RU
 

Корреспондент: Вільна енергія. Як Нестор Махно створив єдину в історії країни анархічну республіку - архів

27 жовтня 2011, 09:05
0
870
Корреспондент: Вільна енергія. Як Нестор Махно створив єдину в історії країни анархічну республіку - архів
Фото: Корреспондент
У республіці друкувалося більше десятка газет найрізноманітнішого ідеологічного забарвлення

100 років тому на півдні України Нестор Махно створив першу і єдину в історії країни анархічну республіку. Цей рай безвладдя і вседозволеності проіснував лише кілька місяців, - пише Оксана Мамченкова в рубриці Архів № 41 журналу Корреспондент від 21 жовтня 2011 року.

У перші роки Громадянської війни південь України був не тільки полем бойових дій, але і цілим калейдоскопом режимів і влади: німці, націоналісти, білі, червоні - за короткий час всі вони встигли побувати в ролі керівників цього краю, надовго в посадах не затримуючись.

При будь-якій владі головними господарями цих земель були місцеві селяни. Саме на них зробив ставку знаменитий анархіст Нестор Махно, коли вирішив у тутешніх, рідних для нього степах організувати найвільнішу в світі республіку. Це йому на короткий час вдалося.

Махно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом,
ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села Гуляйполе

Махно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села Гуляйполе. Через два роки затія охопила майже всю сільську місцевість півдня Лівобережної Україні від Дніпра до Дону. А 20 жовтня 1919 року анархічна республіка отримала свою конституцію.

У цей день близько 300 осіб, переважно селяни, зібралися під головуванням Махна і його Військово-революційної ради на з'їзд в місті Олександрівську, нині Запоріжжя. Учасники з'їзду проголосили неминучість третьої революції і сформулювали основи нового соціального устрою, відповідно до якого не повинно було бути держвлади, зате тріумфували б добровільна самоорганізація і вільний товарообіг.

Українські анархісти вірили, що при цьому вони йдуть в ногу із суспільним прогресом. Адже, за їх переконанням, слідом за лютневим переворотом 1917 року, який поклав кінець царизму, і жовтневою революцією, що ліквідувала владу капіталу, неминуче настане третя революція - вона покладе кінець держвладі. Крім того, вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.

Вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру
неприязнь до інтелігенції

Ці ідеї впали на благодатний ґрунт. Протестуючи проти нав'язаних зверху форм господарювання, селяни Катеринославської, Таврійської і Херсонської губерній шукали власний шлях. Вони боролися на два фронти - проти великих землевласників з одного боку і більшовицького експерименту із запровадження політики воєнного комунізму з іншого.

За час свого існування Махновщина - а республіка протрималася до середини 1920 року - не набула чітких меж і ні на хвилину не виходила із стану війни. Однак викорчовувати з місцевих селян відчуття свободи, виплекане в них махновцями, радянській владі довелося довгі роки.

"Село вийшло зі своїх мазанок, з-під солом'яних дахів, наклало руку на той незрозумілий механізм, звідки йшли всі накази, куди відвозили податки, де жили поміщики, звучала чужа мова і де зникав викоханий у степах хліб", - так образно і точно описав суть повстанського руху український письменник Валер'ян Підмогильний в оповіданні Третя революція.

Мати порядку

Підйом селянського руху на півдні України розпочався чи не відразу після повалення російського імператора Миколи II. У рідному для Махна Гуляйполі, куди він повернувся після лютневої революції, відсидівши за анархістську і екстремістську діяльність шість років в московській Бутирці, вже до літа 1917-го бідняки і середняки відмовлялися платити поміщикам завищену орендну плату і об'єднувалися в невеликі загони. Незабаром за їх прикладом пішли жителі сусідніх сіл.

Кількість повстанців стрімко зростала, а авторитет Махна допомагав консолідувати їх сили в один потужний рух, який став прообразом анархістської держави.

Бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були
представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників
Директорії і закінчуючи білими

Їхня ідеологія була досить оригінальною. Махно і його соратники вважали, що головний суспільний клас - це селяни. При цьому українські анархісти заперечували державну владу в будь-яких проявах. Тому не дивно, що бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими. При цьому Махно довгий час співпрацював з червоними, хоча пізніше і з ними його шляхи розійшлися.

До осені 1919-го загони Махна вже захопили великі українські міста Олександрівськ і Катеринослав (тепер - Дніпропетровськ). До цього моменту в рядах повстанців налічувалося більше 65 тис. чоловік, у тому числі понад 10 тис. кавалеристів і 12 тис. тачанок. Протягом кількох наступних місяців ці сили контролювали більшу частину Катеринославщини та північного Приазов'я.

Маючи такі сили, не гріх було спробувати створити республіку, засновану на анархічних ідеях, що Махно і не забув зробити. І хоча махновці заперечували будь-яку владу, заради такої справи їм довелося провести кілька з'їздів місцевих рад та представників повстанських загонів, щоб створити основні принципи цього оригінального територіального об'єднання.

