Мер Львова Андрій Садовий в інтерв’ю Олександру Голубову розповів про роль громадянського суспільства у вирішенні комунальних проблем, своїх опонентів зі Свободи, корупційні скандали і рівність львів'ян. Матеріал розміщено у №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року.
В Україні на всіх будівлях, що уособлюють владу, лежить тавро
схованки: вони прикриті охороною й турнікетами, наповнені канцелярськими
меблями і вкрай стриманими співробітниками, які гордо несуть звання
держслужбовця тихими коридорами. На цьому тлі львівська Ратуша, яка вміщує в
себе все міське керівництво, схожа на готель у пік сезону: двері цього
величного будинку в центрі міста завжди відчинені, охорони немає, а коридорами
блукають туристи, що прагнуть потрапити на дах, щоб оглянути згори столицю
Галичини.
Демократизм цієї будівлі дуже підходить Андрієві
Садовому, меру Львова з 2006 року і за сумісництвом дуже відкритій людині. У
нього немає охорони, він регулярно ходить по місту пішки, відвідуючи його
численні церкви і кав'ярні.
Бесіда з Корреспондентом, що почалася в особистому
кабінеті Садового, теж закінчилася в одній з місцевих кав'ярень за чашкою кави.
Між двома цими точками була довга розмова про те, що львівський міський голова
зараховує до своїх успіхів, чим він незадоволений сам і чим незадоволені
городяни. Крім того, Садовий розповів про те, як він уживається зі норовливою молоддю з
праворадикальної партії Свобода, яка отримала більшість місць у міськраді, як
співіснує з партією влади і про власний політичний проект львівського мера.
Розмова із Садовим відбулася в рамках спецпроекту
Корреспондента – інтерв'ю з мерами найбільших українських міст, які багато в
чому визначають життя не тільки регіонів, але й країни в цілому.
- Напередодні Євро-2012 ви говорили, що чемпіонат принесе
Львову великі прибутки. Через півроку вже можна сказати, чи виправдався прогноз?
- Перша велика вигода, яку ми отримали, – новий аеропорт
ім. Короля Данила. З ним прийшли і великі перспективи розвитку. Постійно збільшується
кількість рейсів, і я впевнений, що через рік або два Львів матиме сполучення з
багатьма містами світу, оскільки наша злітно-посадочна смуга здатна прийняти
міжконтинентальні рейси.
Ми отримали новий стадіон, але, крім футбольної
інфраструктури, там є п'ять конференц-залів, що дуже важливо для міста, тому що
воно розвивається і в сфері ділового туризму в тому числі.
Ремонт доріг, нові робочі місця – за останні кілька років
тільки у сфері туризму було створено понад 10 тис. нових робочих місць. Це багато,
враховуючи той факт, що мова йде про кризовий час.
Але найголовніше – львів'яни відчули гордість тому, що
вони здатні на високому рівні провести одну з найважливіших спортивних подій
року у світі.
- Хоча це питання не зовсім до мера, є багато скарг
стосовно того, що новий аеропорт занадто розкішний для того пасажиропотоку,
який він зараз обслуговує.
- Для мільйонного міста Львова? Якщо з'являться рейси – а
вони повинні з'явитися, – якщо буде підписано угоду Відкрите небо, якщо буде
створене якісне сполучення з іншими містами України, аеропорт буде заповнений.
Я впевнений, що це станеться. Туризм тут має дуже позитивну динаміку: люди
хочуть їхати до Львова.
- Під час будівництва стадіону прокуратура звинуватила
міську раду у перевитраті коштів і співучасті в привласненні 15 млн грн.
Нещодавно суд визнав один з договорів, укладених міськрадою в рамках підготовки
до Євро-2012, недійсним і змусив підрядника повернути у скарбницю 725 тис. грн.
Як би ви прокоментували ці факти?
- Ми виділили земельну ділянку. Через те що кілька разів
змінювався генеральний підрядник і держава в максимально стислі терміни
реалізовувала цей проект, я не виключаю, що не все було ідеально. Але про якісь
серйозні порушення у мене немає інформації.
Коли будуються об'єкти, завжди є зауваження
правоохоронних органів. Тим більше коли будуються великі об'єкти, пов'язані з
чималими коштами. І, само собою, необхідно детально все перевіряти.
- Як ви думаєте, львів'яни задоволені своїм мером?
- По-різному ...
- А чим вони тоді незадоволені?
- Я сам незадоволений багатьма речами. І те, що ще не
зроблено, я намагаюся все ж доробити. Коли я почав працювати у 2006 році, у нас
не було цілодобового водопостачання, у нас була жахлива ситуація з освітленням
міста, у нас були жахливі дороги і цілий ряд інших проблем.
Слава богу, завдяки громадськості ми ці питання
врегулювали. І ми далі працюємо в цьому напрямку. Сьогодні у нас є проблема з викидами
деяких підприємств, що перевищують норми, і вони повинні привести в порядок
свої очисні споруди, щоб не було певних проблем із системою каналізації в
місті. Можливо, потрібно продовжувати далі ремонти доріг.
Немає жодного міста у світі, в якому вирішені всі
проблеми. Як тільки вирішуються одні проблеми, з'являються нові. Тому комусь я
подобаюсь, хтось має до мене зауваження. Це нормальний процес.
- Як часто львівських чиновників звинувачують у корупції?
- Дуже часто ми самі знаходимо порушення і передаємо
матеріали в правоохоронні органи. Наприклад, провівши системні зміни в
управлінні освіти міста, ми виявили порушення в одному з районів, коли
централізували освіту.
- У вас складні взаємини з міською радою, де домінує
Всеукраїнське об'єднання Свобода. У чому причина конфліктів?
- Це [конфлікти] означає, що я жива людина. Це непросте
питання, тому що з депутатами від Свободи в мене дуже непрості взаємини.
Вони молоді хлопці, багато з них не мали до цього
[приходу до міськради] управлінського досвіду. Тому вони вчаться, іде процес
становлення. Я думаю, що у співпраці зі мною вони отримали цікавий досвід.
Приміром, ті депутати, які сьогодні опинилися у Верховній Раді, – вони пройшли
досить серйозну підготовку в міськраді.
- Ви багато говорите про місцеве самоврядування, про те,
що повноваження місцевих органів влади постійно звужуються. Чи є у вас
мотивація залишатися на посаді, значення якої з кожним днем зменшується?
- Якщо ти народився у Львові, то працювати міським
головою – це найвища честь, яка може бути.
І я хочу вірити, що цей процес тиску на місцеве
самоврядування припиниться. Якщо тиждень не працюватиме міністерство чи обласна
адміністрація, чи відчують це громадяни? Не думаю. Якщо перестануть працювати
міські служби, всі це відчують через годину.
У нас левова частка податків, які збираються на території
Львова, – трохи менше 90% бюджету – йдуть до державного бюджету. І потім
необхідно шукати можливості за допомогою субвенцій чи іншим шляхом ці кошти
повернути.
Ось мені кажуть: ви побудували стадіон, а може, не варто
було його будувати? Так у нас ніколи не було б цього стадіону. Чи ви думаєте,
що хтось просто так дав би гроші, щоб витратити на інші речі? Цього ніколи б не
було.
- Вам коли-небудь пропонували вступити в Партію регіонів?
- Я думаю, було б не дуже доречно це робити, тому що всі
знають мою чітку позицію. Такої пропозиції, чесно кажучи, і не було: навряд чи
комусь могло прийти в голову подібне.
Мені в чомусь дуже просто. З одного боку, владу в Києві
має Партія регіонів, з іншого, у львівській міській раді – ВО Свобода. Тому я
перебуваю в певній рівновазі. (Сміється.) Це унікальний життєвий досвід, якщо
чесно.
- За кого ж ви тоді голосуєте?
- У нас в родині голоси розподілилися. Хтось голосував за
УДАР, хтось голосував за інші політичні сили. Я не люблю крайнощів і волію мати
відношення до сил, які хочуть діяти, працювати. Не молоти язиком, а робити
добрі справи.
- Чи є якась проблема у Львові, яку ви вважаєте
найголовнішою для міста? І як збираєтеся її вирішувати?
- Багато чого у Львові ще потрібно зробити і виправити.
Але все це можливо зробити, коли громадськість є сильною. Дуже активним і
розвиненим громадським організаціям Львова може позаздрити будь-яке місто
країни. Але мені важливо, щоб цієї єдності у Львові було ще більше. Тоді ми зможемо
подолати будь-які труднощі і вирішити будь-які проблеми.
- Чи існують чинники, що заважають розвитку Львова як
туристичного міста?
- Простий приклад: зі Львова долетіти до Донецька
виходить дорожче, ніж зі Львова долетіти до Нью-Йорка. Це нонсенс. Про яку
єдину країну можна говорити, якщо немає регулярного авіаційного сполучення? Це
необхідно якомога швидше виправити – Україну потрібно згуртовувати, вона
повинна бути єдиною.
Я згадую, як в минулому році ми приймали делегацію з
Луганська. Вони приїхали такі, знаєте, трохи стривожені, бо у них були страхи –
раніше вони не бували у Львові. Після трьох днів перебування в місті я почув
від них дуже добрі слова: "Більших агітаторів Львова, ніж ми, ви в житті ніколи
не знайдете!".
Це не можна зробити ні через телебачення, ні через газети
або журнали. Це атмосфера, і цього сьогодні не вистачає українцям – щоб ми
спілкувалися один з одним. Тоді безліч проблем зникнуть самі по собі. Так,
багато політичних партій втратять свій капітал. Тому що вони на цьому живуть,
роз'єднуючи людей.
- Що ви вважаєте своїм головним досягненням на посаді
мера, чим пишаєтеся?
- Моїм найбільшим досягненням є те, що у мене є п'ятеро
синів. (Посміхається)
Якщо брати минулий рік, то я дуже пишаюся тим, що ми
відкрили двері церкви Петра і Павла. Це храм, який був закритий 65 років. Це
костьол єзуїтів. Там містилося книгосховище Академії наук. Там було 2,5 млн
томів. Ми знайшли інше приміщення, перемістили всі книги туди, і цей храм
відкрився для міста. Це моя велика гордість. Це робила вся міська громада, ми
всі разом це робили. І такі речі дуже важливі і дуже цінні.
- Чи є в місті найбільш проблемний район?
- Думаю, що ні. В принципі всі райони розвиваються
більш-менш рівномірно. У нас немає районів, як це буває у багатьох містах
світу, в яких живуть бідні. Або район, де живуть багаті. В одному будинку
можуть жити і мільйонер, і дуже бідна людина. Для когось в цьому є свій мінус,
для когось свій плюс. Знаєте, Львів – це місто, де немає олігархів, де люди
рівні. І ми цим пишаємося.
- Збираєтеся знову балотуватися на посаду мера?
- Якщо буде довіра громадян, то так.
П'ять запитань для мера
1. Скільки років ви живете в місті, яким керуєте, і як
уперше тут опинилися?
- Тут народився, закохався, тут народилися п'ятеро моїх
дітей.
2. Яке з іноземних міст, де ви побували, вас найбільше
вразило і чому?
- Мені подобаються великі міста, де відчувається масштаб.
Наприклад, вражає Шанхай. Вже навіть Нью-Йорк вражає не так сильно, як це
робить Шанхай через усе те, що там було побудовано за останній період. Тобто
мені подобаються міста, у яких є динаміка, що рухаються вперед.
Але я думаю, що немає міста, яке можна було б поставити
як приклад. У кожного потрібно брати щось корисне.
3. Загальнодоступне місце у місті, де вас можна
найчастіше зустріти без охорони? Чим ви там займаєтеся і в які дні буваєте?
- Взагалі таке поняття, як охорона міського голови, – це
нонсенс. Якщо ти нікого не скривдив, то навіщо від когось себе охороняти? У нас
єдина мерія в країні, вхід в яку вільний. Будь-який житель міста може в неї
вільно зайти, у тому числі і в мою приймальню. Просто служби повинні якісно
працювати. Якщо вони працюють, то боятися нема чого.
Я часто ходжу по Львову пішки. Якщо відстані невеликі, то
пересуваюся тільки пішки. У неділю, як правило, після церкви ми з дружиною
йдемо на каву. Найчастіше це кав'ярня Світ Каві. Щонеділі я ходжу в різні
церкви. Це надзвичайно цікаво. Львів – місто багатоконфесійне, і мені важливо
бути з міською громадою.
4. Де живуть і де навчалися ваші діти – в якому місті,
якій країні?
- У мене п'ятеро синів. Троє старших – Івану десять років,
Тадею вісім, Михайлу шість – ходять до школи у Львові. Йосип ходить у садок, щоправда,
він там проводить лише половину дня, – йому чотири роки. А Антоній – йому тільки
рочок, він маленький, тому його місце поки що біля маминих грудей.
5. Який пам'ятник (людині, події) ви поставили б у місті?
- Митрополиту Андрею Шептицькому. За час існування нашого
міста в його історії було два велетні: король Данило [Галицький] і митрополит
Андрей. Це гіганти духу. Особливо митрополит Андрей: його вплив на місто був
дуже великим, тому що ті інновації, які він запровадив у Львові та Галичині на
початку минулого століття, насправді стали дуже важливим прикладом для
українців. Він активно підтримував громадські рухи, це насправді було
вибудовуванням потужного громадянського суспільства 100 років тому у Львові.
П'ять граней одного міста
1. Населення у 1991 році і зараз: 1991-й – 827,8 тис.
осіб; У 2012-му – 759 тис. осіб
2. Розмір міського бюджету у 2012 році: 1,5 млрд грн. (без
трансфертів держбюджету), 2,2 млрд грн. (з трансфертами)
3. Розмір зовнішніх інвестицій в економіку міста у 2012
році: $ 1 млрд (на 1 жовтня 2012 року)
4. Три головних платники податків міста: університет
Львівська політехніка – 30,5 млн грн.; ПрАТ Концерн Галнафтогаз – 19,9 млн
грн.; Львівський нацуніверситет ім. Івана Франка – 18,9 млн грн.
5. Партія, що отримала на останніх парламентських виборах
найбільше голосів за партійними списками: Всеукраїнське об'єднання Свобода –
38,9%.
***
Цей матеріал опубліковано в №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.