Найбільш обговорюваною темою в Україні минулого тижня стало призначення міністром освіти і науки Дмитра Табачника. Причиною цього стало полярне ставлення різних верств українського суспільства до цієї людини і поглядів, яких він дотримується, пише Іван Яковина на сайті Lenta.ru.
Дмитро Табачник - це, мабуть, найбільш суперечлива фігура в новому українському уряді. Коли у Верховній Раді зачитували список нового складу Кабінету міністрів, його прізвище стало єдиним, почувши яке опозиціонери почали свистіти і голосно обурюватися.
Це стало тим не надто частим випадком, коли думка депутатів повністю відповідає настроям їхніх виборців: призначення Табачника міністром шокувала не тільки націоналістів, а й багатьох людей, які вважають себе далекими від політики.
У пресі, блогах і на форумах стали з'являтися обурені коментарі, суть яких зводилася до того, що лисицю призначили начальником курника - з усіма наслідками, що випливають.
Треба сказати, що Табачник сам чимало зробив для того, щоб у значній частині суспільства до нього почали ставитися саме так. Причому діяв (тоді ще) депутат від Партії регіонів одразу за двома напрямками: гранично жорстко критикував не тільки структуру української системи освіти, а й зміст навчальних програм.
Людей, які за Віктора Ющенка в шкільних підручниках офіційно стали героями і зразками для наслідування, Табачник охарактеризував так: "кривоприсяжники, гітлерівські колабораціоністи, злочинці проти людськості та інше сміття історії"
Введену в останні роки систему незалежного зовнішнього тестування (аналог російського ЕГЭ) новий міністр називав "клітинною", спрямованою на придушення у школярів і студентів здатності до творчого мислення. Крім того, за його словами, НЗТ заохочує корупцію, оскільки передбачає можливість пільгового вступу до вузів для абітурієнтів з "потрібними" довідками, які, звичайно, купуються і продаються.
Крім того, депутата обурив той факт, що освіта насильно перекладається українською мовою навіть там, де більшість людей говорить російською. До речі, системі НЗТ дісталося від Табачника ще й за те, що вона не передбачала жодної іншої мови тестування, крім української. На думку нового міністра, це ставило у свідомо нерівні умови тих дітей, які навчалися у школах з іншою мовою навчання.
Ще сильніше Табачник обурювався щодо того, чому саме вчать дітей і підлітків. Людей, які за Віктора Ющенка в шкільних підручниках офіційно стали героями і зразками для наслідування, він охарактеризував так: "кривоприсяжники, гітлерівські колабораціоністи, злочинці проти людськості та інше сміття історії".
Як стверджує новий міністр, саджанцями подібної "міфології" займалися люди, яких він називає "галицьким радикалами" - вихідці з Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей
Як стверджує новий міністр, саджанцями подібної "міфології" займалися люди, яких він називає "галицьким радикалами" - вихідці з Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей. Про них Табачник, зокрема, говорив, що ці люди - "цивілізаційні опоненти" решти українців.
Про діяльність цих "опонентів", що склали значну частину керівництва України за Віктора Ющенка, новий міністр відгукувався вкрай критично. Достатньо прочитати заголовки деяких його статей про стан справ в країні при колишньому президенті: "Реквієм по Україні", "Право на безчестя", "Україна стоїть на порозі катастрофи освіти", "Психологія націонал-сервілізму" і подібні.
Загалом, погляди Табачника на Україну, її систему освіти, історію та плани на майбутнє настільки сильно розходилися з офіційною ідеологією, що до нього вже давно приклеїлося звання "головного українофоба" країни.
Причому аргументи його супротивників також заслуговують на увагу.
Колишній міністр освіти України Іван Вакарчук - послідовний антагоніст Табачника. Їх погляди розходяться практично в усьому.
Погляди Табачника на Україну, її систему освіти, історію та плани на майбутнє настільки сильно розходилися з офіційною ідеологією, що до нього вже давно приклеїлося звання "головного українофоба" країни
На думку Вакарчука, введена при ньому система НЗТ дає можливість об'єктивно оцінити знання випускників шкіл. Крім того, вона не залишає місця корупції при вступі до вузів, дозволяючи, таким чином, вчитися у кращих вищих навчальних закладах країни обдарованим дітям з небагатих сімей.
Пільги, на думку Вакарчука, дають можливість вступити у ВНЗ дітям, що перебувають в свідомо більш важких умовах: сиротам, інвалідам і так далі. А незаконною індустрією виробництва та продажу відповідних довідок, як справедливо вважають його прихильники, має займатися не міністерство освіти, а інше відомство - наприклад, МВС.
Тестування виключно українською мовою, пояснював Вакарчук, має стимулювати дітей з іншомовних сімей активніше вивчати державну мову. Зрештою, знання української мови в Україні нікому не зашкодить. Більше того, вільне володіння нею підвищить конкурентоспроможність майбутніх випускників вузів. Якби зовнішнє тестування можна було здавати і російською, то українська мова, якою на сході країни і так мало хто користується, зовсім би зникла з суспільного життя.
Якби зовнішнє тестування можна було здавати і російською, то українська мова, якою на сході країни і так мало хто користується, зовсім би зникла з суспільного життя
Зміст підручників історії при Вакарчуку був рівно таким, яким була офіційна версія історії України при колишньому президенті. Відносно молода держава (у 2009 році в Україні відзначали 18 років незалежності) активно займалася вибудовуванням власної історіографії, яка повинна була перестати бути лише частиною російської. Цієї мети, загалом, було досягнуто - у країни з'явилися свої герої і антигерої, гордість за свої перемоги і пам'ять про свої трагічні події.
І вже, звичайно, націоналістично налаштовані українці ніяк не могли погодитися з тим, що Галичина і її мешканці - це "цивілізаційні опоненти" решти мешканців країни. Одне з офіційних визначень України - "соборна", тобто - єдина. Галичина в цій системі поглядів вважається територією з особливим культурно-інтелектуальним статусом - місцем, де генеруються і розвиваються ідеї, які рухають вперед національну свідомість всіх українців.
Довгий час Галичина дійсно такою і була: Роман Шухевич і Степан Бандера стали героями України, у містах стали з'являтися вулиці Івана Мазепи та Симона Петлюри, навчання у вузах і більшості шкіл було переведено на українську мову, а в телеефірі стало гарним тоном включати в мову полонізми - як це роблять на заході країни.
Шухевич і Бандера стали героями України, у містах стали з'являтися вулиці Мазепи і Петлюри, навчання у вузах і більшості шкіл було переведено на українську мову, а в телеефірі стало гарним тоном включати в мову полонізми - як це роблять на заході країни
І тут - такий удар. Людина, яка відкрито позиціонує себе послідовним і безкомпромісним ворогом усього цього, стає міністром. І не якогось там ЖКГ або АПК.
А міністром освіти.
Тобто отримує прямий доступ до незміцнілих умів і довірливих душ дітей. І, як підозрюють багато опонентів Табачника, він не знехтує можливістю, що випала йому, змінити свідомість майбутнього покоління.
По суті, на заході України заяви нового міністра освіти про те, що Галичина - сторонній елемент в українській державі, сприймаються як заклики вирвати з країни серце і вилучити душу, щоб потім, покірну, принести на блюдці Росії, яка облизується на "колишню колонію".
Не дивно, що вже наступного дня після призначення Табачника на нову посаду у Верховній Раді зареєстрували проект постанови про звільнення міністра освіти і науки - "відкритого українофоба і противника реформ у системі освіти".
Журналісти нагадали, як про Табачника відгукувався його однопартієць Борис Колесніков: "Казнокрад, що не створив у своєму житті ніякого бізнесу ... Що він взагалі вміє робити, окрім як книжки і картини з і так небагатих українських музеїв тирити?"
