Фото: АР
Українці допомагають навчати ліберійських поліцейських
Як приборкати розбурханий натовп, знешкодити небезпечного злочинця і забезпечити порядок на виборах – цьому ліберійських поліцейських навчають фахівці з України, пише Євген Малолєтка у №31 журналу Кореспондент від 12 серпня 2011 року.
Підполковник міліції киянин Юрій Бєлоусов несе службу за
шість з гаком тисяч кілометрів від батьківщини – в далекій Ліберії. Свого часу
він, почувши, що Департамент миротворчих операцій Секретаріату ООН оголосив
новий набір охочих послужити за кордоном, вирішив спробувати себе в ролі поліцейського-миротворця.
"Відбір був дуже суворим, - розповідає Бєлоусов. - Щоб
потрапити в навчальну групу, необхідно відповідати низці обов'язкових критеріїв
– добре знати англійську мову, відмінно стріляти, водити автомобіль, бути не
молодше 25 років і прослужити в правоохоронних органах не менше п'яти років".
Компроміси відсікалися апріорі: приміром, володієш англійською, але недостатньо
впевнений у практичному водінні – відсів.
Сьогодні Бєлоусов – виконувач обов'язки командира
українського контингенту в Національній поліцейській академії Ліберії. Цей
навчальний заклад з більш ніж 50-літньою історією єдиний у країні готує
фахівців для правоохоронних та силових структур. У першу чергу – поліцейських.
А тренують, навчають їх азам майбутньої професії зарубіжні інструктори, серед
яких й українські офіцери міліції.
Готують в академії і бійців спецназу – у них в країні з
високим рівнем злочинності також є серйозна необхідність. Серед правопорушень
переважають збройні розбої, грабежі та крадіжки, тому особливу увагу викладачі
приділяють вихованню фізично міцних, стійких співробітників, здатних вміло,
професійно діяти в будь-яких найскладніших ситуаціях. Наприклад, втихомирювати
розбурханий натовп або виявляти і затримувати особливо небезпечних
рецидивістів.
"Базовий тренінг спецназівців складає три місяці, - каже
Бєлоусов. - Вони регулярно тренуються, їх навчають теорії та практиці,
поступово ускладнюючи програми, і до кінця навчання це вже, як правило, фізично
витривалі, морально стійкі бійці спецпідрозділів, що добре володіють зброєю та
прийомами рукопашного бою".
Серед інструкторів, які терпляче і наполегливо навчають
чорношкірих курсантів поліцейським премудростям, кілька українців – Сергій
Деркач, який до Африки служив у Житомирському обласному управлінні внутрішніх
справ, і Віталій Плевако з Хмельницького УМВС. Вони на хорошому рахунку у
начальника академії – заступника міністра внутрішніх справ Ліберії Самуеля
Дака.
Шеф академії: Внесок українських поліцейських у підготовку кадрів для нашої правоохоронної системи важко переоцінити. Вони розробляють і впроваджують цікаві
тренінгові програми, навчальні курси, беруть участь у практичних заняттях, семінарах
"Внесок українських поліцейських у підготовку кадрів для
нашої правоохоронної системи важко переоцінити, - каже шеф академії. - Вони
розробляють і впроваджують цікаві тренінгові програми, навчальні курси, беруть
участь у практичних заняттях, семінарах".
Говорячи про специфіку роботи ліберійських поліцейських,
Дака звертає увагу на те, що вони змушені працювати в найбільш віддалених
районах країни, де відсутні не тільки засоби пересування, а й зв'язок – рації,
телефони, не кажучи вже про інтернет.
Зараз в академії проходить тренінг група з 35
поліцейських, яких спеціально готують для забезпечення громадського порядку в
ході виборів. Щоб доправити їх в ліберійську столицю Монровію, зверталися по
допомогу до вертолітників 56-го окремого загону Збройних сил України Місії ООН
в країні – іншим способом, окрім як по повітрю, вони потрапити до академії не
могли.
Життя в Африці сповнене парадоксів: українські
поліцейські, як і колеги з Росії та інших країн, хоч і отримують чималі $ 128
на добу, з цих грошей більшу частину витрачають на життя. Квартирами ООН не
забезпечує, й офіцери знімають житло у складку, на трьох-чотирьох, так як для
білих іноземців ціни на оренду тут захмарні – невибаглива квартира коштує від $
15 тис. до $ 18 тис. на рік. Зате вартість обіду в кафе цілком можна порівняти з цінами на батьківщині – $ 10-15 на людину.
Втім, африканські реалії, серед яких – можливість
заразитися малярією, українцям цілком під силу. "Головне допомагати ліберійцям
будувати своє правове суспільство, суспільство, яке не роз'їдали б племінні
чвари, міжусобні війни і політична нестабільність", - каже Бєлоусов.
***
Цей матеріал опубліковано в № 31 журналу Корреспондент від 12 серпня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.