У з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них
було право голосу

У першій половині 1919 року таких з'їздів пройшло три, причому кожен наступний був все більш велелюдним. Серед учасників з'їздів були представники всіх соціальних груп, хоча домінували селяни. Крім того, у з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.

Плюралізм був такий, що в республіці друкувалося більше десятка газет найрізноманітнішого ідеологічного забарвлення. Єдине, що було заборонено всім цим політикам, - так це створювати органи влади. Тут ініціатива залишалася в руках анархістів і проведених ними з'їздів.

З їхніх делегатів формували революційно-військову раду, яка курирувала поточні справи. Існували також ділові комісії (аналоги міністерств) і культурно-просвітницький відділ, відповідальний за пропаганду ідеології і просвітництво.

Втім, повної відсутності бюрократії навіть анархістам уникнути не вдалося. У містах їм часто доводилося призначати комендантів, які служили сполучною ланкою між армією і населенням, а також інформували громаду про важливі заходи.

Кінець анархії

Ключовим постулатом державно-суспільного устрою для Махна була горизонтальна система управління, де всі питання вирішувалися силами низових рад та зборів.

"Такий лад я мислив тільки у формі вільного радянського ладу, при якому вся країна покривається місцевими абсолютно вільними і самостійними соціально-суспільними самоуправліннями трудівників", - наголошував Батько.

Ключова сила його республіки, армія, утримувалася селянами, які робили в її
казну добровільні внески. Такою ж добровільною була і мобілізація

Ключова сила його республіки, армія, утримувалася селянами, які робили в її казну добровільні внески. Такою ж добровільною була і мобілізація.

В економіці лібералізм був ще більш повним. На території Махновщини був дозволений вільний обіг будь-яких грошових знаків, нехай це були царські рублі, купюри білих або петлюрівців. При цьому учасники фінансових операцій на власний розсуд могли визначати цінність грошей, так само як і товарів та послуг.

Ринок не регулювався указами. На підконтрольних землях махновцям процвітало дрібне підприємництво. На відміну від робітників великих заводів, які в умовах війни не могли розгорнути виробництво через відсутність сировини і ринків збуту, шевці, харчовики та інші ремісники швидко прилаштувалися в запропонований махновцями ринковий механізм. У результаті в цих галузях знижувалося безробіття.

Зберігався і приватний сектор у промисловості. Так, навіть у Гуляйполі на заводі діяла колишня адміністрація - вона вела постійні переговори з профспілкою. Працю робітників оплачували борошном з прилеглого млина, відносини з яким були встановлені профспілкою.

На території Махновщини був дозволений вільний обіг будь-яких грошових знаків,
нехай це були царські рублі, купюри білих або петлюрівців

 

Важливе для будь-якого, навіть анархічного, державного утворення питання - транспортне. Залізничники, які звикли до того, що основним замовником, а значить тією структурою, яка оплачувала послуги, була держава, також змушені були пристосовуватися до нових умов. Зорієнтувавшись, вони створили комітет, взяли дороги в своє управління, розробили план руху поїздів, систему перевезення пасажирів та оплати.

Незважаючи на перманентний стан війни, махновська система організації життя працювала досить непогано. Однак наприкінці 1920 – на початку 1921 року, коли Махно вже було замислювався над розширенням території республіки, радянська влада набралася сил і з особливою жорстокістю розправилася з непокірними селянами.

На той час більшовики уклали мирний договір з поляками, що поклав край війні між двома цими силами. "І практично вся Червона армія, яка перебувала на території України, була кинута на знищення повстанського руху, в тому числі і махновського. Ясна річ, вистояти в таких умовах було неможливо. Крім того, починався голод 1921-1923 років, який підкосив селян" , - говорить історик Владислав Верстюк.

Незважаючи на перманентний стан війни,махновська система організації життя
працювала досить непогано.

Під ударами червоних Батько і його армія відходили все далі на захід і зрештою Махно опинився в еміграції. А його дітище - республіка повної свободи - розчинилося в продподатку і госпрозрахунку радянської нової економічної політики.

Ідеї ​​махновської республіки

 Ключові тези Декларації Революційно-військової ради Нестора Махна від 20 жовтня 1919 року

1. Вся земля, по мірі вилучення її з рук приватних власників, повинна надходити не у володіння держави, а у відання і розпорядження тих, хто на ній працює.

2. Всі кошти, матеріали і знаряддя праці <...> повинні надійти в повне ведення та розпорядження не держави <...>, але вільних робочих спілок і організацій, які природно і вільно ж знизу об'єднуються між собою.

3. Всі ці організації - виробничі, професійні, розподільні, транспортні та інші - природно створюють знизу вгору об'єднувальні їх органи у вигляді економічних рад, які виконують технічне завдання регулювання суспільно-господарського життя в широкому масштабі.

4. Ця партія і ця влада [мова йде про комуністів] <...> паралізує вільну творчу діяльність самих трудових мас <...>. Ця партія і ця влада вбивають в корені соціальну революцію.

***

Цей матеріал опублікований в № 41 журналу Корреспондент від 21 жовтня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: журнал КорреспондентНестор Махноісторія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Читати коментарі