Перші авіакомпанії вже переглядають рейси до РФ після попередження Києва. Для Москви це ризик удару не лише по авіації, а й по економіці та суспільних настроях.
Небо на паузі
1 вересня президент України Володимир Зеленський заявив, що російський повітряний простір фактично ставатиме закритим для цивільної авіації через зростання загрози безпілотників.
Київ окремо попередив авіакомпанії та страховиків: йдеться передусім про ризики для польотів до ключових російських авіавузлів. При цьому українська сторона наголосила, що не ставить за мету ураження цивільних літаків.
Наступного дня Україна офіційно повідомила Міжнародній організації цивільної авіації (ICAO) про небезпеку повітряного простору Росії для цивільної авіації через посилення військової активності, про це заявив український міністр закордонних справ Андрій Сибіга.
Логіка Києва проста: якщо держава-аресор веде війну, використовує протиповітряну оборону та регулярно стикається з атаками безпілотників, ризики для цивільної авіації вже не можна розглядати як теоретичні.
"На тлі різкої ескалації терору Росією проти України російський повітряний простір стає дедалі небезпечнішим", - написав Сибіга у соцмережі X.
Перші практичні результати з'явилися майже одразу. Зеленський 3 вересня повідомив, що Україна вже отримує інформацію про авіакомпанії, котрі почали відмовлятися від виконання рейсів до російських аеропортів після українського попередження.
Зокрема те, що вдалося зафіксувати, - цевідомий турецький лоукост Pegasus Airlines. Компанія скасувала рейси до Росії в ніч із 1 на 2 вересня, пояснивши це "технічними та операційними причинами". Водночас Pegasus прямо заявила, що з 2 вересня решта її рейсів до РФ виконуються за розкладом. Тобто називати Pegasus авіакомпанією, що повністю припинила польоти до Росії, поки все-таки некоректно.
Але це є принциповою деталлю. Нинішня українська ініціатива працює не стільки як юридична "заборона" польотів, скільки як підвищення ціни ризику для авіакомпаній, страховиків та пасажирів. Остаточне рішення залишається за перевізником, регулятором і страховою компанією.
При цьому саме Туреччина, а також Китай, країни Центральної Азії та держави Перської затоки нині є критичними для міжнародної авіамережі Росії. Reuters також прямо зазначає, що після 2022 року американські та європейські авіакомпанії уникають російського неба, тоді як перевізники з Китаю, Туреччини та країн Перської затоки продовжують літати до РФ або використовувати її повітряний простір. Так що вважатимемо реакцію турецького лоукоста Pegasus Airlines першою ластівкою обвалу польотів до РФ.
Втім російська авіація вже давно живе в умовах зовнішніх обмежень. ЄС забороняє російським авіаперевізникам, російським зареєстрованим літакам та літакам, контрольованим російськими особами чи компаніями, здійснювати посадку, виліт або проліт через територію Євросоюзу.
Ще важливіше те, що Європейське агентство з безпеки польотів EASA рекомендує операторам не виконувати польоти в російському повітряному просторі західніше 60-го меридіана на всіх висотах. У документі прямо згадуються ризики, пов'язані з бойовими діями, недостатнім розмежуванням повітряного простору, а також GPS-спуфінгом і радіоперешкодами. Чинність цього попередження продовжено до 31 січня 2027 року.
Тобто Київ не створює проблему з нуля. Він намагається перетворити вже наявний ризик на фактор, який авіаційний ринок буде змушений враховувати дедалі серйозніше.
Удар по системі
Для України очевидний плюс у цій стратегії - асиметричність: Київ не повинен фізично закрити кожен російський аеропорт, щоб створити економічний ефект. Якщо авіакомпанія починає вважати певний напрямок надто ризикованим, вона може скоротити частоту рейсів, перенести їх на інші маршрути або взагалі відмовитися від них. Те саме стосується страхування: дорожчий або недоступний поліс автоматично підвищує собівартість польоту.
Саме тому авіаційна блокада може виявитися ефективнішою як ринковий механізм, аніж як спроба фізично паралізувати всю російську цивільну авіацію.
Російська влада, своєю чергою, демонструє протилежну позицію. Росавіація заявляє про штатну роботу повітряного транспорту, а російське Міністерство транспорту повідомило іноземним перевізникам про заходи безпеки в аеропортах і повітряному просторі. Сам факт появи таких роз'яснень показує, що Москва сприйняла українське попередження як проблему, котру необхідно адресувати іноземним авіакомпаніям.
Ефект уже відчувають найбільші авіавузли, коли під час атак російська влада змушена тимчасово обмежувати польоти, що породжує затримки, скасування та перенаправлення рейсів. Ця теза реально підтверджується офіційним сайтом уряду Великої Британії, зокрема на сторінці британського МЗС (FCDO )щодо безпеки в Росії буквально зазначено:
"Повітряний простір закривається під час атак безпілотників. Це призвело до частих і непередбачуваних затримок, перенаправлень і скасувань рейсів до аеропортів європейської частини Росії та з них".
Для РФ проблема полягає ще й у масштабі системи. За даними російського уряду, у 2025 році російські авіакомпанії перевезли близько 109 млн пасажирів, а пасажиропотік усієї авіаційної системи перевищив 108,5 млн. Авіація для Москви - не просто туристичний сервіс, а один із ключових інструментів територіальної зв'язаності країни.
Російська ж транспортна стратегія визначає опорну мережу з 92 аеродромів. Та це не означає, що Україна здатна або планує одночасно "закрити" всі 92. Навпаки, офіційних даних про конкретну кількість аеропортів, які Україна може гарантовано зробити непридатними для цивільних польотів, немає.
Так що найреалістичніший сценарій - не суцільна блокада російського неба, а мережеве порушення авіасполучення: періодичні обмеження роботи великих вузлів, зростання кількості скасувань, складніша логістика та поступове скорочення готовності іноземних перевізників працювати з РФ.
Проте тут є і мінус: якщо ризики поширюються на міжнародні маршрути, авіакомпанії можуть уникати не лише Росії, а й ширшого регіону, збільшуючи час польотів і витрати на пальне. Подібний ефект уже існує після закриття українського повітряного простору та взаємних обмежень: міжнародні маршрути між Європою й Азією змушені робити довші обльоти.
Є й інший ризик - політичний. Москва може використовувати перебої в авіасполученні для пропаганди, звинувачуючи Україну в "атаках на цивільних". Тому для Києва критично важливо зберігати чітку лінію: метою є не цивільні літаки, а зниження безпеки польотів у зоні війни та тиск на російську державу, котра продовжує повітряний терор проти України.
Втім, саме тут з'являється найбільш неочевидний ефект для внутрішньої політики РФ, адже для більшості росіян війна довгий час залишалася чимось, що можна було відділити від повсякденного життя. Але коли через неї скасовують рейс, людина не може вилетіти у відпустку, втрачає стикування або змушена годинами чекати в аеропорту, війна стає особистою незручністю. Те саме стосується бізнесу, туристичної галузі, готелів, регіональних бюджетів і компаній, залежних від швидкої мобільності.
Правда, це ще не означає автоматичного падіння підтримки Кремля, але створює накопичувальний психологічний ефект: війна перестає бути телевізійною картинкою і дедалі більше асоціюється з обмеженнями, нестабільністю та зниженням якості життя.
Й ще одна "вишенька на торті" - за блокади центральних аеропортів кремлівці не зможуть оперативно перекидати каральні загони силовиків до бунтуючих віддалених регіонів РФ.
До того ж, авіаційний тиск може працювати як переговорний важіль: якщо Москва захоче повернути стабільне міжнародне авіасполучення, їй недостатньо переконати власних чиновників, що "аеропорти працюють нормально". Потрібно буде усунути саму причину ризику,тобто припинити масштабну повітряну кампанію проти України.
Саме тому українська стратегія несе логіку дзеркального ризику: Росія створює небезпеку в українському небі, а Україна натомість демонструє, що війна не може залишатися безкоштовною для російського цивільного життя та економіки.
У цьому й полягає головна сила нинішнього кроку. Україні не обов'язково домагатися закриття Росії з повітря. Достатньо зробити так, аби кожен міжнародний рейс до РФ перетворювався на питання: чи виправданий цей ризик?
Якщо відповідь дедалі частіше буде негативною, Москва отримає ще один фронт економічного й політичного тиску без необхідності для Києва оголошувати формальну повітряну блокаду всієї Росії.
Ірина Носальська