Корреспондент: Королівство щастя. Закрита гірська країна поступово відкриває себе світу

Бутан, який лише недавно відкрив кордони, дивує світ своєю системою цінностей. Головним критерієм добробуту населення тут є не ВВП, а буддійське національне валове щастя. Причому щасливою є половина громадян цієї небагатої країни, пише Наталія Мечетна у №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року.

Американець Марк Денд згадує, що, коли він розповів знайомим з рідного Сіетла про свій намір відвідати Бутан, на нього подивилися так, ніби він зібрався летіти на Марс.

"Переважна більшість людей взагалі не знає, що є така країна", – каже Денд Корреспонденту.

А на туристичних форумах жартують, що нерідко слово "бутан" асоціюється в обивателів з хімічним елементом на кшталт метану або пропану, але ніяк не з цілою державою.

Бутан лише нещодавно скасував для іноземців як обов'язкову умову для в'їзду наявність персонального запрошення монарха

Дійсно, Бутан – маленьке королівство в Гімалаях, між Індією і Китаєм, яке за площею дорівнює Швейцарії і має населення близько 700 тис. осіб, – сьогодні є однією з найбільш таємничих і закритих країн у світі. Причому Бутан лише нещодавно скасував для іноземців як обов'язкову умову для в'їзду наявність персонального запрошення монарха.

Будучи ізольованим від зовнішнього світу протягом довгих років, Бутан і зараз продовжує жити за своїми законами, в основі яких лежить буддійська філософія. Тут не курять, не вбивають тварин і виробляють лише органічну їжу: ввезення хімічних добрив через кордон суворо заборонене. Громадяни країни обожнюють свого короля, а він, у свою чергу, так любить свій народ, що п'ять років тому обмежив власну владу двопалатним парламентом – таким чином, Бутан став наймолодшою ​​демократією у світі.

Для вимірювання досягнень держави в Бутані враховують не просто зростання економіки, як в інших країнах світу, а те, наскільки в цілому бутанці задоволені життям

Однак найбільш неймовірне полягає в тому, що для вимірювання добробуту тут використовують не показник ВВП, а так званий індекс національного валового щастя. Тобто для вимірювання досягнень держави в Бутані враховують не просто зростання економіки, як в інших країнах світу, а те, наскільки в цілому бутанці задоволені життям.

Останнє масштабне дослідження, проведене у 2010 році, показало: 41% бутанців досягли щастя, при цьому абсолютно нещасливі лише 10% населення.

Прагнення зробити жителів скелястого королівства якомога більш задоволеними життям прописано в конституції і є частиною національної політики Бутану. Курс на загальне щастя був проголошений колишнім королем країни, Джігме Сінгв’є Вангчуком, і продовжений його сином – нинішнім правителем.

"Бутан – єдина країна у світі, де поняття щастя зведено в ранг головного в житті людини, – пояснив нещодавно закордонним журналістам директор національного управління Бутану Туджі Дорджі Надік. – Тут усі прагнуть до щастя, цю політику проводить в життя і керівництво країни".

Повільний прогрес

На запитання Корреспондента, чи щасливі вони, жителі Бутану Діпак Гурун і Церин Пенжо, які працюють у туристичній галузі, відповідають ствердно.

"Бутан надає безкоштовну освіту і медичне обслуговування кожному жителю. До того ж ми просто любимо свою країну і короля", – стверджує Гурун.

Хоча доходи місцевого населення вкрай невеликі. За словами Гуруна, близько $ 3 на день отримує звичайний робочий, а лікар чи вчитель – $ 8-10.

Коли йдеш вулицями гірських селищ Бутану, найбільше вражає вираз спокою і задоволення на обличчях місцевих жителів, а також їхні радісні усмішки

Коли йдеш вулицями гірських селищ Бутану, найбільше вражає вираз спокою і задоволення на обличчях місцевих жителів, а також їхні радісні усмішки, згадує Оксана Івко, представник непальської туристичної компанії Будда Блесс в Україні.

"Багато хто з них жодного разу не був за кордоном, не знає, що таке морський бриз, і не бачив океану, але вони щасливі у своїй країні, в сім'ї і задовольняються всім, чим їх нагородила природа і чим їх може забезпечити їхня держава", – розповідає Івко.

Згідно з офіційною статистикою, майже половина населення Бутану абсолютно щаслива – саме критерій, наскільки добре себе почуває громадянин країни, а зовсім не її економічні показники, в першу чергу враховує місцева влада. Визначає рівень щастя Центр досліджень Бутану, де за допомогою складних формул вираховують, наскільки задоволені життям співгромадяни. На це, на думку фахівців центру, впливає безліч чинників – від стану екології до стосунків у сім'ї і здоров'я.

Поліпшити показник щастя можна завдяки повільному прогресу країни, вважають в центрі, – такому, який би не руйнував традиції, культуру і буддійську філософію. Також необхідно підвищувати матеріальний добробут людей

Поліпшити показник щастя можна завдяки повільному прогресу країни, вважають в центрі, – такому, який би не руйнував традиції, культуру і буддійську філософію. Також необхідно підвищувати матеріальний добробут людей, впевнені місцеві фахівці.

Крім щастя, в особливо великих розмірах Бутан вирощує різноманітну сільгосппродукцію – рис, кукурудзу, коренеплоди, цитрусові, прянощі, робить рослинну олію – для себе і трохи на експорт. Тут видобувають вугілля і мармур і виробляють стільки електроенергії, що надлишки її продають іншим країнам.

У підсумку всієї цієї діяльності ВВП країни на душу населення за паритетом купівельної спроможності становить $ 6,5 тис. За цим економічним показником Бутан можна порівняти з Єгиптом ($ 6,6 тис.) і Шрі-Ланкою ($ 6,1 тис.)

До 1974 року держава була взагалі закрита для відвідування іноземцями, а телебачення тут з'явилося лише в 1999-му – Бутан останнім у світі почав телевізійне мовлення

Як відомо, щасливі за часом не слідкують. Уклад життя бутанців не змінювався століттями. Наприклад, до 1974 року держава була взагалі закрита для відвідування іноземцями, а телебачення тут з'явилося лише в 1999-му – Бутан останнім у світі почав телевізійне мовлення.

Мандрівники, які побували в Бутані, дивуються тому, наскільки цієї країни не торкнулася сучасна цивілізацією.

"Коли я приїхала, у них був лише один світлофор, та й той вирішили прибрати, тому що він їм не сподобався", – не перестає дивуватися реаліям місцевого життя британка Ніколь Тамбер у коментарі Корреспонденту.

Тут мало машин, а дорожні знаки та розмітка зустрічаються нечасто. Залізниць немає взагалі, і дістаються в цю гірську країну переважно повітрям – добре, що є два аеропорти.

Край дракона

Бутанці в побуті скромні і ведуть цілком пуританський спосіб життя. Вони навіть не курять, тому що тут діє заборона на продаж сигарет: куріння заборонене буддизмом. Іноземцям дозволено ввезення певної кількості сигарет за умови їхнього декларування і сплати додаткового податку. А для місцевих порушників діють жорсткі закони. Відомий випадок, коли буддійський чернець отримав три роки в'язниці за те, що нелегально провіз з Індії жувальний тютюн вартістю $ 2,5.

Також мешканці королівства релігійні і забобонні. Не бажаючи грішити, вони не вбивають тварин, а м'ясо воліють ввозити з Індії. Причому, за словами Гуруна, уряд намагається контролювати споживання м'яса населенням – в певні місяці м'ясні магазини в країні закриті.

Оскільки тут вірять, що грім – це рев дракона високо в горах, Бутан називають Королівством громового дракона. А правителів держави величають не інакше як драконовими королями.

Монарх, який навчався в коледжах США і Великобританії, отримав владу у 2006 році і поступово почав відкривати країну світу

Монарх Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук, який навчався в коледжах США і Великобританії, отримав владу у 2006 році і поступово почав відкривати країну світу. І цікавий світ кинувся сюди потоком, що все більше наростає: торік Бутан відвідали 105 тис. зарубіжних туристів – на 39% більше, ніж у 2011-му.

АР
Нинішній правитель Бутана (на фото - з дружиною) прийшов до влади у 2006 році

Сучасний Бутан є конституційною монархією. Причому перехід від абсолютної монархії до демократії тут відбувся тільки у 2008 році, після перших в історії держави виборів у двопалатний парламент.

"Він вольовим рішенням ввів парламентську демократію проти бажання людей, які хотіли монархічну форму правління", – каже Корреспонденту Пенжо.

Коли оголосили про введення нової форми правління, бутанці здивувалися, бо всі любили монарха і були задоволені наявним державним устроєм

Бутанець згадує: коли оголосили про введення нової форми правління, його співгромадяни здивувалися, бо всі любили монарха і були задоволені наявним державним устроєм.

"Такого короля, як він, складно знайти", – переконаний Пенжо. Монарх, за його словами, не думає про власний комфорт: як і личить справжньому буддійському правителю, "драконовий король" живе у дерев’яній ​​хатинці в джунглях, незважаючи на свій молодий вік.

