Шокова терапія для грузинських виноробів – семирічне російське ембарго – дала галузі друге дихання. Поліпшивши якість продукту, виробники виходять на минулі обсяги виробництва, завойовуючи світ. Головними ринками грузинського вина стали Україна, Казахстан, Польща та Китай, пише Максим Бутченко у №23 журналу Корреспондент від 14 червня 2013 року.
У залі пакувального цеху грузинського винзаводу Schuchmann Wines, що в самому серці сонячної Кахетії, менеджер Ілля Дакінашвілі тримає в руках пляшку білого сухого вина. Через тиждень вона опиниться на прилавку одного з європейських магазинів. Компанія, заснована у 2008 році німецьким інвестором, випускає на рік 300 тис. пляшок, з яких 70% потрапляє на ринки Швеції, Швейцарії та Німеччини.
"Європейцям сподобалося наше вино, адже ми робимо його виходячи з їхніх смаків", – впевнено каже Дакінашвілі.
Кілька років тому грузинська винна галузь не могла і мріяти про таку географію: вона лежала в руїнах, втративши свій головний ринок збуту. У березні 2006-го Росспоживнагляд заборонив продажі вин з Грузії в РФ, куди постачалося 85% винного експорту кавказької республіки.
Для грузинських заводів це означало крах і розорення: якщо у 2005 році країна експортувала 60 млн пляшок вина ($ 81 млн), то через два роки цей обсяг упав вшестеро, до 10 млн пляшок ($ 29 млн).
У підсумку російське ембарго зіграло на руку місцевій винній індустрії: зробивши ставку на якість і модернізувавши виробництво, Грузія почала постачати свою продукцію на ринки інших країн СНД, а також Європи, Америки та Азії
Щоправда, у підсумку російське ембарго зіграло на руку місцевій винній індустрії: зробивши ставку на якість і модернізувавши виробництво, Грузія почала постачати свою продукцію на ринки інших країн СНД, а також Європи, Америки та Азії, розповідає Корреспонденту Іраклій Леквінадзе, менеджер-партнер аналітичної компанії Georgian Business & Political Insight.
Сьогодні обсяг винного експорту з Грузії досяг $ 64 млн, що наближається до докризового рівня. Причому деяким виноробним компаніям вдалося перевищити обсяги минулого виробництва вдвічі.
Нинішні успіхи дозволяють країні наступати на п'яти одному зі своїх конкурентів – Болгарії, яка щорічно експортує вина на $ 70 млн.
Якщо шість років тому грузинську алкогольну продукцію могли пити тільки в п'яти країнах світу, минулого року її експортний ареал перевищив 30 держав
І якщо шість років тому грузинську алкогольну продукцію могли пити тільки в п'яти країнах світу, минулого року її експортний ареал перевищив 30 держав. Найбільшим ринком збуту стала Україна (47%), після якої йдуть Казахстан (19%), Польща та Китай (по 5%). Тепер же у список покупців вин з Грузії повертається і Росія.
Знайти друге дихання грузинським виноробнях допомогло не тільки вимушене "худо" – необхідність переорієнтувати експортний курс, – але й важливе "добро" – сприятливий бізнес-клімат в країні, запевняють експерти.
Як наслідок – іноземні товстосуми охоче вкладають фінанси в грузинську винну індустрію. За даними грузинського Національного винного агентства, за останні шість років галузь отримала понад $ 20 млн закордонних інвестицій без урахування дрібних виробництв.
Великі компанії не шкодують грошей на модернізацію обладнання, прагнучи вийти на експортний рівень, і навіть невеликі виноробні тепер постачають свою продукцію за кордон, розповідає Іраклій Чолобаржія, маркетинг-директор Національного винного агентства Грузії.
"Ніколи ще в історії незалежної країни такого не було", – зазначає Чолобаржія.
Вино і світ
Головний офіс компанії Корпорація Кіндзмараулі стилізований під середньовічний замок – кам'яні стіни з грубих каменів, кілька круглих башт і вхід у вигляді давніх воріт.
Над будівлею підприємства майорять прапори 13 іноземних держав, серед яких Україна, Нідерланди, Бельгія, Ізраїль і навіть Японія. Їх фортеця-виноробня вже завоювала: у ці країни компанія постачає свою продукцію, розповідає Корреспонденту президент корпорації Тамаз Кончоношвілі.
Після заборони постачань до Росії компанія пережила нелегкі часи. Грошовий оборот впав удвічі до $ 1 млн, а кількість продукції, що випускається – з 700 тис. до 300 тис. пляшок.
"Це змусило нас буквально вгризатися в нові ринки збуту", – визнає Кончоношвілі. Ціна зусиль – $ 1,5 млн, витрачені на закупівлю німецького обладнання для фільтрації та переробки вина. Одночасно компанія активно взялася шукати закордонних партнерів з реалізації продукції.
Результат не змусив себе довго чекати. У минулому році Корпорація Кіндзмараулі випустила 1,5 млн пляшок вина – більш ніж удвічі перевищивши обсяг, що вироблявся до спровокованої Росією кризи. 85% з них йдуть за кордон.
