З польським євродепутатом, головою делегації Європарламенту по співробітництву з Україною ВВС Україна розмовляла про те, чи варто ЄС погоджуватися на підписання Угоди про асоціацію з Києвом цього року, якими є шанси на скасування візового режиму та що означає в очах Заходу "вирішення питання Тимошенко".
- Ще минулого місяця ЗМІ повідомляли, що місія Олександра Кваснєвського і Пета Кокса навряд чи продовжить свою роботу після квітневого звіту. Натомість минулого тижня її мандат було продовжено до вересня. Як ви особисто оцінюєте її результативність?
- Рішення про те, що ця місія працюватиме до вересня чи до якоїсь іншої конкретної дати, не ухвалювалось. Ми лише вирішили, що її наступний звіт буде у вересні.
У місії було багато дрібних досягнень, якими можна було б похвалитися: приміром, розв’язання ситуації з Іващенком (колишнім в.о. міністра оборони України – Ред.), сам факт того, що Юлія Тимошенко уже багато місяців перебуває не у в’язниці, а в лікарні, або те, що Власенко може виїжджати за кордон.
Таких конкретних пунктів ніби було багато. Але не було одного досягнення, яке було б очевидним для громадської думки. Думаю, з цього і виник цей скепсис, в тому числі, з боку Європейського парламенту. Чимало політиків стримано ставилися до продовження роботи цієї місії.
Але все змінилося після звільнення Юрія Луценка. Тоді виявилось, що місія може досягати успіху, приносити очевидний для всіх результат.
Виявилося, що результативним є метод діяльності, який застосували Кваснєвський з Коксом і за який, зрештою, виступаю і я. Я назвав би цей метод "переконливо-діалоговим".
Раніше вважалося, що в діалозі з Україною потрібно виступати з максимально жорсткою позицією: Київ треба лякати бойкотом, непідписанням Угоди про асоціацію. Кваснєвський діє трохи по-іншому: він вважає, що треба розмовляти з обома сторонами, шукати компроміси.
Крім того, Кваснєвський і Кокс віддали багато сил цій місії. Протягом року вони приїжджали до України 15 разів і перебували тут сумарно 40 днів. Якщо лічити робочими днями, то вийшло б два місяці. Це свідчить про справді велику роботу, яку вони виконали.
Тобто, підсумовуючи, застосований місією метод діє, ситуація змінюється, роботу треба продовжувати.
Шанси і "подарунки"
- Чи можна говорити, що до вересня ЄС дає українській владі ще один шанс продемонструвати прогрес у трьох галузях, про які говорить Брюссель?
- Мені здається, що саме зараз почала інтенсивно працювати європейська машина під керівництвом Клюєва (згідно з указом Президента від 12 березня 2013 року секретар РНБО Андрій Клюєв є відповідальним за координацію дій української влади у сфері євроінтеграції та взаємодію з інституціями ЄС – Ред.).
Я знаю Клюєва вже кільканадцять років, і мій досвід свідчить про те, що якщо він у щось включався, то він або не робив цього, або робив це на дуже високому рівні результативності.
Тобто парламентська машина почала працювати. І, схоже, варто просто почекати: з законодавчого боку Україна буде готова (виконає вимоги ЄС – Ред.).
Але потрібно розуміти, що рішення про підписання чи непідписання Угоди про асоціацію врешті-решт буде політичним, бо такі рішення завжди є політичними.
І тут треба згадати про одну важливу річ. Як на мене, українці останнім часом почали думати так, як думає дехто в ЄС, і я особисто вважаю такі міркування дуже небезпечними. Йдеться про те, що Угоду про асоціацію вважають якимось подарунком, а листопадовий саміт "Східного партнерства" – таким собі днем народження, на якому цей подарунок або подарують, або ні.
Це - досить дивний підхід, бо Угоду про асоціацію не треба плутати з Угодою про набуття членства в ЄС. Угода про вступ до ЄС є підтвердженням, що країні все вдалося, а Угода про асоціацію – це лише окреслення певних юридичних рамок взаємодії з ЄС, хоч і, звичайно, для її підписання потрібно виконати певні умови.
Але саме тому не можна розглядати Угоду про асоціацію як подарунок, який хтось дарує, а хтось приймає. І саме тому я виступаю за те, щоб її було підписано якнайшвидше, ще цього року.
У цьому розумінні я погоджуюсь з Юрієм Луценком, який вважає, що Угода про асоціацію – це забезпечення процесу змін і одночасно підстава для нього.
Саме підписання нічого не дає. Після нього триватиме політичний процес. І потрібно бути реалістом: якщо Україна чогось не зробила за 20 років, то вона не зробить цього за два місяці.
