Парламент готується ухвалити закон про обіг ГМО-продукції, який є частиною зобов’язань України в рамках євроінтеграції. У процесі роботи документ зазнав значних змін на вимогу аграріїв - що стало каменем спотикання.
Ризик втрати преміального ринку
Проект закону № 5839 "Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки"зареєстровано у Верховній Раді 5 серпня 2021 року, прийнято народними депутатами за основу лише 16 листопада 2022-го. А в січні цього року Комітет Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики провів круглий стіл, на якому усі зацікавлені сторони мали можливість висловити думки стосовно законопроєкту. Сільгоспвиробники документ розкритикували. Зокрема, представники Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) зауважили, що нині в Україні найбільше потребує вирішення питання незаконного вирощування ГМО-рослин. Адже офіційно у нас немає жодного зареєстрованого такого сорту. При цьому тіньовий сегмент ГМО в агросекторі України в розрізі окремих сільгоспкультур є значним, найбільше культивується така соя.
"У рамках підготовки до вступу в ЄС нам необхідно прийняти закон, який встановлюватиме європейські правила та регулювання ГМО на нашому ринку. В той же час такі правила встановлюються саме для легальних виробників. У нашому випадку особливу увагу треба приділити саме контролю за незаконним обігом ГМО. Наразі в Україні немає дієвих інструментів такого контролю, і, як результат, на ринку присутні нелегально вирощені генетично модифіковані сільськогосподарські культури. Відсутність таких інструментів може створити суттєві ризики для вітчизняного АПК", - зазначив заступник голови ВАР Дмитро Кохан.
Агровиробники звернули увагу на те, що закон у тому вигляді, яким він був після першого читання, може лише зашкодити. Адже зняття заборони на вирощування генно модифікованих зернових культур може призвести до втрати преміального ринку ЄС та Китаю, в яких досить жорстке регулювання обігу такої продукції.
Як пояснив президент Української зернової асоціації (УЗА) Микола Горбачов у коментарі apk-inform, Україна близько 35% своєї зернової продукції експортує до країн ЄС, де діє жорстка система регулювання обігу генно модифікованої продукції, а її вирощування заборонено майже в усіх країнах Європи. Тому європейські країни-імпортери вимагають від українських експортерів відповідні сертифікати про відсутність ГМО в експортованому зерні. Подібна ситуація і в Китаї, куди наші аграрії теж продають значну частину кукурудзи, ячменю та сої.
А взагалі-то у світі зерно з ГМО коштує дешевше на 10-20%, а то й більше. Та ще й знайти покупця на такий товар важко. Продати таку кукурудзу практично неможливо. Є невеликі ніші лише для сої та ріпаку, який, зокрема, в Європі беруть для виробництва біопалива.
"Таким чином, можна оцінити, що втрати тільки від нижчої ціни на ГМ продукцію можуть скласти близько 1,5-2 млрд доларів, а у випадку неможливості реалізувати таку продукцію втрати будуть ще більшими. Відтак, дозволивши вирощування ГМО в Україні, ми ризикуємо втратити два основні ринки збуту нашої зернової продукції. А втрата ринків збуту - це перевиробництво всередині країни, недоотримання валютної виручки і як наслідок - втрати бюджету. Також це може призвести до банкрутства багатьох виробників у зв’язку з перенасиченням внутрішнього ринку та відсутністю ринків реалізації ГМ продукції", - сказав президент УЗА.
А в Насіннєвій асоціації України (НАУ) заявили, що, у деяких учасників ринку склалася думка, що цей законопроєкт після першого читання має на меті не контроль за ГМО-продукцією, а просування її. Адже недосконале правове регулювання щодо поводження з ГМО унеможливлює здійснення ефективного державного контролю за обігом генетично модифікованої продукції та створює передумови для нелегального використання її в Україні. Наслідком цього стане втрата ринків збуту, що своєю чергою зумовить перевиробництва, недоотримання валютної виручки і бюджетні втрати.
Жодних компромісів
Депутати і чиновники дослухалися до агровиробників, і 21 березня профільний Комітет парламенту повторно розглянув згаданий законопроєкт, в який вже внесено суттєві зміни, у тому числі й запропоновані галузевими асоціаціями, і підготовлено до другого читання.
Зміни стосуються уточнення термінології та повноваження окремих органів щодо затвердження порядків та форм документів; доповнення нормами стосовно доступності і відкритості інформації для громадськості; уточнення щодо відповідальності за порушення законодавства у сфері поводження з ГМО; встановлення критеріїв оцінювання ризику ГМО для здоров’я людини та для довкілля; встановлення заборони для певних ГМО-культур: повної заборони для обігу кукурудзи, заборони на вирощування цукрових буряків та ріпаку на 5 років, а також дозволу використання з моменту набуття Україною членства в ЄС лише тих ГМО, які дозволені в ЄС.
Заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький наголосив, що вже зараз необхідно створити реєстр та систему контролю вирощування ГМ культур, щоб володіти інформацією про обсяги та площі їх виробництва. Передусім це стосується сої.
"Треба чітко зрозуміти переваги продукції без ГМО на світовому ринку. Зокрема, це стосується вирощування генно модифікованої кукурудзи. Позиція Мінагрополітики - не дозволяти її вирощування та будь-який обіг на території України", - зазначив заступник міністра.
Щодо ріпаку, за його словами, пропозиція Мінагрополітики - відтермінувати заборону вирощування мінімум на вісім років: три - до старту закону, а потім ще п’ять перехідних років.
"Аграрний сектор працюватиме по встановлених в ЄС правилах. Звісно, буде певний час для їх впровадження, діятимуть перехідні положення, можливо інші аспекти. Що стосується ГМО, то це питання біологічної безпеки і жодних компромісів тут не буде. І всі питання в цій сфері необхідно врегулювати до моменту вступу України до ЄС", - сказав Висоцький.
У свою чергу, в. о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Ольга Шевченко зазначила AgroPolit.com, що в Україні обіг ГМО-продуктів буде дозволено, але з обов’язковою реєстрацією ГМО-джерел. Яких-саме - визначать підзаконні акти. А загалом питання використання ГМО буде залежати від попиту на таку продукцію.
Витривалість і краща якість
Цінність генетичні модифікації рослин - у їхній стійкості до шкідників, вірусів, посухи та інших стресових явищ та у поліпшенні якості (наприклад, вони можуть мати більший вміст крохмалю тощо).
"Першу генетичну модифікацію сільськогосподарської рослини було проведено щодо тютюну у 1983 році. За 40 років генна інженерія досягла значного прогресу, а поширення ГМ-культур та продуктів з них відбулося в багатьох країнах. Загалом на законодавчому рівні визначає та регулює ГМ-культури 71 країна, з них 29 вирощують і 42 офіційно імпортують, включаючи 26 країн ЄС. За даними Міжнародної служби надбання агробіотехнологічних застосувань (ISAAA), у світі в 2019 році ГМ-культури вирощувалися на площі 190,4 млн га в 29 країнах, а частка під ГМ-культурами становила 14% усієї світової ріллі", - зазначив гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Роман Сластьон Економічній правді.
За його словами, ухвалення цього закону - лише перший крок до наведення ладу в питанні ГМО відповідно до вимог ЄС. А далі протягом трьох років, до набуття ним чинності закону, мають бути схвалені понад 20 порядків, критеріїв, процедур та правил, сформовані відкриті реєстри дозволів та заявок на випробування і реєстрацію для розміщення на ринку, процедури заперечень та їх розгляду.
Галина Гірак