Великий бізнес розщедрився на першу професійну хокейну першість України. Великі гроші кинуті на льодові арени, покупку легіонерів і будівництво дитячо-юнацьких спортивних шкіл, пише Олександр Пасховер у №36 журналу Корреспондент від 16 вересня 2011 року.
До 15 вересня 2011 року в українського хокею було лише
велике минуле, сьогодення і бліде примарне майбутнє. Палаци спорту – спадщина
СРСР – ті, що не розсипалися, перетворилися на незатишні концертні зали або
затишні барахолки.
І ось тепер у вітчизняний хокей приходить капіталізм.
Українські мультимільйонери розщедрилися на реставрацію льодових арен,
формування боєздатних клубів, телевізійні трансляції та дитячо-юнацькі
спортивні школи.
Із середини вересня країна знову захворює хокеєм. Вперше
в нинішньому сезоні шість міст виставляють вісім команд на розіграш першого
хокейного чемпіонату України. Три – з Києва, по одній – з Донецька, Харкова,
Новояворівська (Львівська обл.), Вінниці та Броварів. Змагання пройдуть у шість
кіл, після чого розпочнеться етап плей-офф, чвертьфінали, півфінали до трьох
перемог однієї з команд, фінальна серія до чотирьох перемог.
Перший національний телеканал взяв на себе право
трансляції ігор внутрішньої першості. Спортивні редакції розширюють штат,
запрошуючи журналістів і коментаторів висвітлювати льодові баталії.
На початку 2012-го в ефірі з'явиться спеціалізований
телеканал Хокей з трансляцією ігор північноамериканської Національної хокейної
ліги (НХЛ), російської, шведської, фінської, німецької, чеської та української
першостей. Його власник – віце-прем'єр-міністр України, власник донецького ХК
Донбас Борис Колесніков – обіцяє: нудно не буде.
В Україні катастрофічно не вистачає майданчиків, готових прийняти національну і вже тим більше міжнародну першість
У цій великій бочці меду помістилася не одна чайна ложка
дьогтю. В Україні катастрофічно не вистачає майданчиків, готових прийняти
національну і вже тим більше міжнародну першість.
"Львів – так звана столиця Західної України, а там
взагалі немає льодової арени, - розводить руками Юрій Загородній, генеральний
директор Професійної хокейної ліги (ПХЛ). - Команда представляє Львів, але
базується і буде грати на ковзанці в місті Новояворівську".
Гра на гроші
В офісі ПХЛ людей мало, роботи багато. Але до жорсткого
пресингу Юрію Гунько не звикати. У минулому прославлений хокеїст київського
Сокола, чемпіон російської першості, тепер – керівник спортивного департаменту
ПХЛ верстає перші змагання професійної ліги, консультує новачків, які обривають
телефон, щоб з'ясувати, як оформити трансферні листи для легіонерів, де взяти
документи для заявки, як вони виглядають і т. д.
"Зараз ось створилася ліга, вони [клуби] переходять на
професійний рівень, вони дзвонять і задають такі [елементарні] питання, -
розповідає Гунько. - Ну зрозуміло, їм важко перебудуватися з любителів в
професіоналів".
Щоб виставити свій клуб на перший розіграш української хокейної першості, потрібно небагато – наявність команди, місця проведення ігор і гарантія
мінімального річного бюджетуклубу в рамках $ 300 тис.
Щоб виставити свій клуб на перший розіграш української
хокейної першості під егідою ПХЛ, потрібно не так вже й багато – наявність
команди, місця проведення ігор, тобто льодової арени, і гарантія мінімального
річного бюджету клубу в рамках скромних $ 300 тис.
Російський бізнесмен, власник Львівського автозаводу і за
сумісництвом президент львівського ХК Леви Ігор Чуркін вважає, що бюджет його
команди буде вдвічі, а то і втричі вищим за мінімальний рівень.