Вимогливому європейському покупцеві не так легко догодити, зауважує Елена Отарашвілі, менеджер компанії Château Mukhrani, що випускає вина преміум-класу. Єдиним шансом вступити в боротьбу за споживача для цієї виноробні, як і для багатьох інших в Грузії, став скрупульозний підхід до якості.
Так, Château Mukhrani не тільки встановила сучасне італійське обладнання, а й запросила іменитого винороба – Ладо Узунашвілі отримав загалом 110 міжнародних нагород, серед яких золоті, срібні та бронзові медалі. Його досвід вже допоміг завоювати симпатії британців, голландців і французів, стверджує Отарашвілі.
Про те, що грузинську продукцію все більше цінують за кордоном, свідчать і сухі цифри. За даними Національного винного агентства, середня експортна вартість пляшки грузинського вина становить $ 2,8, в той час як до введення російського ембарго – $ 1,3
Про те, що грузинську продукцію все більше цінують за кордоном, свідчать і сухі цифри. За даними Національного винного агентства, середня експортна вартість пляшки грузинського вина становить $ 2,8, в той час як до введення російського ембарго – $ 1,3. Для порівняння: болгарські вина йдуть на експорт у середньому по $ 1.
Навести мости до зарубіжних цінителів вин грузинам суттєво допомогли інвестори. Так, один з головних партнерів компанії Tbilvino – Міжнародна фінансова корпорація, що входить в структуру Світового банку, – влив близько $ 5 млн.
Фото Максима Бутченка
Борючись за ринок преміум-класу, компанія Елени Отарашвілі встановила сучасне італійське обладнання
За допомогою цих коштів Tbilvino модернізувала виробництво: відкрила новий винний льох з французькими дубовими бочками для зберігання вина, лінію розливу і лабораторію, розповідає Георгій Маргвелашвілі, генеральний директор компанії. З 2006 по 2012 рік Tbilvino збільшила кількість продаваних на рік пляшок з 800 тис. до 3 млн.
Інтерес до алкоголю
Відчути настільки своєчасний інтерес інвесторів до винної промисловості Грузії багато в чому допомогло сприятливе бізнес-середовище. Дев'яте місце країни у рейтингу Світового банку Doing Business не просто красива цифра: щоб зареєструвати підприємство в Грузії, достатньо півгодини, розповідає економічний аналітик Гела Васадзе. Та й після реєстрації, за його словами, ніщо не заважає бізнесменам вести підприємницьку діяльність.
Відчути настільки своєчасний інтерес інвесторів до винної промисловості Грузії багато в чому допомогло сприятливе бізнес-середовище. Ще однією причиною, що відкрила нову сторінку в історії грузинського виноробства, стала жорсткість контролю якості
Наприклад, коли компанія отримує листа, що повідомляє про заплановану податкову перевірку, вона має право або погодитися на цю перевірку, або найняти незалежну аудиторську компанію, розповідає Васадзе. Це допомагає уникнути корупції і хабарництва.
"Економічна свобода – це головний фундамент для зростання", – наголошує експерт.
Ще однією причиною, що відкрила нову сторінку в історії грузинського виноробства, стала жорсткість контролю якості. У Грузії з'явилися держлабораторії, що відповідають світовим стандартам і відстежують якість експортного вина, а з ринку стали зникати компанії, що випускали фальсифікат.
Кончоношвілі наводить приклад: у 2005 році з країни експортувалося 5 млн л знаменитого вина Хванчкара, притому що винограду цього сорту Грузія вирощує лише на 0,5 млн л. "Ось скільки було підробок тільки одного сорту вина", – обурюється Кончоношвілі.
Інтерес до грузинського алкоголю підігрів і розвиток туризму, зокрема збільшення популярності винних турів
Інтерес до грузинського алкоголю підігрів і розвиток туризму, зокрема збільшення популярності винних турів. За даними інформаційно-аналітичного департаменту МВС Грузії, якщо вісім років тому в країну приїхало 500 тис. інтуристів, то минулого року їх число перевищило 4 млн.
Фото Максима Бутченка
На сьогодні компанія Тамаза Кончоношвілі щорічно випускає 1,5 млн пляшок вина – вдвічі більше, ніж до введення російського ембарго
З іншого боку, визнають винороби, західні ринки поки що підкорюються їм важкувато: грузинські вина тільки завойовують репутацію, і їм не вистачає популярності серед європейців. Винороби Грузії сповнені оптимізму й орієнтуються на головного світового винного експортера – Італію: вона торік продала вина на $ 6 млрд, що в 100 разів більше грузинських показників.
Тим часом невдовзі Грузія напевно покращить свої результати, адже її вино з дозволу Росспоживнагляду повертається до Росії: перші партії перетнуть кордон на початку червня.
При цьому за перший квартал 2013 року зростання виробництва вина склало 32%, констатує Леквінадзе. Якщо ця тенденція збережеться, до кінця року грузинський експорт досягне $ 85 млн – навіть більше, ніж до російського ембарго вісім років тому. З урахуванням повернення на ринок Росії експорт вина збільшиться ще на $ 25-30 млн, підраховує експерт.
"У наступному році наша мета – вихід на стратегічні ринки США і Великобританії", – прогнозує Леквінадзе.
***
Цей матеріал опубліковано в №23 журналу Корреспондент від 14 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.