Незважаючи на запальні переговори за участю Євросоюзу, Росія та Україна так і не змогли вирішити існуючу між ними газову суперечку. Взаємна зневага призвела до посилення суперечки і роздратування на переговорах між лідерами Москви та Києва, і в їх словах звучать вже істеричні нотки, - пише Аріель Коен у американському виданні The Washington Times.
11 людей загинули від переохолодження, десятки тисяч тремтять від холоду. Це справжня гуманітарна катастрофа, яку викликала найпотужніша енергетична криза в Європі з часів арабського нафтового ембарго 1973 року. Цілі міста в Східній Європі залишилися без опалення. Не дивно, що Росія втрачає свою репутацію надійного постачальника газу. А європейці просто божеволіють.
Протистояння пов'язане з цінами на природний газ, а також з питаннями геополітики. Росія, як великий постачальник газу, хоче отримувати за нього по максимуму. Україна, як імпортер, а також ключова країна-транзитер, яка доставляє російський газ по своїх трубах в Європу, домагається пільгових цін і більш високої оплати за транзит.
США повинні підтримати Україну в її спробах модернізувати свій енергетичний сектор
1 січня 2009 року ситуація стала загрозливою. Відповідно до заяви російської державної монополії Газпром, Україна заборгувала їй більш ніж 600 мільйонів доларів у якості штрафу за затримку з оплатою. Водночас Росія почала скорочувати подачу газу до України, незважаючи на різке похолодання, коли температура була на 10 градусів нижче звичайної. На початковому етапі постраждали шість країн. Сьогодні криза охопила 13 держав від Балкан до Балтики.
Коли температура опускається до мінус двадцяти, з’являється потреба інтенсивніше опалювати будинки. Гостроту ситуації злагоджує лише спад промислового виробництва. Україна платила за газ набагато менше європейських ринкових цін, і Київ намагається спростувати звинувачення Росії в тому, що він краде призначений Європі газ. Але вимоги Москви виходять за рамки звичайної жадності.
Російські лідери прагнуть позбавити Україну важелів впливу на Газпром, якими вона володіє як країна-транзитер, і показати європейцям, що Київ є ненадійним партнером.
Це не тільки газова криза. Україна є ключовою країною-транзитером енергоносіїв. І Москва дає українцям, Європі та Сполученим Штатам сигнал про те, що Україна повинна залишитися у сфері російського впливу, і шлях до НАТО їй закрито.
Криза продемонструвала стратегічну залежність Європи від російського газу. У перспективі ситуація повинна змінитися. Європа не може більше бути заручницею Росії.
Москва давно вже використовує енергію в якості геополітичної зброї. А Україна виявилася вкрай вразливою, не зумівши провести диверсифікацію енергопостачання, відмовитися від дешевого російського газу, очиститися від корупції та модернізувати свій власний енергетичний сектор. Сьогодні ця країна споживає стільки ж енергії, скільки і Німеччина, але виробляє лише 10 відсотків від обсягу німецького ВВП.
За останні сім років Москва погрожувала припиненням поставок низці держав.
Більш того, Київ так і не зумів виробити логічну і послідовну політику стосовно свого постачальника Росії. Це пов'язано з тим, що таємничі посередники, такі як зареєстрована у Швейцарії РосУкрЕнерго, яка відповідає за продаж російського та туркменського газу, "давали на лапу" високопоставленим чиновникам в обох країнах аж до жовтня 2008 року.
Енергетичний сектор України, який належить державі, як і раніше дуже корумпований і надмірно політизований. У ньому панує безгосподарність незалежно від того, хто перебуває при владі в Києві.
Європа теж опинилася в залежності та вразливому положенні, надмірно покладаючись на поставки енергоресурсів з Росії. Євросоюз і його країни-члени не зуміли виробити, скоординувати і втілити в життя ефективну політику, яка могла б запобігти нинішнім труднощам.
Таємничі посередники, такі як зареєстрована у Швейцарії РосУкрЕнерго, яка відповідає за продаж російського та туркменського газу, "давали на лапу" високопоставленим чиновникам в обох країнах аж до жовтня 2008 року.
В той час як видобуток газу в Європі йде на спад, попит на "блакитне паливо" в наступні двадцять років буде рости. Газпром більш ніж на чверть забезпечує потреби країн-членів ЄС у природному газі.
Близько 80 відсотків імпортованого Європою у Росії газу перекачується по українських трубопроводах. А деякі європейські країни на всі сто відсотків залежать від російських поставок.
Кремль використовує таку залежність як інструмент зовнішньої політики, чинячи тиск на ті країни, які проводять курс, що суперечить національним інтересам Росії. За останні сім років Москва погрожувала припиненням поставок низці держав.
Україна виявилася вкрай вразливою, не зумівши провести диверсифікацію енергопостачання, відмовитися від дешевого російського газу, очиститися від корупції та модернізувати свій власний енергетичний сектор.
Оскільки в 2010 році Україну чекають президентські вибори, Росія йде на ескалацію газової кризи, щоб дискредитувати Президента Віктора Ющенка та прем'єр-міністра Юлію Тимошенко в очах виборців. Російські лідери прагнуть позбавити Україну важелів впливу на Газпром, якими вона володіє як країна-транзитер, і показати європейцям, що Київ є ненадійним партнером. Таким чином Москва хоче виправдати пропоновані Росією плани будівництва газопроводів в обхід України.
До таких трубопроводів належать Nord Stream, де раду акціонерів очолює колишній канцлер Німеччини Герхард Шрьодер (Gerhardt Schroeder), і Південний потік. Вони можуть тільки посилити залежність Європи від Росії. Крім того, вони коштуватимуть цілий статок - 30 з гаком мільярдів доларів. І далі - чим більше європейці будуть залежати від російського газу, тим менше вони хотітимуть виступати проти Росії у зв'язку з її зовнішньополітичними витівкам.
Залежність Європи від російської (і близькосхідної) нафти і газу змушує європейських союзників Америки робити вибір між дешевою енергією та взаємодією з США та НАТО з ключових стратегічних питань, таких як протиракетна оборона і захист Грузії від нападок Росії. Цим можна також пояснити нерішучість Європи в іранському питанні та її спроби взяти на поруки ХАМАС.
Москва дає українцям, Європі та Сполученим Штатам сигнал про те, що Україна повинна залишитися у сфері російського впливу, і шлях до НАТО їй закрито.
Хоча це в першу чергу європейська криза, Сполучені Штати Америки можуть допомогти. Вашингтон в змозі підтримати європейські плани диверсифікації трубопровідних маршрутів в Євразії. У конкретному плані мова йде про прокладання трубопроводу Nabucco з району Каспію через територію Туреччини. Сполучені Штати повинні також сприяти тому, щоб країни-члени ЄС координували свої ділові відносини з Москвою в сфері енергетичної політики.
Нова адміністрація має підштовхнути Європу до будівництва нових терміналів зрідженого природного газу, до використання вугілля, ядерної енергії та конкурентоспроможних поновлюваних джерел для вироблення доступної за ціною електрики. І нарешті, США повинні підтримати Україну в її спробах модернізувати свій енергетичний сектор, включаючи реформи щодо підвищення його ефективності та відкритості.
Сьогодні, коли в Європі гуляють холодні вітри з Арктики, настав час охолонути і подивитися правді в очі. Залежність від російського газу підриває європейську безпеку. Росія буде і сьогодні, і завтра використовувати свою енергетичні мускули, чинячи тиск на сусідів і домагаючись реалізації власних геополітичних планів. Щоб змінити існуючу ситуацію, Європа, і зокрема Україна, повинні діяти разом із Сполученими Штатами в цілях диверсифікації джерел енергії та протистояння російському шантажу.
Аріель Коен - старший науковий співробітник відділу російських та євразійських досліджень та міжнародної енергетичної безпеки Інституту міжнародних досліджень імені Кетрін та Шелбі Кали Девіс (Kathryn and Shelby Cullom Davis Institute for International Studies) при дослідницькому центрі Heritage Foundation.
Оригінал статті