Підприємець, народний депутат України, співвласник
київського ХК Беркут Давид Жванія запевняє Корреспондент в очевидних речах:
"Для підтримки високого рівня гри він [бюджет] повинен бути набагато більше
зазначеної суми. Основну частину грошей, близько 80%, з'їдає заробітна плата
хокеїстів".
Ймовірно, найщедріший бюджет забезпечить своїм підопічним
Колесніков. Річна витрата Донбасу – близько $ 8 млн, у 26 разів більше
необхідного мінімуму. Очевидно, що низький поріг входу до ліги був задуманий
організаторами для розширення самої ліги.
- Думаю в наступному році буде $ 500 тис. - каже
Колесніков. - Дивіться, сьогодні є вже дві команди із Західної України, про що
раніше можна було тільки мріяти. ЛАЗ і друга, ось ця пташина компанія.
- Ви маєте увазі агрокомпанію Авангард Олега Бахматюка? -
уточнює Корреспондент.
- Так.
- Він відхрестився. Передав нам, що не займається хокеєм.
- Ну, дуже дивно.
Ще один винятково український феномен - діловий світ обережно заявляє про свою причетність до вітчизняного хокею
У цьому короткому діалозі пробився на світ ще один
винятково український феномен. Діловий світ обережно заявляє про свою
причетність до вітчизняного хокею.
Донецький мультимільйонер Сергій Тарута, та й будь-хто
інший з концерну Індустріальний союз Донбасу, взагалі відмовився говорити про
плани розвитку київського Сокола, яким володіє вже кілька років. Формальна
відписка на сайті компанії: "Корпорація ІСД за безпосередньої участі С. А.
Тарути щиро вболіває за успіх українського хокею, надаючи давню підтримку
команді Сокіл", - це все, на що поки що "розщедрився" Тарута, говорячи про свої
інвестиційні плани.
ХК Харківські акули входить в коло інтересів губернатора
Михайла Добкіна. Він займається розвитком клубу, але, судячи із сарказму
Колеснікова, поки що на відносно скромному рівні. "Чим більше він буде нам
програвати, тим більше будемо займатися хокеєм", - іронізує власник ХК Донбас.
Донецький бізнесмен також розповідає, що Юрій Бойко,
міністр енергетики та вугільної промисловості, займається столичним ХК
Компаньон-Нафтогаз, а підприємець Петро Порошенко, який нещодавно до своєї
бізнес-імперії додав і журнал Корреспондент, ставши його співвласником, тепер
ще збирається взяти під патронат вінницький ХК Гайдамаки.
"Я не люблю рахувати чужі гроші, але в Києві достатньо
заможних людей, - каже Колесніков. - Якщо витрачати півтора-два мільйони
доларів [на рік] і мати п'ять-шість клубів, це був би гарний рівень [ПХЛ]".
Командний дух
Втім, одним або двома мільйонами новачки ПХЛ не
відбудуться. Український хокей переходить в руки бізнесу в тяжкому стані. Немає
гідних першості льодових арен, вбиті дитячо-юнацькі спортивні школи, дефіцит
резерву поповнюється легіонерами. Ліміт ліги – сім іноземців на команду.
Переважна більшість приїжджих гравців – з Росії та Білорусі.
Голова білоруської Федерації хокею Євген Ворсин
скаржиться на відтік хокеїстів до сусідів. "Сьогодні вони виїхали в Україну, туди,
де стали платити, - журиться Ворсин. - Мабуть, їм цікавий не сам хокей, а умови
оплати". Гунько пояснює еміграцію білорусів важким фінансовим становищем в
країні, що робить найближчі перспективи тамтешньої національної першості досить
жалюгідними.
Втім, в Україну їдуть і з ситих економік – скандинави,
північноамериканці. Наприклад, Чуркін з гордістю заявляє, що привіз до Львова справжнього
американця, який буде захищати ворота ХК Леви. "І цього року, і наступного у
нас буде достатньо великий приплив легіонерів", - прогнозує Гунько.
