Фото: Фокус
Саме гарантований законом «зелений» тариф в останні роки забезпечив українській енергетиці інвестиційний потік в розмірі 4 млрд євро
Економічний експерт Борис Кушнірук - про специфічне уявлення нинішніх українських чиновників про інвестиційну привабливість України.
Навряд чи хтось буде сперечатися з тим фактом, що поняття інвестиційної привабливості та інвестиційної репутації взаємопов'язані. Втім, складається стійке враження, що нинішні українські чиновники досить специфічно уявляють собі, як вона формується, пише Борис Кушнірук в №24 Журналу Кореспондент.
Ми чуємо багато гасел і закликів, втім, конкретні дії або відсутні, або мають зворотний зміст. Володимир Зеленський як мантру повторює тезу, що Україна повинна за 5 років досягти зростання економіки на 40%. Це 5-7% щорічно. Говорячи про таке на інвестиційному форумі «RE: think. Invest in Ukraine» він зазначив, що для цього Україна стає «стабільним і передбачуваним ринком зі значними можливостями для розширення бізнесу». Тим більше, що макроекономічний контекст цьому нібито сприяє - президент навів підсумки другого кварталу 2019, протягом якого ВВП зріс на 4,6% (порівняно з аналогічним періодом минулого року).
Так, дійсно, нова влада успадкувала позитивний тренд. Втім, він уже зараз має виражені ознаки інерційності. Дані Держкомстату свідчать, що в третьому кварталі зростання сповільнилося до 4,2%. У реальному ж секторі ситуація ще менш оптимістична - у жовтні 2019 обсяги промислового виробництва скоротилися на 5% проти показників жовтня 2018 року.
Так які кроки в цій ситуації робить влада? Проголошує курс на велику приватизацію. Це добре. Втім, добре на рівні гасел. На практиці все інакше - перлина майбутньої приватизації генеруюча компанія "Центренерго" з липня перебуває під контролем менеджменту, лояльного підприємцю Ігорю Коломойському і впевнено тримає курс на банкрутство. Весь цей час підприємство продає вироблену електроенергію компаніям Коломойського за заниженою ціною, яка не покриває навіть собівартість.
Це бачить, але не помічає ні Фонд держмайна, ані міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища, ні профільний енергетичний комітет Верховної Ради. Увагу галузевих керівників поки сфокусовано на «зелений» тариф, який вони будь-яким чином намагаються знизити. Хоча саме гарантований законом «зелений» тариф в останні роки забезпечив українській енергетиці інвестиційний потік в розмірі 4 млрд євро. Якщо держава налаштована на перегляд умов, гарантованих законом, то про які іноземні інвестиції в інші менш захищені сектори економіки може йтися?
Я розумію вузькогалузеві аргументи Олексія Оржеля і Андрія Геруса, людей, відповідальних за енергетику. Вони кажуть про дефіцит коштів в енергосистемі, який виникає внаслідок стрімкого зростання відновлюваної енергетики. Але я не розумію Кабмін, зобов'язаний на це питання дивитися ширше - в контексті інвестиційної репутації країни. Адже інвесторів, які повірили в гарантії української держави, не повинні хвилювати внутрішні обставини. І єдиний висновок, який вони зроблять - ненадійність України як партнера, єдина дію, до якої їх підштовхують - звернення в міжнародний арбітраж.
Зважаючи на це, значно конструктивніше виглядала ініціатива депутатів комітету ВР з питань економічного розвитку, які запропонували компромісний законопроект №2543. Він передбачав взаємні поступки і на нього готова була погодитися переважна більшість іноземних інвесторів. На жаль, комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг цей законопроект не підтримав. А представники оновленої НКРЕКП запропонували власну шокуючу концепцію - жорстке одностороннє зниження «зелених» тарифів на третину і націоналізація тих електростанцій, які не погодяться (з відшкодуванням витрат).
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet