Українці, прагнучи виростити зі своїх чад цукербергів або хоча б ейнштейнів, віддають їх до центрів раннього розвитку, де дітям у два роки викладають будову молекул англійською мовою, пише Кароліна Тимків у №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2011 року.
У літній день в центрі раннього розвитку для дітей
FasTracKids, розташованому на Оболоні в Києві, заняття в самому розпалі. В
одному з класів малюкам двох-трьох років пояснюють, що таке молекули, а в
іншому роблять те саме, тільки англійською мовою.
"Свого часу не вчила англійську, і мені соромно, що [моя
старша] дитина в п'ять років розуміє мову, а я ні", - зізнається киянка Ірина
Степанкова, чекаючи в коридорі синів – дворічного Володимира та п'ятирічного
Олександра.
Разом зі Степанковою тут сидять ще кілька мам, які
прагнуть зробити зі своїх чад геніїв. Якщо ще років десять тому батьки розмірковували,
у скільки років віддати дитину до школи – у шість чи сім, – то сьогодні питання
так навіть не стоїть. На англійську, яку багато українців вважають чи не
головним пропуском у світле майбутнє для своїх нащадків, віддають буквально з
пелюшок – ледь їм виповниться півроку.
"Будь-які батьки підсвідомо прагнуть, щоб їхню дитину в
житті "наздогнав" успіх, - з іронією зазначає сімейний лікар Костянтин
Зеленський. - Саме цим і нічим іншим пояснюється така популярність [центрів]".
Тільки в Києві працює понад 2 тис. великих і маленьких установ раннього розвитку і їх число щороку збільшується на 10-15%
Про масове божевілля батьків щодо раннього розвитку
свідчить неофіційна статистика. За підрахунками експертів, тільки в Києві
працює понад 2 тис. великих і маленьких установ раннього розвитку і їх число
щороку збільшується на 10-15%. Для порівняння: шкіл та дитсадків, разом узятих,
в столиці налічується всього трохи більше 1 тис.
У підсумку чи не на кожній вулиці у великому місті, за
спостереженнями Тамари Федорової-Мельницької, директора київського центру
раннього розвитку International Kids Club, можна побачити по два-три таких
заклади.
Їхню популярність експерти пояснюють тим, що сучасним
жителям мегаполісів часто не вистачає часу на заняття з дітьми. Навітьбільше,
нерідко мамам і татам зовсім не хочеться проводити час за грою в кубики або
читанням Вінні-Пуха, а центри пропонують не просто виконати елементарну
батьківську функцію, а зробити це професійно.
За словами Марини Романенко, співвласниці дитячої
академії FasTracKids, деякі заклади "спекулюють на тому, що батьки люблять
своїх дітей і бояться втратити момент". "Скрізь запитують: "Ти хочеш, щоб твоя
дитина була розумною?". На цьому грають", - резюмує вона.
Вустами малюка
Дворічного Сашу Ященка, який переступає за допомогою мами
через поріг аудиторії FasTracKids, вітає по-англійськи молоденька викладачка.
Свого запізнілого "однокласника" вже чекає компанія з п'яти малюків, чиї матері
мовчазно сидять тут таки, під стінкою, на маленьких стільчиках. Після
15-хвилинної зарядки під приємну музику починається пізнання світу: вчителька
показує дітям різнокольорові картки, називаючи кольори англійською.
Зоряна, яка має таке саме прізвище, як і у Сашка, але
старша за нього на рік, виховується в іншому закладі – International Kids Club,
розташованому в центрі столиці, і виходить вже на більш серйозний рівень: двічі
на тиждень їй розповідають, наприклад, про те, з чого складаються продукти
харчування та як влаштований Всесвіт.
"Донька ходить сюди більше року. Вона розмовляє [вже] не
односкладними реченнями плюс відчуває себе впевнено і легко йде на контакт з
дітьми", - розповідає мама Зоряни, 38-річна Олена Ященко, сидячи з дочкою на
м'якому рожевому килимі в класі центру й обійнявши її. "Іноді звідси дитину
забрати не можу", - додає вона.
Кожне таке відвідування коштує 150 грн., і Ященко
впевнена, що це розумні витрати: "Зараз просто необхідно ходити до центрів
раннього розвитку. По-перше, дитина повинна розвиватися не тільки в домашніх
умовах. По-друге, це запорука того, що в майбутньому вона буде успішною".
Поспішає зробити кращим серед однолітків свого сина
Крістіана і 36-річна киянка Марія Бусигіна. В International Kids Club вона
віддала малюка, щойно він навчився сидіти – у шість місяців. "Він просто слухав
англійську, - пояснює мати. - І сьогодні [у шість років] він вільно спілкується
англійською. Своїми знаннями вражає не тільки мене, а й оточення".
Іноземній в International Kids Club крихт навчають за
спеціальною методикою – наприклад, протягом кількох занять розповідають одну й
ту саму казку то чужою, то рідною мовою. "При цьому дитину ніхто не шарпає і не
стимулює, щоб вона повторила якесь слово", - наголошує Федорова-Мельницька.
У Clever kids club, розташованому в центрі Києва,
застосовують техніку італійського педагога Марії Монтессорі, яка спирається на
індивідуальність дитини. Дітей знайомлять з біологією, математикою, розвивають
творчі здібності, поставу і пластику.
"Дитині треба допомагати, але все за неї робити не варто,
- впевнена Юлія Демиденко, керівник центру. - Ми запитуємо: "Як ти думаєш? А давай
подумаємо разом!". Щоб їй самій було цікаво".
За місячний абонемент для дітей від одного року дев'яти місяців до двох років дев'яти місяців у Clever kids club доведеться викласти 1,9 тис. грн., а далі, до чотирьох років, - по 2 тис. грн.
За місячний абонемент для дітей від одного року дев'яти
місяців до двох років дев'яти місяців у цьому клубі доведеться викласти 1,9
тис. грн., а далі, до чотирьох років, - по 2 тис. грн. Незважаючи на високий
тариф, центр заповнений – у декілька змін тут займаються 90 осіб. У серпні
Демиденко планує відкрити ще й приватний садок і новий центр на Оболоні, де
будуть навчатися 300 малюків.
Мамина радість
Українські чиновники від освіти до центрів раннього
розвитку ставляться цілком лояльно – до такої міри, що дозволяють їм працювати
без ліцензії. "Ніхто в країні не знає чіткої цифри, скільки таких центрів, за
якими програмами вони працюють і чого навчають дітей", - констатує Світлана
Нерянова, головний спеціаліст відділу дошкільної освіти Міністерства освіти,
науки, молоді та спорту.
Наскільки гарні й корисні такі центри, як фахівці системи
освіти, так і дитячі психологи дають право вирішувати самим батькам.
Валентина Бондаровська, директор міжнародного
психологічного центру Розрада, радить молодим татам і мамам не гнатися за
модою, а підходити до розвитку своєї дитини індивідуально. "Одна дитина заняття
з англійської мови в ранньому віці може сприйняти нормально, а для іншої вони
стануть стресом і перенапруженням, - зазначає експерт. - Адже це величезна
праця – вивчити, як все називається навіть своєю мовою".
Романенко вважає, що рання англійська не зашкодить жодній
дитині. "До того ж у цьому віці це [навчання] дуже ефективне", - додає вона.
Хоча, на думку Демиденко, навчати чужої мови з пелюшок
варто лише в тому випадку, якщо один з батьків малюка іноземець. "Якщо ж це
російськомовна [або україномовна] сім'я, потрібно дивитися, що для нього
актуальніше, - міркує педагог, - наприклад, поліпшити мову або моторику. Адже
ще невідомо, коли він буде користуватися англійською".
Так чи інак, психологи рекомендують віддавати дітей у будь-які навчальні заклади не раніше трьох років – саме з цього віку мозок дитини починає
засвоювати додаткові знання, зокрема мови
Так чи інак, психологи рекомендують віддавати дітей у
будь-які навчальні заклади не раніше трьох років – саме з цього віку мозок
дитини починає засвоювати додаткові знання, зокрема мови. Наприклад, в США
серед емігрантів прийнято, щоб до п'яти років їхні діти вбирали рідну мову і
тільки з шести починали вивчати англійську. Крім того, центри раннього
розвитку, пік моди на які там, як і в Західній Європі, припав на 1980-ті,
контролюються державою.
Те, що сьогодні відбувається в Україні, Бондаровська без
роздумів називає "зароблянням грошей на самолюбстві батьків", які хочуть мати
не по роках розвинену дитину або перекласти її виховання на чужі плечі.
Однак сімейний лікар Зеленський вважає, що фахівці краще
батьків можуть впоратися з тим, наприклад, щоб розгледіти в ранньому віці
вроджені схильності і здібності малюка. Але це, звичайно, за умови, що в таких
центрах працюють професіонали.
Так чи інак, Зеленський радить батькам не розраховувати
на педагогічне диво, а самим більше приділяти уваги своїм чадам. "Пам'ятаєте,
як виховували вас бабусі-дідусі, мама, тато? Саме емоції допомогли вам
запам'ятати щось корисне, а не навчання за програмою", - резюмує лікар.
***
Цей матеріал опубліковано в № 31 журналу Корреспондент від 12 серпня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент заборонений.