Корреспондент: Киргизькі полонянки. У Киргизстані давній звичай викрадення нареченої набув кримінальних рис

У Киргизстані досі живий стародавній звичай викрадення нареченої. Зі століттями він втратив романтичний колорит: своїх обраниць женихи б'ють, ґвалтують і примушують до рабської праці, пише Максим Бутченко у №9 журналу Корреспондент від 7 березня 2013 року.

Майрамгуль, 19-річна мешканка киргизького села Акси, чиє прізвище її батьки попросили не називати у ЗМІ, тільки недавно оговталася від перелому ноги і психічного потрясіння. Травму дівчина отримала, коли намагалася сховатися від трьох п'яних чоловіків, які переслідували її по сільській вулиці на автомобілі, розповідає киргизький правозахисник Ілля Лукаш.

Загнавши жертву в кут між будинків, водій збив її, після чого Майрамгуль затягли в машину і відвезли в будинок майбутнього "чоловіка", якого вона бачила вперше. Тієї самої ночі дівчина втекла через вікно і, пройшовши з переломом близько 10 км, повернулася додому.

Традиція викрадення нареченої, яка збереглася в багатьох народів лише як жартівливий весільний ритуал, у Киргизстані перетворилася на жорстоку і злочинну забаву

Такі картинки, що нагадують Середньовіччя, – буденність для сучасного Киргизстану, констатує Лукаш. Традиція викрадення нареченої, яка збереглася в багатьох народів лише як жартівливий весільний ритуал, у цій країні перетворилася на жорстоку і злочинну забаву.

"Наприклад, їдеш в маршрутці – побачив симпатичну дівчину, – розповідає Лукаш. – Дзвониш своїм друзям – я таку дівчину угледів, хочу її вкрасти. Коли дама виходить з автобуса, її прилюдно хапають, і ніхто не реагує".

При цьому, як у знаменитій радянській комедії Кавказька полонянка, дівчина зовсім не хоче, щоб її викрали.

На відміну від кіно, реальні історії не закінчуються хепі-ендом: жертви звичаю найчастіше стають наложницями і безкоштовною робочою силою в будинку викрадача. Бідність, що панує в країні, лише сприяє поширенню дикого обряду.

Щороку в країні викрадають близько 8 тис. дівчат, і більшість з них зазнають насильства і побоїв. 80% своїх полонянок чоловіки примушують вийти заміж, а 20%
вдається вирватися з полону

Згідно з результатами досліджень Інституту омбудсмена Киргизстану, щороку в країні викрадають близько 8 тис. дівчат, і більшість з них зазнають насильства і побоїв. 80% своїх полонянок чоловіки примушують вийти заміж, а 20% вдається вирватися з полону.

Водночас, за даними МВС Киргизстану, за останні 12 років міліцією було зареєстровано лише 159 фактів викрадення дівчат, і згідно з міліцейською статистикою, кримінальна справа порушується лише в одному із 700 випадків.

Убога статистика має легке пояснення – більшість постраждалих та їхніх батьків вважають дику витівку народною традицією, а не злочином, і не поспішають звертатися в правоохоронні органи.

До слова, це лише один з багатьох обрядів на межі криміналу, збережених у мусульманських країнах. До прикладу, в Чечні практикується кровна помста, а в Ірані жінок і чоловіків, що вступили у позашлюбні сексуальні стосунки, закопують у землю і закидають камінням.

Однак в Киргизстані все більше жителів вважають такі пережитки несумісними з недавніми демократичними перетвореннями в країні. З червня 2010 року тут встановлена ​​парламентсько-президентська форма правління, а тимчасово обраний шляхом референдуму президент Роза Отунбаєва в результаті виборів 2011 року законно передала владу наступному главі країни Алмазбеку Атамбаєву.

У рейтингу свободи слова міжнародної організації Репортери без кордонів серед 179 країн Киргизстан займає 106-те місце, випереджаючи всі держави Центральної Азії, а також Україну, яка перебуває на 126-й позиції.

"Тому викрадення наречених – це темна пляма на репутації Киргизстану", – каже Корреспонденту киргизький омбудсмен Турсунбек Акун.

Наречений у законі

18-річна Бахтигуль, мешканка Чуйської області, попросивши на називати її прізвище в пресі, вперше побачила свого "жениха", коли її привезли до нього в будинок. Перед цим Бахтигуль схопили на вулиці й тягнули, утримуючи за руки і за ноги.

За її словами, "суджений", який виявився вдвічі старшим за неї, вимагав згоди на одруження кілька днів, тримаючи полонянку під охороною літніх співучасниць – своїх родичок.

Після тижня безуспішних спроб втекти викрадена наречена отруїлася знайденими в будинку сильнодієвими пігулками. Потрапивши в реанімацію в стані коми, Бахтигуль вижила, але на все життя залишилася інвалідом.

З лікарні наляканий викрадач відвіз Бахтигуль до її батьків, а через рік він одружився на іншій і вже встиг обзавестися дітьми. "Він залишився непокараним, – нарікає постраждала, – До викрадення у мене був молодий чоловік, за якого я хотіла вийти заміж. Але тепер я нікому не потрібна".

Відбувся легким переляком і кривдник 17-річної Анари, уродженки південного Киргизстану. Йому присудили лише три місяці домашнього арешту, хоча він утримував свою жертву в полоні і знущався над нею з червня по листопад 2012 року.

За розповіддю її матері, яка не наважилася назвати прізвище своє і дочки, дівчину заштовхали в машину серед білого дня в рідному селі.

"Коли я дізналася про це, то у мене був шок, – розповідає вона Корреспонденту, – я просто сиділа, і мої руки тряслися".

Жінка заспокоїлася, коли до неї приїхали родичі "нареченого", щоб, за звичаєм, повідомити про свій вчинок.

Як зізналася мати Анари, вона розуміла, що насильницький шлюб не принесе щастя, але не пішла проти традиції, щоб не накликати на себе прокляття родичів нареченого й осуд оточення

Після цього визволяти доньку батьки вже не квапилися. Як зізналася мати Анари, вона розуміла, що насильницький шлюб не принесе щастя, але не пішла проти традиції, щоб не накликати на себе прокляття родичів нареченого й осуд оточення.

Боячись ганьби, не намагалася вирватися з ув'язнення і сама Анара. Викрадач зазвичай зав'язує на голові вкраденої нареченої білу хустку – ритуальний символ того, що тепер вона у шлюбі і у випадку втечі від чоловіка буде вважатися пропащою.

Втім "сімейне" життя Анари тривало недовго: з переламаним носом та струсом мозку їй вдалося звільнитися з полону. Пізніше втікачка розповіла, що "чоловік" постійно її бив, ґвалтував і змушував працювати з ранку до пізньої ночі.

"Батьки Анари написали заяву в міліцію, але тільки з приводу побиття. Але ж вона неповнолітня, і по суті півроку була у сексуальному рабстві", – наголошує Мінара Бекназарова, голова правозахисної громадської організації Open line.

Малограмотні сільські жителі не знайомі із законами і не тільки не усвідомлюють тяжкості цих злочинів, але і побічно їх покривають

Експерт робить висновок, що малограмотні сільські жителі не знайомі із законами і не тільки не усвідомлюють тяжкості цих злочинів, але і побічно їх покривають.

Так, з розповіді Лукаша, мати вищезгаданої Майрамгуль зустріла її ляпасами і зі словами: "Ти зганьбила нашу сім'ю цією втечею". Вона відмовилася прийняти доньку, що втекла від зловмисників, і змушувала її повернутися в будинок "нареченого".

Тим часом кримінальний кодекс Киргизстану передбачає навіть окрему статтю за викрадення жінки для вступу в шлюб всупереч її волі. До недавнього часу вона передбачала максимальне покарання – три роки позбавлення волі. З 2013 року термін збільшений до семи років, а у випадку, якщо жертва неповнолітня, – до 10 років. Тим не менш, як раніше, так і зараз викрадачі наречених рідко потрапляють за ґрати.

За даними Гульсари Алієвої, керівника управління інформаційної політики та розвитку МВС Киргизстану, у 2011 році щодо них було порушено 28 кримінальних справ, до суду дійшла лише половина, і в більшості випадків винні відбувалися штрафом, що не перевищує $ 100 за середньої зарплати по країні близько $ 200. За останні 20 років суворий вирок – шість років в'язниці – винесли лише одному злочинцю.

"У нас сьогодні за крадіжку баранів дають більше", – резюмує Лукаш.

Щоб пасти худобу

До ала-качуу – традиції красти наречену – в старовину в Киргизстані вдавалися переважно бідні молоді люди – ті, хто був не в змозі виплатити калим, тобто викуп батькам нареченої, розповідають історики.

Інша категорія – хлопці, які мають впливових родичів, але бажають одружитися на дівчині з бідної сім’ї. Викрадення було способом надати узаконеного виду шлюбним стосункам.

В обох випадках обряд виглядав цілком пристойно і навіть красиво – наречену наряджали в найкращу сукню, вона повинна була сама вийти назустріч нареченому – наприклад, за водою до струмка, де на дівчину вже чекали кунаки нареченого. Батьки обох сторін заздалегідь знали про підготовку церемонії.

У радянський час звичай призабули, а з розпадом СРСР і пробудженням
національного духу ритуал знову ввійшов у побут, щоправда, у викривленому вигляді. Втім, прошарок киргизів, які займаються полюванням на жінок, залишився
колишнім – це, як правило, люди небагаті

У радянський час звичай призабули, а з розпадом СРСР і пробудженням національного духу ритуал знову ввійшов у побут, щоправда, у викривленому вигляді. Втім, прошарок киргизів, які займаються полюванням на жінок, залишився колишнім – це, як правило, люди небагаті, наголошують місцеві правозахисники.

За даними Центральноазіатського інституту вільного ринку CAFMI, у Киргизстані сьогодні до 20% безробітних (офіційно – лише 8%), а рівень бідності становить 36,8%. Для порівняння: в Україні – 14%, Росії – 13%, Чехії – 9%.

Велика маса молодих людей, які не навчаються і не працевлаштовані, зосереджена в сільській місцевості – як у горах, так і навколо великих міст. У багатьох є невеликі приватні будинки, але живуть вони лише своїм присадибним господарством. Обзавестися дружиною для цього маргінального контингенту – означає лише отримати безкоштовну пару робочих рук.

Навесні дівчата закінчують школу, а в сім'ях потенційних наречених вже підшукують, хто пастиме худобу і виконуватиме домашню роботу, розповідає Римма Султанова, спеціаліст з моніторингу киргизького Центру допомоги жінкам.

Хоча за результатами опитування ще однієї місцевої правозахисної організації Open line, п'яту частину "наречених" чоловіки крадуть просто заради розваги, а якщо і створюють "сім'ї", то більше половини з них розпадаються в перший же рік спільного життя.

Високий сезон вилову наречених у Киргизстані припадає на весну й осінь – традиційно в цей період трапляється і бум офіційних одружень в країні.

Весілля й обмеження свободи людини у свідомості багатьох киргизів поняття нероздільні, і зникнення жінки у всіх на очах звичайно не викликає протесту

Причому весілля й обмеження свободи людини у свідомості багатьох киргизів поняття нероздільні, і зникнення жінки у всіх на очах звичайно не викликає протесту.

Так, у грудні 2012 року правозахисники Open line зімітували викрадення в центрі Бішкека, біля будівлі філармонії. Двоє молодих людей тягнули "наречену" до машини, "жертва" кричала про допомогу, і хоча навколо було чимало людей, ніхто й не думав заступитися, хоча з дівчиною поводилися підкреслено жорстко і грубо.

Такий низький поріг критичності до відповідних дій в оточення закладений в національному характері, вважає Ганна Лянна, психолог, що спеціалізується на проблемі насильства щодо жінок. На її думку, відповідне виховання хлопчики отримують в багатьох киргизьких сім'ях.

Середньовічний погляд на жінок – не рідкість в країнах Сходу, наприклад, в Афганістані, Пакистані, Ірані та Сомалі, де особливо багато місцевих мешканок зазнають фізичного, сексуального і психологічного насильства.

І хоча останнім часом громадські активісти та правозахисники виступають у ЗМІ та їздять по селах, розтлумачуючи населенню кримінальний характер давнього звичаю, а також проводять акції в містах, швидко переламати ситуацію не вдасться, розмірковують експерти.

"Суспільство розділилося: одні вбачають у крадіжці наречених гостру проблему, інші стверджують, що традицію не можна змінити, – резюмує Дастан Бекешев, депутат киргизького парламенту, який був одним з ініціаторів недавнього істотного посилення міри покарання за викрадення жінок. – Але нам потрібно пояснити громадянам, що вона несумісна з демократією".

***

Цей матеріал опубліковано в №9 журналу Корреспондент від 7 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.