Колишній охоронець президента Кучми Микола Мельниченко спочатку називав замовників вбивства Георгія Гонгадзе, тепер – вказує на тих, хто "замовив" Євгена Щербаня.
За місяць – 28 листопада – настане 12-та річниця початку "касетного скандалу" – події, яка багато в чому вплинула на політичне життя країни. Тоді на всю країну вперше пролунало прізвище Миколи Мельниченка. З того часу його записи зазнали десятків експертиз, які давали взаємовиключні результати, їх використовували у своїх інтересах десятки політиків. Мельниченка то оголошували в міжнародний розшук, то тріумфально вітали на українській землі. Він брав участь в одних парламентських виборах та заносив до ЦВК документи для участі у виборах президента. Остання на сьогодні серія цієї епопеї – арешт екс-майора, що відбувся цієї середи, 24 жовтня, в аеропорту Бориспіль.
ВВС Україна пропонує пригадати дванадцятирічну політичну біографію колишнього охоронця Леоніда Кучми та вплив, який він та його плівки справляли на ситуацію в Україні.
"Касетний" та "Кольчужний" скандали
28 листопада 2000 року – лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз у Верховній Раді оприлюднив нібито зроблені у робочому кабінеті президента Леоніда Кучми записи, які вказували на Кучму як на замовника зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Мороз заявив, що не сумнівається а автентичності касет, що були передані йому "одним з офіцерів СБУ", готовим давати свідчення у суді.
11 грудня 2000 року – Україна вперше побачила обличчя і почула прізвище Миколи Мельниченка: на телебаченні продемонстрували запис його розмови з опозиційними депутатами, зроблений на території Чехії. Мельниченко заявив, що після того, як став свідком віддавання Кучмою злочинного наказу, почав записувати розмови у його кабінеті на цифровий диктофон, поміщений під диван.
На другій частині відеозапису, продемонстрованому в парламенті 14 грудня, Мельниченко заявив, що Кучма був замовником замаху на кандидата в президенти Наталію Вітренко в ході кампанії-1999, сфальсифікував результати президентських виборів 1999 року та референдуму 2000 року. Протягом наступних місяців Мельниченко оприлюднював нові й нові порції записів та доволі активно спілкувався із західними ЗМІ.
4 січня 2001 року – Генеральна прокуратура України порушила проти Миколи Мельниченка кримінальну справу за звинуваченнями у наклепі та підробці документів, оголосила його у розшук та видала санкцію на арешт.
9 лютого 2001 року – газета Известия повідомила, що, за її інформацією, Мельниченка немає в живих. Після спростування цієї інформації він заявив, що його життю загрожує небезпека. Протягом наступних років подібні заяви повторювалися неодноразово.
У квітні 2001 року – Микола Мельниченко отримав політичний притулок у США.
12 вересня 2001 року – член парламентської ТСК з питань розслідування обставин зникнення Георгія Гонгадзе Віктор Шишкін
закликав "звернути увагу" на обставини незаконної торгівлі зброєю, викладені на плівках Мельниченка. "Ця зброя, можливо, була спрямована на діяльність терористів у США", – сказав Шишкін.
У ході парламентської виборчої кампанії 2002 року – Мельниченко був 15-м номером виборчого списку Соціалістичної партії України. ЦВК відмовила йому в реєстрації через виявлення в документах "істотно недостовірних даних про фактичне місце проживання та термін проживання в Україні протягом останніх п’яти років". У 2005 році Європейський суд визнав це рішення незаконним, проте ЦВК відмовилася реєструвати Мельниченка народним депутатом.
12 квітня 2002 року – виступаючи перед великим журі суду Сан-Франциско, Мельниченко представив запис розмови, що нібито відбулася між Леонідом Кучмою та керівником компанії Укрспецекспорт Валерієм Малєвим, (загинув у ДТП 6 березня 2002 року). У розмові йдеться про організацію поставок до Іраку трьох українських радарів Кольчуга під виглядом вантажівок КрАЗ за 100 мільйонів доларів.
МЗС України, а також влада Іраку спростовували ці звинувачення, проте у вересні 2002 року повірена у справах США в Україні Мері Йованович заявила, що ФБР підтвердило автентичність запису "кольчужного" фрагменту "записів Мельниченка". "Кольчужний скандал" призвів до фактичної ізоляції Леоніда Кучми на міжнародній арені. Лише в травні 2004 року США вперше
визнали, що передачі Кольчуг Іраку могло не відбутися.
22 вересня 2004 року – Генпрокуратура оголосила про порушення проти Мельниченка справи за звинуваченням у штучному створенні речових доказів у справі про вбивство Георгія Гонгадзе – монтажі плівок.
"Помаранчева епоха"
1 березня 2005 року – генеральний прокурор України Святослав Піскун закрив справи проти Мельниченка. Наступного дня він
заявив про розкриття справи про вбивство Гонгадзе та закликав Мельниченка повернутися до України, гарантуючи йому недоторканність.
У березні 2005 року – після смерті екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка Мельниченко звернувся до опального російського олігарха Бориса Березовського з проханням забезпечити йому охорону як останньому свідку у справі Гонгадзе.
