Головна
 

Корреспондент: Червоні химери. Суд над лідерами Демократичної Кампучії, одного з найстрашніших режимів

4 серпня 2011, 09:26
0
68
Корреспондент: Червоні химери. Суд над лідерами Демократичної Кампучії, одного з найстрашніших режимів
Фото: АР
Наслідки правління кривавого режиму до цього часу позначаються на психіці камбоджийців

Камбоджа підводить риску під жахливими за своїм масштабом злочинами комуністичного режиму. Колишні лідери червоних кхмерів постають перед трибуналом, пише Наталія Мечетна у матеріалі, розміщеному у №29 журналу Корреспондент від 29 липня 2011 року.

Коли 22-річному Хену Соккеа, жителю Пномпеня, столиці Камбоджі, розповідають про режим червоних кхмерів, які правили з 1975 по 1979 рік на його батьківщині, йому важко уявити, що насправді відбувалося в країні. "Мені це здається поганим сном", - ділиться Соккеа своїми відчуттями з Корреспондентом.

Його зрозуміти нескладно: студенту камбоджійського технологічного інституту, який володіє англійською мовою, насилу віриться, що лише 30 з гаком років тому його співвітчизники під страхом смерті не могли читати іноземні книги і здобувати освіту.

У перейменованій з держави Камбоджа Демократичній Кампучії проводився революційний експеримент – перетворення країни на винятково аграрне суспільство на основі ідей марксизму-маоїзму, які заперечували все західне і сучасне. Згодом експеримент отримав ярлик "аграрної утопії".

Колишні будівельники комуністичного раю, що вижили, нещодавно опинилися на лаві підсудних. Серед них Нуон Чеа, ідеолог камбоджійських ліворадикалів і друга людина у червоних кхмерів після померлого у 1998 році лідера Пол Пота, охрещений режимом "брат номер два". Потім іде "брат номер п'ять" – голова президії Демократичної Кампучії Кхієу Сампхан, а також екс-міністр закордонних справ Ієнг Сарі та його дружина Ієнг Тхірітх, яка займала посаду міністра соціальної політики.

Цим людям – на перший погляд скромним пенсіонерам – інкримінують масовий геноцид своїх співвітчизників. Масштаб зачисток, проведених кхмерами, що захопили владу внаслідок партизанської боротьби, важко перебільшити.

За неповних чотири роки 2 млн осіб, або 25%населення країни, загинули від недоїдання, репресій, катувань і рабської праці. Таку кількість убитих в процентному відношенні до чисельності населення ще не приносила жодна революція

За неповних чотири роки 2 млн осіб, або 25% населення країни, загинули від недоїдання, репресій, катувань і рабської праці. За спостереженнями істориків, таку кількість убитих в процентному відношенні до чисельності населення ще не приносила жодна революція.

Спокійно дожити свій вік "скоромним пенсіонерам" не дозволила міжнародна громадськість. Суди, які складаються з місцевих та міжнародних фахівців, були створені за наполяганням ООН, хоча сам уряд Камбоджі цьому всіляко опирався: у злочини, скоєні кхмерами, замішано стільки людей, що цей процес по суті перетворюється на суд країни над самою собою.

Кривава утопія

"Настільки складної і комплексної роботи не було з часів Нюрнберзького процесу", - оцінив масштаби злодіянь Ендрю Келі, один із прокурорів.

У свою чергу, адвокати підсудних закликають не призначати тюремні терміни немічним старим з мотивів гуманізму та людяності. І це незважаючи на той факт, що навіть саме слово "милосердя" було виключено зі словника червоних кхмерів: хворим і слабким не було місця в новому селянському суспільстві, і вони автоматично підлягали знищенню.

Ба більше, в Демократичній Кампучії на офіційному рівні не дозволялося навіть плакати. Вважалося, що це демонструє негативні емоції стосовно режиму.

Після проголошення селян правлячим класом людей масово збирали на вулицях, шикували у колони і переселяли з міст у сільську місцевість, де примушували працювати по 12 годин на добу на рисових полях.