Популярність Вангчука поширилася за кордони країни – короля Бутану прозвали в Азії "прекрасним принцем", а його шанувальниці від Індії до Індонезії організовують численні фан-клуби. Хоча король вирізняється скромністю: він скасував багатоженство в країні і, на відміну від свого батька, який одружився на чотирьох жінках, задовольняється однією дружиною.

Відрізані від світу

Потрапити в Бутан непросто. Як пояснює Івко, візи можуть оформити тільки організовані туристи, які подорожують за програмами, розробленими бутанськими туроператорами, що мають акредитацію департаменту туризму Бутану.

Пересуватися по країні можна лише за програмою, розробленою представниками держави, або у супроводі місцевого гіда. Індивідуальним туристам візи не
оформляють взагалі

Також візи отримують особи, які їдуть у Бутан на запрошення державних організацій. Пересуватися по країні можна лише за програмою, розробленою представниками держави, або у супроводі місцевого гіда. Індивідуальним туристам візи не оформляють взагалі.

Тур необхідно купити у бутанського туроператора, і задоволення це недешеве: один день перебування в країні коштуватиме $ 200-300 на добу. Авіапереліт оплачується додатково.

І все ж той, хто відвідав королівство, не шкодує про витрачені гроші. Так, Денд, якому доба перебування в Бутані коштувала $ 250, пробув там тиждень і з задоволенням вирушив би туди ще раз.

"Це була одна з найдорожчих поїздок в моєму житті, але вона того варта", – зазначає американець.

Денд відвідав столицю Бутану Тхімпху, а також міста Паро і Пунакха. У Паро найбільше враження на нього справив монастир Гніздо тигриці, що висить на скелі у 3.120 м над рівнем моря. Саме його, згідно з переказами, відвідував легендарний індійський монах Падмасамбхава, що приніс в країну тибетську форму буддизму – основну релігію сучасного Бутану.

Також американського мандрівника захопили змагання горців у стрільбі з лука, а особливо запам'яталася національний одяг бутанців – халати з незвичайними орнаментами, які вони носять повсякденно.

У королівстві діють понад 3.500 монастирів, причому частину з них відвідують не тільки паломники, а й туристи, зазначає Івко. Також іноземні гості приїжджають в Бутан на яскраві релігійні фестивалі та свята, які проводяться щорічно і у великій кількості.

У бутанського щастя ті самі витоки, що і в будь-якій закритій країні: її
жителі просто не знають, що може бути інакше

Сергій Набісян, російський бізнесмен і мандрівник, також повіз з Бутану позитивні емоції, проте не вважає атмосферу місцевого щастя феноменом. На думку Набісяна, у бутанського щастя ті самі витоки, що і в будь-якій закритій країні: її жителі просто не знають, що може бути інакше.

За спостереженнями туриста, в сучасному Бутані, як колись у СРСР, влада не хоче, щоб громадяни дізналися, що життя може бути влаштоване по-іншому, і ретельно стежить, щоб приїжджі не зруйнували місцевого щастя.

"Просто так вам ніхто не дасть гуляти по Бутану, – пояснює Набісян. – Оскільки місцеві спецслужби старанно запобігають спілкуванню населення з туристами".

Переважно іноземний турист бачить Бутан з вікна пристойного автомобіля або з номера готелю не менше чотирьох зірок

Переважно іноземний турист бачить Бутан з вікна пристойного автомобіля або з номера готелю не менше чотирьох зірок, додає мандрівник.

Все ж бутанці залишаються вірними своїй філософії щастя і не соромляться ділитися нею з іншими. Так, з подання їхньої країни Генеральна асамблея ООН одностайно проголосувала за нове свято – Міжнародний день щастя. Його дата обрана невипадково: 20 березня – день весняного рівнодення, коли сонце світить таким чином, що на всій Землі день за тривалістю майже дорівнює ночі. Таким чином, свято символізує рівне право на щастя для кожного жителя планети.

"Наша ідея – донести концепцію щастя до свідомості членів ООН, оскільки ми знаємо, що показники ВВП не відповідають потребам людей", – виявив послідовність і вірність своїм поглядам посол Бутану в ООН Лхату Вангчук.

З чого складається щастя

Бутанці виміряли якість життя в країні, використовуючи поняття "національне валове щастя"

Показники: 1 – негативний, 2 – невизначений, 3 – нейтральний, 4 – позитивний

Gross National Happines Commission

***

Цей матеріал опубліковано в №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.