Соціальні мережі – головні розкрадачі робочого часу, вважає половина українських роботодавців і забороняє доступ до них у своїх офісах, пише Інна Прядко в № 28 журналу Корреспондент від 22 липня 2011 року.
Співробітникам київського агентства інтернет-реклами
OK Internet, які приходять зранку на роботу, доводиться до шостої вечора
забувати про Однокласников, ВКонтакте, Facebook і Twitter. Їхнє керівництво
наклало табу на соціальні мережі після того, як підрахувало, що 70%
інтернет-трафіку витрачається не на користь компанії.
Жорсткі обмеження введені зовсім не через
бажання заощадити на трафіку, запевняє гендиректор OK Internet Ростислав
Теличко: "Основна стаття витрат – витрати на персонал, тому нас, перш за
все, непокоять можливі втрати від падіння працездатності".
50% українських компаній обмежили для своїх співробітників доступ до соцмереж та
програм передачі миттєвих повідомлень, таких як ICQ і QIP
Сьогодні так само чинять багато вітчизняних
роботодавців. За даними дослідження порталу rabota.ua, 50% компаній обмежили
для своїх співробітників доступ до соцмереж та програм передачі миттєвих
повідомлень, таких як ICQ і QIP.
92%
опитаних керівників пояснили рішення марною витратою часу підлеглими, а 58%
вказали ще й на погіршення якості роботи.
Широка кампанія проти соцмереж пояснюється
просто: згідно з результатами дослідження Української маркетингової групи,
щоденне зависання в інтернеті не у справі відбирає в середньому близько години
робочого часу.
"Якщо раніше боролися з розсилками
поштою й анекдотами, потім була аська та блоги, то зараз досягла піку мода на
соціальні мережі, і вони входять в стандартний пакет того, чого роботодавці не
хочуть бачити в своїх офісах", - розповідає Олег Нілов, заступник
директора компанії Інфобезпека, що допомагає компаніям блокувати віртуальну
балаканину.
Життя на роботі
Львів'янка Ірина Колесник, співробітниця
IТ-компанії ComArch, визнає, що до недавнього часу, поки керівництво не
заборонило вихід до соцмереж, більшість її колег проводили в улюблених Facebook
і Вконтакте левову частку робочого часу. Однак Колесник та її співробітники
вважають, що обмежили їх несправедливо. "У багатьох рідні живуть за кордоном,
у мене в Польщі, ми спілкувалися. Адже ми живемо і в робочий час теж", - каже
вона.
Жити в офісі не лише роботою воліють 93%українців – така частка тих, хто регулярно використовує корпоративний інтернет в особистих цілях
Жити в офісі не лише роботою воліють 93%
українців – така частка тих, хто регулярно використовує корпоративний інтернет
в особистих цілях, засвідчило дослідження компанії Appleton Mayer, яка вивчила
активність 25 тис. співробітників компаній, де дозволений вільний доступ до
Всесвітньої мережі.
У середньому працівники щодня витрачають
одну годину часу за комп'ютером "наліво" – переважно на соцмережі і
всілякі ресурси за інтересами, наприклад сайти про автомобілі, подорожі, спорт або
погоду.
Віртуальні прогульники тим активніші, чим чисельніший
штат компанії, зауважують фахівці. "У маленькій організації, де всі один
одного знають, більше розуміння, що від тебе залежить частина роботи, ніж у
величезній структурі з кількома відділами", - пояснює Нілов.
Тому війну соціальним порталам оголосили,
перш за все, багатолюдні банки, страхові, торгові й телекомунікаційні компанії.
Так, в офісах мережі побутової техніки та електроніки Comfy, де працюють
близько 500 осіб, накладено вето на спілкування в інтернеті з того часу, як
з'ясувалося, що на це йде до третини робочого часу.
"Сподіваємося, що у співробітників
стало менше спокус відволікатися від вирішення робочих завдань на перегляд
статусів і коментарів до особистих фото", - каже Марина Майор, HR-директор
Comfy.
За словами Нілова, блокувати соцмережі
керівників змушує проста арифметика: якщо щодня співробітник витрачає на них
годину робочого часу, то щороку в інтернет витікає до 30 оплачених робочих
днів.
Обмежуючи доступ до Всесвітньої павутини,компанії попутно вирішують ще одну проблему – розвантажують і захищають корпоративну мережу
Обмежуючи доступ до Всесвітньої павутини,
компанії попутно вирішують ще одну проблему – розвантажують і захищають
корпоративну мережу. Хоча програмісти зазначають, що сьогодні технічні заборони
доводиться ускладнювати, оскільки співробітники намагаються потрапити на свої
сторінки обхідними шляхами – через спеціально створені для цього
сайти-анонімайзери.
"Часто це призводить до більш
серйозних загроз інформаційній безпеці, ніж якби співробітник таки випустив пар
на улюбленому ресурсі", - наголошує Олег Маковій, експерт з інформбезпеки
компанії Сітронікс інформаційні технології.
Бути в ефірі
Американське медіаагентство Universal McKann
підрахувало, що Україна займає п'яте місце в світі щодо залучення її
інтернет-користувачів в соціальні мережі – після Філіппін, Чилі, Еквадору та
ПАР. Лише на крок від України, де мережами бавляться близько 81% тих, хто має
доступ до інтернету, відстає Росія (79%). Проте там активніше борються з цією
хворобою: за підрахунками порталу superjob.ru, вже 63% російських роботодавців
обмежили доступ до соцмереж.
Тяга жителів найбільших країн колишнього
СРСР і третього світу до віртуального спілкування невипадкова, наголошують дослідники.
"На Заході доступ людей до ЗМІ [інформації] давно вільний, а в
пострадянському просторі і зараз обмежений, - міркує Олександр Романенко,
спеціаліст лабораторії Сарафанное радио, що досліджує соціальні медіа в країнах
СНД. - Соцмережі дають можливість постійно бути "в ефірі", обмінятися
думкою, написати своє, почути чуже".
В Україні та Росії соцмережі давно
переступили формат особистого спілкування і стають інструментом обміну важливою
політичною і соціальною інформацією, переконана директор агентства цифрового
маркетингу Prodigi Оксана Завойко.
"Найбільш помилковий стереотип
роботодавців – що соцмережі потрібні тільки для того, щоб дивитися фоточки
колишніх однокласників і постити свої", - зазначає експерт. До того ж
подібні заходи безглузді за наявності популярних смартфонів або планшетів,
додає Завойко.
Сьогодні фахівці з кадрів багатьох провідних компаній світу все більше сумніваються в необхідності заборони на соцмережі
Епідемія заборон, як і захоплення соцмережами,
поширилася на Україну із Заходу. Проте сьогодні фахівці з кадрів багатьох
провідних компаній світу все більше сумніваються в необхідності такого заходу.
У 2010 році щомісячник Harvard Business Review, що видається Гарвардською школою
бізнесу, опублікував дані дослідження, висновок якого зводився до того, що
роботодавцям варто пом'якшити доступ до соцмереж.
"Пошукачі не тільки цінують компанії,
які дозволяють їм заглядати в Facebook на роботі, але й використовують
соцмережі для постійного зв'язку з колегами, що покращує комунікацію [в
колективі] і прискорює прийняття рішень у компанії", - стверджувалося в
статті.
У керівника центру психології Ірніка
Олександра Бондаренка свій висновок: він вважає, що масове зависання
співробітників у віртуальній реальності свідчить лише про нездатність
керівництва правильно організувати роботу колективу і що заборони не вирішать
проблему.
А Теличко, гарненько подумавши, обіцяє
повернути доступ до Facebook своїм працівникам. "Ми працюємо над
мотивацією співробітників – щоб вони і за можливості не сиділи в соцмережах, а
цілком віддавали себе роботі", - резюмує гендиректор.
***
Цей матеріал опубліковано в № 28 журналу
Корреспондент від 22 липня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент
заборонений.