У підсумку в столиці Камбоджі з 2 млн залишилося лише 20 тис. жителів. Брати по революції навіть намагалися розкопувати асфальт і на місці магістралей і стадіонів садити овочі. Проте найчастіше міста ставали центрами тортур – у них створювалися бараки і спецв'язниці, куди звозили неугодних режиму.

Ворогові революції надзвичайно щастило, якщо його розстрілювали:  готуючись до сутички із зовнішніми ворогами, революціонери економили кулі

За витонченостю тортур комуністи нічим не поступалися інквізиції Середньовіччя. Людей спалювали, забивали мотиками, згодовували крокодилам, заривали по голову в землю, тим самим прирікаючи на повільну мученицьку смерть. Ворогові революції надзвичайно щастило, якщо його розстрілювали: готуючись до сутички із зовнішніми ворогами, революціонери економили кулі.

У своїй державі Пол Пот скасував навіть інститут сім'ї: жінки відділялися від чоловіків і ставали власністю комуни. Керівник комуни на свій розсуд вибирав чоловікам партнерок для короткочасних зустрічей.

Дітей також відбирали у батьків і ростили окремо, зомбуючи ідеями революції і роблячи з них малолітніх солдатів-яничарів.

У країні за лічені тижні зникли бібліотеки, театри, навчальні заклади. Відпала потреба і в медицині: сильні люди виживуть і так, а решти нова держава
не потребувала

Божевілля одіозного режиму не мало меж: побачивши людину в окулярах, яка прирівнювалася до представників буржуазного класу, вірний революції кхмер повинен був негайно її знищити. У країні за лічені тижні зникли бібліотеки, театри, навчальні заклади. Відпала потреба і в медицині: сильні люди виживуть і так, а решти нова держава не потребувала.

Поза законом були оголошені й гроші – комуністи просто підірвали національний банк країни, тим самим вручну скасувавши фінансово-грошові відносини.

Країна посттравматичного стресу

Режим червоних кхмерів дотепер продовжує відбиватися на сучасних камбоджійцях – перш за все на їхній психіці. Так, за даними досліджень місцевого психіатра Муні Сотаро, 47% громадян Кампучії з тих, хто вижив за режиму терору, до цього часу страждають на посттравматичні розлади. У свою чергу, міжнародні фахівці кажуть про те, що кількість людей старше 18 років, які страждають на розлади психіки, в Камбоджі більш ніж у п'ять разів перевищує цей показник у США.

Кількість людей старше 18 років, які страждають на розлади психіки, в Камбоджі більш ніж у п'ять разів перевищує цей показник у США

Мандрівники в своїх блогах відзначають занепадницькі настрої сучасних камбоджійців, так само як і їхнє небажання працювати. Країна, як і раніше, залишається аграрною, живучи за рахунок експорту рису, лісоматеріалів, тютюну і риби. ВВП на душу населення становить $ 2.100, що значно нижче сусіднього Таїланду ($ 8.700) і навіть відомого своєю бідністю В'єтнаму ($ 3.100).

Масове винищення жителів відбилося і на віковому складі населення. Зараз люди старше 65 років складають лише 3,8% всіх громадян країни. Мізерно мала і частка міського населення – лише 20% камбоджійців.

Нинішня влада країни наполягає на тому, щоб цей судовий процес над червоними кхмерами був останнім, оскільки подальші пошуки винних можуть привести до дестабілізації в суспільстві.

Надто багато камбоджійців колись перефарбували свою ідеологію в червоний колір, злякавшись небувалої кровожерливості режиму

Справа в тому, що багато високопосадових чиновників, включаючи прем'єра Хун Сена, колись належали до червоних кхмерів. Останній же закликав країну просто поховати своє минуле: аж надто багато камбоджійців колись перефарбували свою ідеологію в червоний колір, злякавшись небувалої кровожерливості режиму.

"У мене не було вибору, - виправдовується Хім Хай, колишній начальник охорони спецв'язниці S-21. - Якби я не вбивав їх [ув’язнених], мені довелося б вбити самого себе".

***

Цей матеріал опубліковано в № 29 журналу Корреспондент від 29 липня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент заборонений.

ТЕГИ: журнал КорреспондентсудКамбоджачервоні кхмери
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах