Корреспондент: Шеф на експорт. Українські топ-менеджери керують бізнесом по всьому світу

Україна перетворюється на кузню кадрів вищої ланки для міжнародних корпорацій: вітчизняних топ-менеджерів запрошують керувати великим бізнесом в Західну Європу і Росію, пише Кароліна Тимків у №34 журналу Корреспондент від 2 вересня 2011 року.

Вадим Савченко в серпні змінив київську прописку на московську. Колишній директор з продажів та абонентського обслуговування корпоративних клієнтів мобільного оператора МТС Україна після чотирьох років, проведених на цій посаді, став віце-президентом з продажів та обслуговування МТС Росія.

"Це було логічним кроком, адже переміщення відбулося в рамках однієї компанії", - скромно зауважує Савченко. Працевлаштування в головному офісі МТС означає для нього вихід на міжнародний рівень, адже компанія представлена ​​в п'яти країнах.

Ще з десяток років тому керівні посади в українських офісах міжнародних корпорацій займали винятково іноземці. "Після розпаду Союзу великий бізнес в Україні тільки зароджувався, тому дуже часто досвідчених топів перекуповували зі Східної та Західної Європи", - пояснює Олексій Долгих, директор київського офісу міжнародної рекрутингової компанії Pedersen & Partners Executive Search. За 20 років розвитку підприємництва в Україні виросло ціле покоління висококласних вітчизняних топ-менеджерів, констатує Долгих. Вони не лише відвоювали позиції у "варягів", а й один за іншим поїхали продовжувати кар'єру за кордон.

Найчастіше останнє відбувається в рамках однієї транснаціональної корпорації. Так, Сергій Єськов, колишній директор з продажу українського офісу пивної компанії САН ІнБев, кілька років тому обійняв посаду гендиректора її хорватської філії. Леонід Верещагін, колись виконавчий директор Nestle Україна, три роки тому поїхав працювати в Об'єднані Арабські Емірати, ставши керівником близькосхідної філії компанії. Ірину Шандарівську, до недавнього часу маркетинг-директора Крафт Фудз Україна, у 2010 році призначили гендиректором Kraft Foods в країнах Балтії.

Керівник відділу маркетингу та реклами, який одержує в Києві максимум $ 3-5 тис., виїхавши на аналогічну посаду в Москву, може претендувати на зарплату $ 5-10 тис., в Берлін або Париж – близько $ 5-6 тис., а в Астану –не менш ніж $ 9 тис.

Радикальна зміна місця проживання для українських топ-менеджерів більш ніж виправдана: на новому місці їх чекає безцінний досвід, який вони не можуть отримати в Україні, плюс підвищення платні на 50-100%. Наприклад, керівник відділу маркетингу та реклами, який одержує в Києві максимум $ 3-5 тис., виїхавши на аналогічну посаду в Москву, може претендувати на зарплату $ 5-10 тис., в Берлін або Париж – близько $ 5-6 тис., а в Астану – не менш ніж $ 9 тис.

"У Західній і Східній Європі наших людей цінують за активність, готовність працювати понаднормово, відповідальність", - зазначає Олена Грищук, директор рекрутингової компанії Форсаж. Приміром, у Росії на тлі "цинічних" московських менеджерів українці виглядають менш конфліктними і більш працьовитими, зауважує вона.

Переїзд по службі

Для Шандарівської з Kraft Foods переїзд і початок зарубіжної кар'єри стали серйозним випробуванням. Змінювати місце проживання довелося не тільки їй, але і всій родині – доньці і чоловікові. А пізніше з'ясувалося, що в латвійському офісі її компанії набагато більш лояльно сприймають фахівців із Західної Європи і США, ніж вихідців з пострадянських країн. Тому призначення українки стало приводом для зміни такого стереотипу.

"Вона, напевно, дійсно щось знає, якщо її сюди до нас, до Євросоюзу, відправили з України", - передає Шандарівська перше враження своїх підлеглих від її призначення.

Сьогодні гендиректор Kraft Foods в країнах Балтії вважає, що плюсів в її становищі все ж таки більше. До більш високої зарплати і кар'єрного росту вона додає також можливість жити в європейській країні. "І я завжди мріяла про те, щоб моя дочка жила в різних країнах", - зізнається Шандарівська.

Виходець з України Андрій Губка, екс-директор з правових питань в САН ІнБев Україна, а нині віце-президент з правових питань і корпоративних відносин в Центральній і Східній Європі компанії Анхойзер-Буш ІнБев, хоча і переїхав в ментально близьку Росію, теж пройшов через період адаптації. До московських пробок він звик швидко – набагато довше довелося налагоджувати нові контакти, як робочі, так і особисті.

"Росія – це інша країна, зі своїми правилами ведення бізнесу і законами", - незабаром зрозумів Губка. Втім, складнощі з гаком компенсувала його російська зарплата – приблизно вдвічі вища за українську. Крім того, компанія орендувала йому житло і оплатила переїзд.

Переведення на високу посаду в Росію – кар'єрний поворот, який усе частіше зустрічається в біографії молодих і успішних українських професіоналів. Крім вищезазначеного Савченка з МТС, туди ж у серпні перебралася Наталя Береза, тепер уже віце-президент з управління персоналом МТС Росія.

"Тут дуже швидкий темп життя, дуже високий рівень вимог, дуже жорстка конкуренція, в тому числі на ринку праці", - ділиться Береза ​​першими враженнями від Білокам'яної.

Мобільний зв'язок, IT-бізнес, фармацевтика, важка і харчова промисловість – ті сфери, де хвиля "еміграції" українських менеджерів найбільш сильна, зазначають експерти

Мобільний зв'язок, IT-бізнес, фармацевтика, важка і харчова промисловість – ті сфери, де хвиля "еміграції" українських менеджерів найбільш сильна, зазначають експерти, при цьому фахівців часто переманюють одна в одної філії однієї і тієї ж корпорації.

Так, вихідців з України особливо цінують в тютюновій компанії JT International, про що свідчить кар'єра колишнього киянина Олександра Кривошеєва, який вже не перший рік живе в Женеві, де, почавши з посади директора з корпоративних питань, дослужився до віце-президента компанії – він відповідає за вирішення корпоративних питань у СНД, країнах Адріатики і Румунії. За його словами, українські співробітники компанії, які виїхали працювати в штаб-квартиру до Швейцарії або в інші країни, успішно працюють на керівних посадах.

Потрапити на високі посади в європейські офіси не так просто. Вимоги до вітчизняних фахівців досить жорсткі: освіта MBA, причому бажано закордонна,
досвід роботи на керівних позиціях і добре знання англійської

Щоправда, потрапити на високі посади в європейські офіси не так просто, як може здатися на перший погляд. Вимоги до вітчизняних фахівців досить жорсткі: освіта MBA, причому бажано закордонна, досвід роботи на керівних позиціях і добре знання англійської.

Тому в Kraft Foods персонал міжнародного рівня готують заздалегідь – за спеціальними програмами. "Щоб зайняти керівні посади, наші директори отримують міжнародний досвід завдяки роботі в глобальних проектах", - пояснює Оксана Семенюк, директор відділу людських ресурсів Крафт Фудз Україна і нових ринків Східної Європи і Центральної Азії.

Зарубіжний трамплін

Згідно з дослідженням міжнародного кадрового порталу hh.ua, українські керівники великого бізнесу для подальшої побудови кар'єри найчастіше готові переїхати в Росію, Казахстан, Білорусь, Польщу, Німеччину і США.

У Казахстані, пояснює Грищук, зарплати у менеджерів вищої ланки втричі, а то і вчетверо вищі від українських, Москва вабить унікальним досвідом і службовим зростанням, а в Чехію, Німеччину і США переїжджають заради більш комфортного життя і великих можливостей для своїх дітей.

"На сьогоднішній день серед українців, що займають керівні посади [за кордоном], можна виділити кілька типажів, - зазначає Мауріціо Патарнелло, генеральний директор Nestle в Україні і Молдові, - перші, маючи досвід роботи за кордоном, повертаються в Україну і будують тут свою подальшу кар’єру; другі, отримавши освіту за кордоном, залишаються там працювати; треті від природи мають чудову підприємницьку хватку".

"Українські менеджери загартовані важкими економічними умовами роботи. Вони мають унікальний досвід у складних умовах", - перераховує переваги вітчизняних кадрів Семенюк з Kraft Foods, яка відповідає за підбір персоналу у 12 країнах світу.

У Західній Європі топ-менеджерам, як правило, 45-50років, в Україні можна зустріти 23-27-літніх

Італієць Мауріціо Аскеро, власник консалтингової компанії Maas Markets, який також є директором з міжнародного розвитку Ukrainian Fashion Week, захоплюється українським топ-менеджерами. "Молоді, інтелігентні, культурні, швидко думають і правильно приймають рішення, - розсипається він у компліментах і додає: - Наприклад, у Західній Європі топ-менеджерам, як правило, 45-50 років, в Україні можна зустріти 23-27-літніх".

Щоправда, у Західній Європі, за словами Грищук, українцям доводиться спочатку підкріплювати свою професійну спроможність у справі. "Європейцям ближчі, наприклад, менеджери з Англії чи Німеччині, а ми для них трошки чужі, і щоб щось довести, треба дуже багато працювати", - розповідає директор агентства Форсаж.

Однак, додає вона, якщо в європейських компаніях фахівця цінують винятково за високі результати, то в деяких російських на перший план виходять дружні і родинні зв'язки.

До того ж, наприклад, у Німеччині, Франції та Чехії працює досить багато топів зі США та інших країн Західної Європи, з якими українцям важко конкурувати. Зате в пострадянських державах вітчизняні менеджери, які погано володіють іноземними мовами, відчувають себе набагато комфортніше, зазначає Ілона Цивінська, HR-менеджер міжнародного кадрового порталу hh.ua. "Та й справа в ментальній близькості. У тому числі і в підходах до бізнесу", - додає вона.

Крім того, за спостереженнями Долгих з Pedersen & Partners Executive Search, сьогодні більшість топ-менеджерів зовсім не горять бажанням залишитися за кордоном назавжди, як раніше, а використовують закордонний досвід для того, щоб продовжити подальше кар'єрне зростання в Україні.

Наприклад, киянка Олена Хоменко починала свій трудовий шлях у Філіп Морріс Україна, потім кілька років пропрацювала керуючим директором Philip Morris Центральна Америка, Домініканська Республіка і Кариби. У березні 2010 року вона повернулася до Києва – вже на посаду гендиректора Філіп Морріс Україна, змінивши на ній громадянина Туреччини Романа Берента, якого призначили керуючим директором Philip Morris в Німеччині та Австрії.

З урахуванням світової глобалізації українських топів будуть все частіше запрошувати за кордон, прогнозує Грищук. "Наші менеджери ставатимуть більш відкритими [готовими до роботи за кордоном, зміни місця проживання], і особливо їх цікавитиме Європа. Там у них можливостей для реалізації більше", - прогнозує директор рекрутингової компанії Форсаж.

***

Цей матеріал опубліковано в № 34 журналу Корреспондент від 2 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.