Фото: AP
Албанську та сербську молодь у Косові поєднує прагнення до кращого життя
Албанці в Косові святкують п'ять років незалежності від Сербії. Але конфлікт за колишню провінцію триває. У місті Митровиця, розчахнутому навпіл між двома державами, молодь шукає шляхи примирення.
Дорогою на роботу Адріана Ходжич щодня оминає величезний танк. Він розташувався прямо перед будівлею муніципальної служби роботи з населенням на півночі Митровиці. Міжнародні миротворці KFOR стоять на чатах, щоб відбити можливі напади політичних екстремістів. Більшість сербів, котрі живуть на півночі Косова та в північному секторі поділеного міста Митровиця, не визнають ані косоварського уряду в Пріштіні, ані місцевого муніципалітету, котрий підпорядкований пріштінській владі. Таке неприйняття підтримує сербський уряд у Белграді. Тамтешні політики й надалі не бажають офіційно визнавати незалежність Косова.
На мосту поділу
"Тут панує беззаконня, – каже Адріана Ходжич. – Через постійну напругу життя виснажливе". Міст через річку Ібар між сербською північчю та албанським півднем Митровиці вже майже два роки завалений уламками бетону та галькою. Міст символізує тривалий конфлікт у Косові. Молода мати Адріана Ходжич нічого не може вдіяти з цією ненавистю. Для неї етнічні відмінності не грають жодної ролі, жінка не вважає себе належною ні до групи сербів, ні до албанців. На питання, з яким народом вона себе ідентифікує, Адріана не хоче відповідати. У її родині є люди різного походження, наголошує жінка.
Спільне життя вдається молоді в Митровиці непросто. Один із небагатьох позитивних прикладів – ініціатива Школа року. Албанці та серби зустрічаються, щоб разом грати музику. Один із них – 23-річний музикант Александар Соліч, котрий навчається на економічному факультеті. Школа року – його хобі. "Іноді мені здається, що ми живемо в різних світах, – каже молодий серб. – Розвинувся якийсь ізоляційний менталітет. Кожна з двох громад надзвичайно закрита щодо іншої".
Александар має план, щоб це виправити: разом із албанськими друзями, котрі живуть по той бік річки, він хоче створити молодіжне об'єднання. "Але наразі це неможливо. Є ще надто багато страху і ненависті. Взаємна пропаганда віддаляє людей одне від одного", – пояснює Соліч. Зі своїми "потойбічними" друзями він контактує на Фейсбуці чи електронною поштою, коли не вдається зібратися, щоб разом пограти музику.
Дискримінація в соцмережах
Загалом албанська та сербська молодь неприязно спілкуються навіть у соцмережах. Надто часто "постять образливі картинки та коментарі – як із сербського, так і з албанського боку", – бідкається студент Рінор Кволлопеку, котрий вивчає математику й живе на південному боці міста.
Єдине, що поєднує молодь із протилежних сторін барикад, – бажання мати краще майбутнє. У наймолодшій державі Європи, котра утворилася в 2008 році, середній вік громадян – 25 років. Майже половина з них – безробітні. Вони змушені жити на менш ніж два євро в день. "Взагалі-то ми сподівалися на кращі перспективи в новій косовській державі", – каже студент Рінор. Але як тоді, так і тепер це вирішують "люди зі старої системи". "Усе, що ми маємо сьогодні, – це наша незалежність", – гірко підсумовує молодий мешканець Косова.
Джерело: Українська служба DW