31 березня 2005 року – Мельниченко звинуватив Березовського у спробах маніпуляції плівками та заявив, що його діяльність загрожує національній безпеці України. У відповідь Березовський назвав Мельниченка агентом ФСБ.
30 листопада 2005 року – вперше за останні п’ять років Микола Мельниченко приїхав до України. 26 січня 2006 року Мельниченко повернувся до США у зв’язку з "дивною хворобою, симптоми якої мали місце протягом останніх двох тижнів".
15 вересня 2006 року – генеральний прокурор Олександр Медведько у парламенті заявив, що не виключає поновлення справи про розголошення державної таємниці проти Мельниченка. У відповідь Мельниченко з трибуни Верховної Ради
заявив, що Генпрокуратура продовжує фальсифікувати матеріали справи Гонгадзе.
У ході парламентських виборів 2007 року – Мельниченко увійшов до першої десятки списку Партії вільних демократів Михайла Бродського. Ця політсила не подолала тривідсотковий виборчий бар’єр.
29 липня 2007 року – Миколу Мельниченка госпіталізовано до Жовтневої лікарні з діагнозом "крововилив у мозок". Адвокат Мельниченка заявив про можливість отруєння його клієнта.
У березні 2008 року – після оголошення вироків вбивцям Георгія Гонгадзе Мельниченко звинуватив Віктора Ющенка у тиску на Генпрокуратуру з метою непритягнення Леоніда Кучми до відповідальності та призупинив співробітництво з Генпрокуратурою у тих справах, свідком у яких він виступав.
У серпні 2009 року – Мельниченко заявив про можливість свого балотування в президенти від партії Громадський рух України. У разі свого обрання президентом
пообіцяв ввести в країні воєнний стан та встановити смертну кару за корупцію.
12 листопада 2009 року – ЦВК відмовилася прийняти документи для балотування Мельниченка в президенти через порушення встановленого порядку реєстраційних документів. ЗМІ
повідомили, що він прийшов до ЦВК о 19-00 останнього дня подачі документів, 9 листопада, але оскільки там була черга, повернувся близько 23-ї години. Оскільки приміщення ЦВК було зачиненим, він заніс документи до комісії на наступний день.
У грудні 2009 року – ЗМІ
повідомили про роман Мельниченка з відомою телеведучею Наталією Розинською. Розинська заявила, що "це – не перший і, можливо, не останній чоловік, який через мене розлучився".
Після зміни влади
22 березня 2011 року – заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що плівки Мельниченка визнані речовим доказом у справі проти Леоніда Кучми за звинуваченнями у зловживанні владою та даванні незаконних вказівок, які призвели до загибелі Гонгадзе. Леонідові Кучмі висунуто звинувачення. У квітні того ж року відбулася перша очна ставка Кучми та Мельниченка у рамках розслідування вбивства Гонгадзе.
У травні 2011 року – ЗМІ
повідомили про те, що Микола Мельниченко очолив новостворену партію Українська люстрація.
23 червня 2011 року – Печерський районний суд зобов’язав Генеральну прокуратуру поновити кримінальну справу проти Миколи Мельниченка. У судовому рішенні вказувалося, що постанова про закриття кримінальної справи проти нього від 2005 року була ухвалена без всебічного вивчення її обставин, а твердження про те, що Мельниченко діяв в умовах крайньої необхідності, не є мотивованим. Мельниченко
заявив, що за відновлення справи проти нього родина Кучми заплатила 25 мільйонів доларів.
23 вересня 2011 року – Миколу Мельниченка оголосили в розшук, 14 жовтня – у міжнародний розшук. 18 жовтня 2011 року Шевченківський районний суд ухвалив рішення про обрання Мельниченкові запобіжного заходу утримання під вартою.
10 жовтня 2011 року – адвокат Мельниченка Микола Неділько заявив, що його клієнт залишив межі України у зв’язку з загрозою його життю.
30 листопада 2011 року – Мельниченка на кілька годин затримала ізраїльська поліція. Він
стверджував, що хотів би зустрітися з Віктором Януковичем, який тоді здійснював візит до цієї країни, та передати йому "важливі документи, які б допомогли суттєво знизити рівень корупції в Україні".
14 грудня 2011 року – Печерський районний суд ухвалив рішення про те, що записи Мельниченка зроблені незаконним шляхом і отримані у сумнівний спосіб, а тому не можуть бути речовим доказом у кримінальній справі проти Леоніда Кучми. Згодом справу проти Кучми закрили.
3 серпня 2012 року – Миколу Мельниченка затримано в аеропорту Неаполя (Італія). За десять днів його було звільнено з-під варти та екстрадовано до Сполучених Штатів, де він перебував під дією програми захисту свідків.
14 вересня 2012 року – Мельниченко заявляє, що на його записах містяться докази причетності Юлії Тимошенко до вбивства Євгена Щербаня, нібито замовленого Павлом Лазаренком.
Представники Батьківщини назвали цю заяву провокацією та
заявили, що раніше родина Тимошенко відмовилася фінансувати Мельниченка.
24 жовтня 2012року – Миколу Мельниченка затримано в київському аеропорту Бориспіль. Він прибув до Києва рейсом з США. Йому було пред’явлено звинувачення у розголошенні державної таємниці та перевезено до слідчого ізолятора.
Джерело: ВВС Україна