за кількістю онкологічних захворювань, констатують медики.
У 2012-му, за відчуттям місцевих жителів, концентрація
смогу в місті досягла такого ступеня, що 4 жовтня вони вийшли на найбільшу в
Україні за час її незалежності екологічну акцію протесту – у мітингу взяли
участь 5 тис. осіб.
Однак міська влада закликає маріупольців не згущувати
фарби. За словами Олега Калініна, начальника відділу зв'язків з громадськістю
Маріупольської міськради, рівень викидів підприємств постійно знижується: у
1990 році він становив 770 тис. т, а у 2011-му – 385 тис. т.
Експерт екологічної організації Мама-86, впевнена, що офіційна
статистика занижена в рази, і пояснює погіршення міської екології застарілим заводським устаткуванням й економією коштів на його модернізацію
Але Галина Олейникова, експерт екологічної організації
Мама-86, впевнена, що офіційна статистика занижена в рази, і пояснює погіршення
міської екології застарілим заводським устаткуванням й економією коштів на його
модернізацію.
"Мова йде про мільйони доларів, які власникам потрібно
вкласти в очисні споруди", – уточнює експерт. Причому модернізація поєднана з
додатковими витратами і, відповідно, зі збільшенням вартості продукції, що,
можливо, не входить у плани Метінвесту.
Дим без вогню
Інна Андрейчук, яка прогулюється зі своїм півторарічним
сином по набережній, зізнається, що вже рік сушить білизну прямо у квартирі – мовляв,
якщо її вивісити на балкон, вона моментально набуває сірого відтінку.
Андрейчук не ризикує навіть відчиняти вікна, адже
приміщення відразу наповнюють вихлопи металургійних підприємств.
"Буквально два тижні тому смог стояв такий, що сонця не
було видно. Такого страхіття ще десять років тому не було", – розповідає
33-річна Галина Гаврил-Оглу, яка гуляє з двома дітьми і собакою в одному з
маріупольських парків. Вона, як і тисячі інших городян, постійна учасниця
екологічних мітингів протесту.
Маріупольців закликають виходити на вулиці через соціальні мережі, а також за допомогою листівок, які активісти друкують на власні кошти
Причому жоден з політиків до цих акцій відношення не має,
переконаний Анатолій Безручко, один з їхніх організаторів. Маріупольців
закликають виходити на вулиці через соціальні мережі, а також за допомогою
листівок, які активісти друкують на власні кошти.
"Повітря в місті жахливе. У цьому я зайвий раз переконався,
коли на ніч набрав воду у відро і залишив його на вулиці, – каже Безручко. –
Вранці на дні виявив товстий чорний осад".
Анастасія Богданович, мешканка Маріуполя і незалежний
еколог, переконана, що це наслідок перебоїв в роботі очисних споруд
меткомбінатів.
Водночас Енвер Цкітішвілі, генеральний директор
Азовсталі, зазначає, що викиди смогу могли збільшитися через початок
інтенсивної утилізації відходів виробництва на агломераційній фабриці
комбінату.
Цей захід, за його словами, передбачений міською
програмою охорони та оздоровлення навколишнього середовища Маріуполя на
2012-2020 роки.
"Справа в тому, що ці [утилізовані] вторинні матеріали
характеризуються підвищеним вмістом органічних сполук, зокрема торфу [що забарвлює міське
повітря в чорний колір]", – пояснює Цкітішвілі.
Смог зробив життя маріупольців просто нестерпним, а в місті про його причини народжуються різні фантастичні чутки
Смог зробив життя маріупольців просто нестерпним, а в
місті про його причини народжуються різні фантастичні чутки – наприклад, що
очисне обладнання із заводів зняли і перевезли на підприємства Донецька, щоб
зробити чистіше повітря в столиці регіону в період проведення Євро-2012.
Калінін ці домисли спростовує, однак причини екологічного
лиха в Маріуполі і без того видно неозброєним оком. Богданович демонструє
Корреспонденту звалище виробничого шлаку Азовсталі, розташованого прямо на
березі Азовського моря.
Темно-сірі терикони, що займають 250 га, підприємство
звело протягом останніх 20 років. Ці насипи, за словами Богданович, стають
особливо небезпечними в літню спеку, коли починають тліти, диміти і навіть
можуть вибухнути.
"А з цих відходів можна було б робити [покриття] дороги,
але звичайно, це створює додаткові навантаження і простіше все це складувати
тут", – додає еколог.
Олейниковій відомий не один випадок, коли Азовсталь
скидала в море промислові відходи, які в кілька разів перевищують допустимі
норми, після чого там масово гинула риба.
За даними лікаря маріупольського онкологічного диспансеру, який попросив не називати його ім'я і прізвище в пресі, у 2011 році в місті налічувалося 1,9 тис. хворих на рак на 100 тис. населення, хоча ще два роки тому цей показник дорівнював 1,7 тис.
Але якщо риба в маріупольському "кліматі" вмирає відразу,
то люди поступово і болісно. За даними лікаря маріупольського онкологічного
диспансеру, який попросив не називати його ім'я і прізвище в пресі, у 2011 році
в місті налічувалося 1,9 тис. хворих на рак на 100 тис. населення, хоча ще два
роки тому цей показник дорівнював 1,7 тис.
"І серед моїх пацієнтів все більше молоді, – констатує
лікар. – А на першому місці серед онкологічних захворювань – рак шкіри і
легенів".
Онкологічні хворі є майже в кожній знайомій їй
маріупольській сім'ї, стверджує Гаврил-Оглу, а малюки часто страждають на алергію
та хвороби дихальної системи – медики це пов'язують з поганою екологією. "У
моїх дітей – постійний риніт", – додає вона.
Хоча Олександр Железняк, начальник управління охорони
здоров'я Маріуполя, з такими оцінками не згоден. За його даними, захворюваність
на онкологію у 2011 році склала 392 випадки на 100 тис. осіб, що ненабагато
перевищує загальноукраїнський показник – 347. З цієї градації Маріуполь серед
вітчизняних міст лише п'ятий, а пальму першості утримує Горлівка (395
випадків).
"Пік [онкологічної захворюваності в Маріуполі] припадав
на 2007 рік, – заспокоює Железняк. – Зараз ситуація нормалізувалася і ніякого
зростання у нас немає".
Місто-комбінат
Екологія для металургійних підприємств – питання болюче і
делікатне. Тим не менше на прохання Корреспондента прокоментувати ситуацію в
Маріуполі Олег Коротун, заступник начальника прес-центру комбінату Ілліча,
відповів, що його керівництво не має на це часу.
Представники Азовсталі виявилися трохи більш балакучими.
В офіційній відповіді її гендиректора Цкітішвілі йдеться, зокрема, що комбінат
активно займається реконструкцією і модернізацією газоочисних споруд, на що за
дев'ять місяців поточного року витрачено понад 78 млн грн.
Крім того, керівник підприємства пообіцяв на місяць
зупинити роботу аглофабрики, що викликала збільшення викидів, і протягом цього
періоду провести діагностику очисних систем та усунути можливі дефекти.
"Нам дісталося у спадщину звичайне радянське виробництво,
коли не було пиловловлювання, газоочисток, – пояснює Цкітішвілі. – Тоді
екології не приділялося належної уваги, але сьогодні це не звільняє компанію
[Метінвест] від відповідальності за наслідки життєдіяльності металургійного
підприємства".
Рапортує про заходи щодо збереження навколишнього
середовища і влада Маріуполя. Так, згідно з міською екологічною програмою, на
Азовсталі були виведені з експлуатації мартенівський цех і три коксові батареї,
а на Ілліча – кілька мартенівських печей, що суттєво зменшило шкідливе
навантаження на міське повітря.
"Вони прослужили близько 60 років, хоча їхній норматив –
25 років, – пояснює Георгій Корнєв, начальник відділу екології міськради. – Природно,
їхнє фізичне і моральне зношення не дозволяло надалі експлуатувати".
Нинішню аномально високу концентрацію викидів в Маріуполі начальник відділу
екології міськради пояснює можливим порушенням режиму експлуатації очисних споруд
А нинішню аномально високу концентрацію викидів в
Маріуполі Корнєв пояснює можливим порушенням режиму експлуатації очисних
споруд.
До речі, у 2011 році, за словами чиновника, місто вже
пережило одне занурення у смог, і винні були покарані. Тоді відбулися збої в
роботі фільтрів доменної печі Азовсталі, за що комбінат був оштрафований на 2
млн грн. "Щоправда, поки що підприємство оскаржує це рішення в суді", – додає
Корнєв.
Водночас градоначальники нагадують, що погана екологія –
неминучі мінуси життя в Маріуполі, де металургійні заводи – містоутворювальні
підприємства.
200 тис. зі 470 тис. жителів так чи інакше пов'язані з
цим виробництвом, розповідає Калінін. Мовляв, завдяки меткомбінатам середня
зарплата в місті становить 3,4 тис грн., і це, на його думку, чимало. Для
порівняння: у Севастополі – 2,7 тис., в Донецьку – 3,8 тис. грн., у Києві – 4,7
тис. грн.
Однак пересічні маріупольці свій рівень життя високим не
вважають, оскільки ціни на продукти харчування тут цілком можна порівняти зі
столичними: 1 кг м'яса – від 45 до 60 грн., буханець хліба – 5 грн., 1 кг яблук
– від 10 грн.
Невелика за київськими мірками, але солідна для небагатих
маріупольців і вартість житла – ціна на однокімнатну квартиру в недорогому
районі міста стартує від $ 19 тис.
При цьому середня зарплата робітника на меткомбінатах, за
словами Лілії Тихонової, голови профспілки підприємців Маріуполя, не перевищує
2-2,5 тис. грн., і плинність кадрів на заводах дуже висока. "Якщо людина з
чимось не згодна, відразу ж просять на вихід і не церемоняться", – пояснює
вона.
Доповнює картину тяжкості буття у Маріуполі, який колись вважався курортним містом, відсутність екологічно чистих околиць. Тому багато маріупольців воліють
виїжджати з рідного міста якнайдалі і бажано назавжди
Доповнює картину тяжкості буття у Маріуполі, який колись
вважався курортним містом, відсутність екологічно чистих околиць. За словами
Олейникової, морський берег на найближчих курортах швидко засмічується, а
глибина моря зменшується. "Сьогодні відпочивати тут небезпечно для здоров'я", –
резюмує еколог.
Тому багато маріупольців воліють виїжджати з рідного
міста якнайдалі і бажано назавжди. Так, 23-річний консультант з програмного
забезпечення Дмитро Безручко рік тому перебрався до Києва.
У Маріуполі він часто страждав на захворювання дихальних
шляхів і до того ж не міг реалізувати себе професійно. "Я не хочу повертатися в
Маріуполь, – зізнається Безручко. – І надалі збираюся перевезти в Київ батьків".
***
Цей матеріал опубліковано в № 46 журналу Корреспондент від 23 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.