Курортний Крим стрімко деградує. Це видно неозброєним поглядом, підтверджено цифрами і викликає жаль про ще один згаяний Україною шанс, пише директор з питань стратегій компанії соціальних комунікацій PR-house Дмитро Крикун у колонці, опублікованій у №34 журналу Корреспондент від 2 вересня 2011 року.
"Куди лізете?" - гучним, добре поставленим
голосом зустріла нас з братом служителька найкращого в Міжводному пансіонату.
Міжводне, до речі, дуже перспективне місце у Західному Криму, кажуть керівники
Криму й України. Вони взагалі багато чого кажуть, ці керівники. Що кримчани
раді гостям, що потік інвестицій ось-ось просто затопить колишню всесоюзну
оздоровницю, що якість сервісу неухильно зростає.
Протягом усієї відпустки питання "куди лізете?" мене просто переслідувало
Анекдотичний приклад
останнього – старт кампанії з присвоєння "зірковості" міні-готелям.
Але тітка в Міжводному всього цього, мабуть, не знала. Тому й зустріла нас так
традиційно, по-кримському. І протягом усієї відпустки питання "куди лізете?"
мене просто переслідувало.
Кілька замальовок з натури. Все той самий пансіонат в
Міжводному. Після розмови з директором про ціни на номери він просто вразив
ремаркою: "А платити доведеться безналом, у банку, в Чорноморському
(відстань 25 км)". На здивований погляд просто пояснив: "А нам так
зручніше!".
Моя родичка в Криму володіє середнього розміру
туристичним бізнесом – займається екскурсіями. Збирається його продавати або
просто закривати. Нарікає: турист пішов безгрошовий. Думаю, що це правда, але й
ціни, та й умови екскурсій в Криму такі, що можуть відлякати і вельми заможного
відпочивальника.
Наприклад, екскурсія на автобусі без кондиціонера в
Бахчисарай коштує 240 грн. з особи (це година їзди), а в Нікітський ботанічний
сад – 140 грн. (все та сама година). Можливість побувати в Мармуровій печері коштуватиме
кожному відпочивальнику 270 грн. (півтори-дві години). Надто переоцінили свої
послуги і човнярі – година морської прогулянки на розламаному плавзасобі коштує,
за їхніми словами, аж 400 грн.
Тепер про власне відпочинок. Коли поскаржився керівнику
пансіонату в Ласпі – райське місце між Балаклавою і Форосом – на шум від
дискотеки (гуляли під Ірину Алегрову та побажання Маші із Сургута до трьох
годин ночі), отримав у відповідь: "А ти спи в берушах!". За словами
пані, я був першим несвідомим, який не розуміє, що люди "приїхали
відпочити".
Добре, скажете ви, це про відпочинок середньої цінової
категорії. А для багатих Крим – рай на землі? Один знайомий розповів, як у
готелі Ореанда в Ялті, який вважається найкращим на півострові, він викликав
ліфт. А коли дочекався, його випередила покоївка – відштовхнула своїм візком.
Людина, яка бачила всі люкси у всіх країнах світу, була приголомшена.
Знову про відпочинок. Найкращий в Севастополі (за
оцінками місцевих жителів) ресторан має цілком київські ціни і лише одну
туалетну кабінку. Друга існує теоретично, але клапоть паперу з написом Туалет
тимчасово не працює встиг вигоріти й потріпатися.
Народ стоїть у черзі, не нарікає, "жива музика"
гримить – керівники закладу знають, що роблять. Що стосується якості їжі, то
про морський салат моя дружина до цього часу боїться згадувати.
Подивившись на комфортний закордон, туристи сюди не приїдуть. Вони свої гроші і далі намагатимуться витратити в Хорватії та Туреччини
Тепер про інвестиції. Мій улюблений Ласпі рік від року,
на жаль, не змінюється. Нові корпуси не будуються, старі руйнуються,
інфраструктура занепадає, їжа катастрофічна – обід в їдальні радянського
розливу коштує 80 грн. Відповідно, подивившись на комфортний закордон, туристи
сюди не приїдуть. Вони свої гроші і далі намагатимуться витратити в Хорватії та
Туреччини.
"Але чому ж ніхто не вкладає серйозні гроші в Крим?
- запитає здивований читач. - І де ж мільярди інвестицій, про які сурмлять
кримські начальники?"
Ось кількам відповідей. У тому ж Ласпі один з попередніх
директорів одного з пансіонатів роздав своїм працівникам в оренду на десятки
років значну частину приміщень і будиночків. "Трудівники", не вклавши
жодної копійки, тепер щоліта ці халупи здають, і цей комунізм не викурити
звідти ні за що у світі. А хто буде в таку "красу" гроші вкладати?
Ще відповідь про відсутність інвестицій у Крим. Усі
кримські, та й українські газети рясніють заголовками типу У депутата N
відібрали парк / санаторій / причал. Не хочу захищати депутатів N або M, але
хто гарантує покупцеві відібраного у них добра, що його самого не виженуть
звідти при такій владі?
Про кримських начальників. Є під Сімферополем селище, в
селищі – невеликий цвинтар. Так от, навіть там після торішніх виборів відбулася
кадрова ротація. І на цей грошовий потік сів представник ... так-так, ви
здогадалися – Макіївки. Заразом кількість персоналу зросла вдвічі.
Про задоволення, так би мовити, культурних потреб.
Газетний кіоск у пансіонаті завалений таблоїдами і гороскопами. На моє запитання
про пристойну місцеву пресу: "Чи немає у вас Первой крымской, Событий?" - горда, я б навіть сказав задирлива
відповідь: "Такого не тримаємо!". Згадав відразу, як в Сімферополі
одного разу попросив у кіоску Кримську світлицю (не знаю, чи жива зараз єдина
україномовна газета в Криму). Бабуся-кіоскер мене осінила хресним знаменням -
свят-свят! Цілком зрозуміла реакція, якщо згадати, що, згідно із соціологією,
більше половини кримчан вважають Сталіна "великим вождем".
Головне управління статистики Радміну Криму запитало у
жителів півострова, як у Шури Балаганова: скільки вам потрібно для щастя? Так
от, більшості кримчан (37%) достатньо на місяць від 1.300 до 1.500 грн. Щоправда,
ще третині вистачило б аж від 1.900 до 2.300 грн. Але й 12% вдовольнились б
сумою від 900 до 1.100 грн.
От-от! А ви б поїхали в гості до позбавлених здорових
капіталістичних амбіцій людям, які люблять Сталіна? Що стосується мене, то
тепер до Криму я поїду нескоро.
***
Ця колонка опублікована в № 34 журналу Корреспондент від
2 вересня 2011 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]