Паралімпіада: вбивче регбі на візках

Одним із найзахопливіших і водночас найсуперечливіших видів спорту на Паралімпійських Іграх, що тривають у Лондоні, є регбі на візках.

Якщо дехто вважає, що класичне регбі є надто жорстким та жорстоким, подумайте про регбі на візках, яке ще називають "Murderball" (якщо дослівно перекладати за аналогією із футболом: foot – нога, ball – м’яч, то виходить murder – вбивство, ball – м’яч).

Втім, якщо ви вважаєте, що регбі на візках із розряду "видів спорту для справжніх чоловіків", ви помиляєтесь: оскільки це змішані національні збірні, жінки теж можуть у них брати участь. У складі восьми збірних на цій Паралімпіаді дві жінки – бельгійка Біке Кетельбутерс та британка Кайлі Ґраймс.

Рішуче налаштовані гравці категорично відмовляються використовувати захисні шоломи. Неймовірні зусилля спортсменів можна прочитати на їхніх втомлених та вимучених обличчях, а ще у них - безліч травм. Капітан британської команди Стів Браун свого часу після одного із матчів потрапив у реанімацію зі зламаною грудною кліткою та ребрами.

Але для цих спортсменів синці, шрами, поламані пальці та закривавлені носи – це звичайна справа. Агресія – невід’ємна частина цього командного виду спорту.

Чого достатньо в цій грі, так це зіткнень та блоків візками. І все це відбувається під гармонійні зітхання вражених глядачів на Баскетбольній Арені (найбільшому тимчасовому об’єкті Олімпійських та Паралімпійських Ігор заввишки із десятиповерхівку) та гучні звуки важкого року із динаміків після розіграшу кожного м’яча. Атмосфера, музика та кремезні чоловіки дещо нагадували змагання із реслінгу.

Правила та знаряддя

У регбі на візках об’єднали правила із класичного регбі та американського футболу. Грають по чотири гравці у команді і намагаються перетнути лінію суперника, який усіма можливими способами заважає це зробити. При перетині м’яч має бути у руках або у візку.

У перший день змагань із регбі на візках, що стартували у середу, я потрапив на кваліфікаційний матч між Австралією та Канадою. Незважаючи на безліч зіткнень, падінь та перекидань було небагато. Але якщо гравець опинявся на підлозі, наприклад на боці, він самостійно перекидався на спину (переважно вони прив’язують себе до візків пасками, щоб не випадати), і до нього підбігали двоє помічників зі спеціальним гумовим килимком, щоб не їздили колеса, і піднімали його.

Ці візки, які виглядали старими, пошарпаними та такими, що вже "бачили багато у своєму житті" облаштовують спеціально для цього виду спорту. У середньому такий один візок із алюмінію коштує близько семи тисяч доларів.

Переважно є два види таких візків: для нападників та захисників, одні йдуть на таран, а інші - обороняються. Захисні мають спеціальні планки, які вони можуть просувати під візок суперника та перекидати їх. Візки також обладнані міні-бамперами та протекторами. Колеса міняють буквально за кілька секунд просто під час гри.

Регбі на візках справді небезпечний вид спорту, і в глядача складається враження, що спортсмени у будь-який момент можуть заробити травму, адже вони "навмисне" упродовж усієї гри намагаються "пошкодити" свого опонента.

І як наслідок, чим агресивніше чи жорсткіше ти граєш, тим кращий результат. Саме такими надзвичайно агресивними, жорсткими виявилися двоє гравців автралійської команди: третій номер Райлі Бетт та Кріс Бонд, які забили мало не всі голи за збірну і принесли їй блискучу першу перемогу із рахунком 64:52. Австралійці розпочали дуже впевнено, і чинним паралімйським чемпіонам – Сполученим Штатам, які теж виграли у першому матчі із британцями 56:44 – доведеться добре, щоби отримати медалі, і, можливо, навіть поламати не одну кістку.