У Верховній Раді ухвалили давно анонсований закон "Про дошкільну освіту", який має змінити виховання та навчання найменших українців.
Вихователь на дистанції
У парламенті кажуть, що при роботі над законопроєктом №8030 враховано найкращий вітчизняний і світовий досвід, сучасні виклики та тенденції, а також євроінтеграційні процеси. Тому він закладає новий ціннісний фундамент та формує нове бачення сфери дошкільної освіти.
"Головна ідея - кожна дитина в Україні повинна мати можливість здобувати якісну сучасну дошкільну освіту з урахуванням її індивідуальних особливостей, потреб, інтересів та здібностей. Діти з особливими освітніми потребами беруть участь в освітньому процесі дитячого садка, у разі потреби, за допомогою асистента вихователя та асистента дитини, команди психолого-педагогічного супроводу", - зазначив народний депутат, ініціатор законопроєкту, голова підкомітету з питань раннього розвитку та дошкільної освіти Володимир Воронов.
За його словами, вперше на рівні закону зафіксовано, що при наданні дозволів на будівництво треба враховувати демографічний фактор та передбачати наявність дитячих садків з достатньою кількістю місць.
Важливо також, що запроваджується справедлива черговість для зарахування до дитячого садочка. За місцем проживання у першочерговому порядку зараховують дітей сиріт, дітей загиблих воїнів, дітей з особливими освітніми потребами, дітей старшого дошкільного віку, які здобувають обов’язкову в Україні дошкільну освіту, дітей військовослужбовців.
Документ визначає, що освітній простір для дітей та освітян має бути безпечним, здоровим, інклюзивним, розвиваючим та цифровим. Зокрема йдеться про наявність укриття в кожному садочку, психологічний супровід, сучасні підходи в організації харчування, охорони здоров’я, гарантію, у разі потреби, домедичної допомоги, цифровізацію управлінських процесів та підтримку роботи вихователів.
Передбачено різноманіття груп, зокрема: вікові та різновікові, інклюзивні, спеціальні, з різними освітніми програмами та розпорядками перебування вихованців, аж до 11 годин на добу. За потреби, до освітнього процесу може бути залученим асистент вихователя.
Дітям, які належать до корінних народів або національних меншин України, гарантовано, за зверненнями батьків, право на здобуття дошкільної освіти мовою корінного народу або національної меншини разом із державною.
Жоден учасник освітнього процесу не повинен зазнавати будь-яких форм дискримінації, зокрема мати обмеження в освітньому процесі або у праві брати участь у заходах, що проводяться суб’єктом освітньої діяльності, у тому числі й на підставі надання чи ненадання такому суб’єкту благодійної допомоги.
Дитячі садки переважно працюватимуть очно, але водночас буде можливість обирати дистанційну, сімейну, мережеву форми здобуття дошкільної освіти. Приміром, діти з особливими освітніми потребами, якщо є необхідність чи бажання бути у домашніх умовах, отримають можливість педагогічного патронажу. Вже розроблені й пропонуються освітні програми для дистанційної роботи, особливо в ситуаціях форс-мажору в країні чи для застосування на деокупованих територіях, де інфраструктура потребує відновлення.
Мобільні та сімейні форми
Одна з ключових новел законопроекту - створення механізмів для освітнього розвитку дитини від народження.
"Законопроект надає різноманітні можливості забезпечити ранній розвиток і дошкільну освіту дитині й одночасно, в залежності від бажань батьків або потреб сім’ї бути залученими до трудової діяльності", - каже Воронов.
З цією метою створюються сприятливі умови та гарантії для діяльності різноманітних постачальників освітніх послуг усіх форм власності:
- ясла для дітей від 3-х місяців до 3-х років;
- дитячий садок для дітей від 3-х років;
- спеціальний дитячий садок для дітей з особливими освітніми потребами;
- мобільний дитячий садок для дітей віддалених населених пунктів, де не працює жоден інший дошкільний заклад (вихователі періодично приїжджатимуть у такі села) ;
- сімейний (родинний) садок для дітей від народження у власному житловому будинку сім’ї (родини);
- міні-садок з одночасним перебуванням до 5 дітей;
- центр розвитку дитини;
- центр педагогічного партнерства.
Центри педагогічного партнерства, у першу чергу, передбачені для батьків немовлят та дітей раннього віку. У таких центрах вихователі та психологи будуть працювати з дітьми, які перебувають у садочку разом з одним із батьків, надавати батькам поради та допомогу. Такі центри будуть особливо цікаві тим батькам, які переживають психологічні труднощі (приміром, післяродова депресія, загибель одного з подружжя, підвищена тривожність від жаху війни) або потребують тривалого фізичного відновлення і не можуть залишатися на самоті.
Можливостями для створення дитячого садочка (а отже трудової зайнятості) можуть скористатися, у першу чергу, мами з маленькою дитиною, адже створивши умови для здобуття освіти інших дітей, одночасно забезпечуєш умови для власної дитини. До речі, у більшості засновників приватних дитячих садків та шкіл в Україні була саме така мотивація - потреба в забезпеченні якісної освіти для власної дитини.
Створюватимуть Центри підтримки батьків. У кожній територіальній громаді має бути мінімум один такий центр. Там можна буде отримати консультацію, пройти спеціалізовані курси та семінари, обмінятися досвідом з іншими батьками.
Тенденцією сьогодення є потреба якомога швидшого повернення мами після народження дитини до роботи. Не в усіх є поруч бабусі. Ясла, Центри педагогічного партнерства, розвиток мережі різноманітних постачальників освітніх послуг та інші механізми, запропоновані новим законом, дозволять батькам спокійно вийти на роботу, а нашій країні - відновитися і розвивати економіку.
Цей закон також робить значні кроки щодо формування гідного ставлення до вихователів. Уперше визначено для педпрацівників сфери дошкільної освіти:
- обов’язкову умову скороченого робочого часу;
- на рівні закону (на вимогу Конституції України) обов’язкову щорічну оплачувану відпустку 56 днів;
- помірне (адекватне) педагогічне навантаження з урахуванням інших складових робочого часу;
- можливість підвищень посадових окладів за рахунок громади та дитсадка.
Разом з тим, уперше запроваджується заборона на роботу у дитячих садках особам, які вчинили умисне кримінальне правопорушення щодо дитини чи жорстоке поводження з дитиною.
Ухвалений закон набуде чинності наступного дня після його опублікування. А на приведення усіх норм та підзаконних актів у відповідність з ним надається час до шести місяців.
Закон загалом хороший. Однак поки що важко уявити, як він працюватиме і хто його втілюватиме в життя, адже працівники дитсадків стають дедалі більшим кадровим дефіцитом. І зрозуміло чому: вихователі без категорії отримують 7,7 - 8 тис. грн на місяць, а їхні колеги з вищою категорією - близько 12 тис. грн. Про матеріальний стимул до роботи годі й говорити.
"Наведемо порівняння середньої місячної заробітної плати українських вихователів з європейськими (без відрахувань та податків): Україна - 250 євро, Болгарія - 570 євро, Польща - 850 євро, Румунія - 913 євро, Іспанія - 1 750 євро, Франція - 2 170 євро, Італія - 2 500 євро, Австрія - 2 550 євро, Бельгія - 2 780 євро, Німеччина - 3 100 євро, Швеція – 3 150 євро, Норвегія - 3 700 євро", - пише glavcom.
До того ж групи у нас великі, що сприяє швидкому емоційному вигорянню вихователів. Не всі батьки витримують вдома галас двох-трьох власних дітей, а у садочках вихователю та його помічнику доводиться цілий день опікуватися 20 дошкільнятами, в гіршому випадку, при дефіциті кадрів, дітей може бути ще більше. Для прикладу, у розвинених країнах нормою для одного педпрацівника в садочку вважаються п’ять дітей. Виходить, що у нас в групах одночасно мали б працювати не два працівники, а чотири.
Утім, у світлі євроінтеграції, згодом і в українських садочках будуть запроваджені такі самі підходи, як в країнах ЄС. А нині ухвалений закон - перша сходинка на цьому шляху.
Галина Гірак