Преса вибухнула десятками коментарів , в яких призначення Табачника називали, наприклад, "плювком в обличчя України". Партію регіонів запідозрили в тому, що прийнявши настільки обурливе рішення, вона намагається відвернути увагу суспільства від інших проблем.
Крім того, журналісти нагадали, як про Табачника відгукувався його однопартієць Борис Колесніков: "Казнокрад, що не створив у своєму житті ніякого бізнесу ... Що він взагалі вміє робити, окрім як книжки і картини з і так небагатих українських музеїв тирити?".
У Міністерстві освіти почалася епідемія звільнень: люди, які працювали з Вакарчуком, у своїх блогах пишуть, що навіть не уявляють себе в ролі підлеглих нового міністра.
Низка обласних рад Західної України ухвалили звернення до Президента Віктора Януковича, уряду і парламенту з проханням звільнити Табачника. Аналогічні за змістом заяви зробили низка політичних партій націоналістичної спрямованості.
У Львові та Києві відбулися мітинги з вимогою його відставки, причому на вулиці вийшли і студенти, і люди похилого віку. У деяких вузах заговорили про можливість оголосити страйк до моменту звільнення нового міністра.
Ганна Герман сама родом з Львівської області, тому її не могли не зачепити міркування Табачника про "галицьких радикалів" і "цивілізаційних опонентів"
Більше того, за його відставку висловилася заступник голови Адміністрації Януковича. Ганна Герман сама родом з Львівської області, тому її не могли не зачепити міркування Табачника про "галицьких радикалів" і "цивілізаційних опонентів". За словами Герман, добровільний відхід міністра пішов би на користь Партії регіонів і був би "чесним вчинком".
Водночас, ректори провідних вузів і громадськість Східної України піднялися на захист міністра. Мотиви ректорів зрозумілі: у них великі претензії до системи, коли при вступі у ВНЗ враховуються тільки результати зовнішнього тестування. Їх цілком би влаштувала система, коли приймальна комісія, крім результатів НЗТ, враховує дані атестату абітурієнта і його відповідь на вступному іспиті з профільного предмету. Саме це, а також скасування пільг для вступників, пропонує ввести Табачник.
На сході України залишити його біля керма міністерства хочуть з інших причин. Свого часу Вакарчук був для російськомовних регіонів таким "Табачником навпаки": українізація навчальних закладів і переписування підручників історії викликали там бурхливі протести.
Шум піднявся такий, що героя цієї історії викликав до себе на килим Президент країни. Після бесіди з Януковичем Табачник заявив, що звільнятися під тиском політичних опонентів він не збирається, але обмовився, що в роботі буде керуватися виключно професійними міркуваннями, а власні переконання залишить за дужками.
Свого часу Вакарчук був для російськомовних регіонів таким "Табачником навпаки": українізація навчальних закладів і переписування підручників історії викликали там бурхливі протести
При цьому він поскаржився, що Вакарчук працював з рук геть погано: "Спадок у міністерстві залишено не просто жахливий, а руйнівний. Міністерство випалено дотла". За оцінками Табачника, міністерство не закуповувало ні підручники, ані шкільні автобуси, зупинено фінансування учнівських олімпіад, а боргів накопичилося на мільйони доларів.
Поки опонентам Табачника горювати рано: якщо стан дійсно настільки серйозний (а не вірити цьому підстав немає - у країні криза), то новому міністру доведеться займатися не ідеологічними здобутками, а банально вибивати з уряду гроші на підтримку нормальної життєдіяльності системи освіти і науки.
Та й начальство не дасть новому міністру дуже вже заглиблюватися в чергове переписування української історії: в уряді, схоже, намагаються все-таки не забувати, як називається країна, якою він керує. На користь цього свідчить хоча б той факт, що російськомовний прем'єр-міністр Микола Азаров, який виріс в Калузі, на останньому засіданні Кабінету міністрів говорив мовою, яка має деяку схожість із українською.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.