Фото: lucky-ace-casino.info
Перша американська загальнонаціональна щоденна газета USA Today минулого тижня опублікувала редакційну статтю "Українська криза як партія в покер", текст якої наводимо без змін:
Якби українська криза був партією в покер - а вона великою мірою і є партія в покер, ви навряд чи б були раді отримати ті карти, які зараз опинилися на руках у Америки, і точно грали б з таким розкладом вкрай обачно, не сподіваючись на стрімку перемогу. Російський президент Володимир Путін врахував всі історичні, політичні та географічні чинники і постарався закрити нам всі лазівки для перемоги в короткостроковій перспективі.
У четвер кримський парламент несподівано прийняв рішення терміново провести референдум про відділення від України і приєднання до Російської Федерації. Результат цього голосування практично очевидний. Якщо воно пройде, відповідь буде позитивною - або тому, що за такий крок виступає населення, 60% якого складають етнічні росіяни, або тому, що результати просто підтасують. Як би то не було, Крим повернеться до Росії, якій він належав, поки в 1954 році радянський прем'єр Микита Хрущов, що народився в Україні, передав його Україні, яка в той час, як і Росія, входила в Радянський Союз.
Як зазначив у четвер президент Обама, за міжнародним правом, голосування буде незаконним. Однак навряд чи це буде мати значення. Приналежність Криму набагато важливішв для Путіна, ніж для Заходу. Там немає життєво важливих інтересів США, військовий варіант вирішення проблеми нереальний, а жорстка реакція тільки підкріпить популярну серед росіян і серед етнічних росіян України путінську версію подій, згідно з якою Росія лише захищається від західної агресії.
Однак прецедент силового захоплення однією країною частини території іншої країни вкрай небезпечний. Фіговий листок референдуму, що порушує українську Конституцію, не змінює справи. Йдеться про порушення сформованого міжнародного порядку. Під загрозою опиниться той принцип, на захист якого США виступили в 1991 році, коли вигнали з Кувейту війська Саддама Хусейна.
До того ж, якщо Путін займе інші частини України, які він, схоже, вважає законною російською вотчиною, він поставить під загрозу безпеку Європи і це дорого обійдеться Америці.
При цьому в довгостроковій перспективі у США, Європейського Союзу та НАТО на руках буде чимало сильних карт. Важливо тільки, щоб вони домовилися про те, як їх розіграти.
У Америки є свій туз. Це зростаюча пропозиція на її енергетичному ринку, завдяки якому вона приблизно до 2020 року може стати чистим експортером енергоресурсів. Швидко використовувати цю карту не вийде, але якщо Європа - і, особливо, Україна - стане менше залежати від російського газу, вплив Путіна послабшає. Зниження цін на нафту і газ також послабить російську економіку, що спирається на торгівлю енергоресурсами. Це стане ударом для Путіна, що не раз використовував енергетичні поставки як зброю.
Адміністрація Обами вже рушила по цьому шляху, паралельно з санкціями і менш значущими заходами, які навряд чи зможуть стримати Путіна.
Втім, на даній стадії визначити мету набагато важливіше, ніж визначити тактику. Криза не повинна перерости в боротьбу за контроль над Україною. Тим часом дії Путіна цілком можуть привести саме до цього. У такому випадку найбільш вірогідним результатом стане розділ країни. Проросійський схід відійде під владу росіян, а проєвропейський захід об'єднається з ЄС і надалі увійде в НАТО.
При подібному сценарії буде велика ймовірність катастрофічної помилки. Сама думка про американських і російських солдатах, що знову протистоять один одному на неспокійному кордоні, виглядає лякаюче.
Замість цього слід прагнути до того, щоб Україна залишилася єдиною і продовжувала служити буфером, що не входить у жоден з таборів і взаємодіє з обома.
Можливо, Путін будує великі плани. Він вже організував в деяких частинах східної України заворушення, аналогічні кримським. Однак його гра далеко не безпрограшна.
Незважаючи на його дивні ідеї про те, що українці - природні союзники Росії, спроба захоплення територій цілком може привести до повстання. Крім того економічні наслідки західного тиску можуть виявитися занадто важкими.
Можливо, Крим вже втрачений, - що, звичайно, тривожить з урахуванням аналогічної поведінки Росії в Грузії в 2008 році, - однак США, ЄС і НАТО ще можуть досягти своїх довгострокових цілей, якщо проявлять ту ж рішучість, єдність і терпіння, що і в часи холодної війни.
Переклад: inoСМИ