Але найважливіше – це зміни у сферах правосуддя, прав людини, бо саме вони є сигналом того, що Україна хоче змінюватись. Думаю, ми повинні наполягати на них, а не ставити перед Україною завдання, які просто неможливо виконати.
Ухвалення тих законів, список яких було сформовано восени, хай триває. Але Угоду про асоціацію треба підписати, і крапка. А тоді побачимо.
Нова місія
- Минулого четверга президент Європарламенту Мартін Шульц повідомив про можливість ініціювання ще однієї місії, яка займатиметься Україною, – вашої і Елмара Брока. Які завдання ставитимуться перед цією місією, якщо її буде створено? Чим вона відрізнятиметься від місії Кваснєвського та Кокса?
- Я не знаю точно, що мав на увазі президент Шульц. Думаю, для нього зараз найважливіше – це повернути до життя Комітет парламентського співробітництва "ЄС – Україна". Наразі його робота є заблокованою, але, сподіваюсь, після останніх рішень спікера Рибака ситуація нормалізується (представники влади та опозиції у комітеті довго не могли дійти згоди щодо його персонального складу, тому минулого тижня остаточне рішення щодо цього ухвалив особисто Володимир Рибак – Ред.).
Протягом останніх чотирьох років я доклався до того, що цей комітет є одним з найактивніших, а, можливо, і найактивнішим у Європарламенті. Зрозуміло, для пана Шульца є проблемою те, що цей орган раптом став менше працювати, бо зник його партнер з українського боку. Я сподіваюсь, що це зміниться.
Однак якщо цю діяльність потрібно буде активізувати чи розширити, то я перебуваю в розпорядженні пана Шульца, бо вважаю справу підписання Угоди про асоціацію з Україною цього року і своєю особистою справою.
Чинник Тимошенко
- Європейські політики часто кажуть про необхідність "вирішення питання Тимошенко", додаючи при цьому, що так, як з Луценком, ця справа не вирішиться. Яке вирішення питання Тимошенко ЄС вважатиме за достатнє при оцінці прогресу України у боротьбі з явищем вибіркового правосуддя?
- У той самий спосіб, що й з Луценком, це статися не може, бо з формальної точки зору ситуація Тимошенко є іншою.
Водночас потрібно застосувати той самий метод – тобто Кваснєвський і Кокс повинні говорити з президентом, прем’єром, можливо, залучати до цього уповноважену з прав людини.
Потрібно шукати таке юридичне вирішення проблеми, яке б дозволило зберегти обличчя обом сторонам, і владі, і опозиції, тобто щоб справа Юлії Тимошенко була вирішена на базі українських законів і так, щоб ніхто не міг сказати, що президент Янукович зробив це під тиском міжнародного співтовариства.
- Але вона повинна вийти з в’язниці?
- Річ у тому, що вона і так перебуває не у в’язниці, а в лікарні. У політичному сенсі це не можна назвати прогресом, але в гуманному, і ми повинні говорити про це щиро, - це прогрес.
Я не хотів би, відповідаючи на ваші питання, говорити про якісь умови, бо про ці умови нічого не написано у офіційних документах ЄС. Там йдеться про принципи. І я теж говорю про принципи. Змінити те, що Україна не зробила за 20 років, до літа не вийде. Але можна так змінити деякі положення законодавства, щоб, у тому числі, створити умови для звільнення Юлії Тимошенко.
Візове питання
- Минулого тижня Європарламент спростив умови отримання віз для громадян України, але ці спрощення стосуються досить малої кількості українців. Чи бачите ви можливість того, що протягом найближчих кількох років візи для українців до ЄС взагалі скасують?
- Ми говоримо про дві різні речі, які часто плутають між собою – про лібералізацію візового режиму і його спрощення.
Лібералізація – це процес, який веде до скасування віз. А спрощення – це те, що сталося на минулому тижні, – запровадження нових категорій людей, які не повинні мати візи або отримувати її за полегшеною процедурою при поїздках до ЄС.
Ми спрощуємо візовий режим, і це добре. Для мене це дуже важливо, бо я – переконаний противник віз, і для мене важливий кожен подібний сигнал.
Натомість процес візової лібералізації триває. На цей момент Україна вирішила більшу частину законодавчих питань стосовно біометричних паспортів, реєстрації людей, які перетинають кордон, інших технічних деталей.
Тепер треба почати впроваджувати це в життя. Я не можу сказати, як довго це триватиме, бо в ЄС є дуже велике чиновницьке лобі, яке просто любить візи, бо візи дають їм, чим займатися.
Тому це може тривати кілька років, але в цьому процесі можна дійти до безвізової ситуації, і я думаю, що це повинно бути реальною ціллю.
Бо не може бути ціллю, щоб якась чергова група людей могла їздити до ЄС без віз. Ціллю має бути безвізовий режим між ЄС та Україною.
Джерело: ВВС Україна