ПХЛ в щоденному режимі веде переговори з потенційними спонсорами турніру. Переговори йдуть зі скрипом. Спонсорувати те, чого ще немає, наважується небагато хто
Щоб забезпечити всіх пристойним рівнем життя, ПХЛ в
щоденному режимі веде переговори з потенційними спонсорами турніру. Переговори
йдуть зі скрипом. Спонсорувати те, чого ще немає, наважується небагато хто.
Загородній зважився назвати поки що двох сміливців – мережу будівельних
гіпермаркетів Епіцентр і кондитерську компанію Конті.
Колесніков стверджує, що незабаром спонсорів буде
набагато більше. Програма-мінімум – зібрати 24 млн грн. З них 8 млн. підуть на
утримання суддів, відрядження та інші накладні витрати, а 16 млн грн. – на
преміальні командам (8 млн – за участь, і 8 млн – бонус за результат).
"Це перший сезон, - пояснює Колесніков скромність
починання. - Треба розуміти, що клуби перебувають у різному організаційному та
фінансовому стані. Цей рік і дається для того, щоб клуби стали професійними".
Зібрати й оплатити гідні кадри не така велика проблема,
як забезпечити хокей льодовими аренами. У більшості своїй клуби обходяться
скромними на вигляд майданчиками, частина з яких розміщені в
торгово-розважальних центрах.
Палацовий переворот
На модернізацію донецького палацу спорту Дружба розміром 4,1
тис. місць ХК Донбас витратить цього року близько 55 млн грн. Це великі гроші, оскільки
у минулому році вже було вкладено бюджетних 47 млн грн. для
проведення юніорської світової першості. Ще одну Арену на 2,1 тис. місць Донбас
збирається побудувати в Красноармійську для своєї молодіжки.
За словами Жванії, кошторис простої льодової ковзанки не
перевищує $ 4 млн. Але арена з наявністю від 5 тис. до 12 тис. глядацьких місць
може коштувати $ 60 млн. Бізнесмен каже, що ХК Беркут зацікавлений узяти участь
в будівництві такої арени в столиці.
У Колеснікова до Жванії інша цікава пропозиція.
"Державний концерн Арена Україна за рахунок заробленого прибутку доінвестує в
[київський] Палац спорту, - каже віце-прем'єр. - Якщо Беркут зважиться на
постійні ігри в цьому палаці, держава готова трошки допомогти, хай Беркут внесе
свою лепту".
Крім того, уряд готовий з приватним капіталом в пропорції
50 на 50 відновити льодові арени Дніпропетровська, Харкова, Запоріжжя, Одеси.
Окрім ігор ПХЛ ковзанки планують експлуатувати і як
майданчики для народних гулянь. Можна буде прийти з усією сім'єю, покататися на
ковзанах, потім подивитися хокей. "Треба відновити палаци, - резюмує Колесніков.
- Щоб це було цікаво молоді. Щоб це був не совковий буфет з пиріжками, а щоб це
було цілком конкурентним".
Для комерційного успіху всього проекту Жванія виділяє ще
один фактор – якісна телетрансляція.
Єгор Бенкендорф, президент Національної телекомпанії
України, важко зітхає при згадці словосполучення "трансляція хокею".
Позначається господарський досвід топ-менеджера вітчизняного ТБ. Його
очікування не такі вже й райдужні.
"На початку вересня ми показували матчі міжнародного
хокейного турніру Відкритий кубок Донбасу. Його частка – 0,9% при
середньодобовій частці каналу 3,35%, - розповідає Бенкендорф Корреспонденту. -
Для прайм-тайму це дуже низький показник, що означає і низький інтерес у
рекламодавця".
Так чи інак Перший національний покаже мінімум 25 ігор
української першості, перша з яких у вечірньому ефірі – 15 вересня.
Через півроку бізнесмен Колесніков завдасть
домогосподаркам, любителькам душещемних серіалів, ще один нищівний удар. В ефір
вийде спеціалізований телеканал Футбол. "Закуповується техніка, підбираються
фахівці, [будуються] студії, в лютому ми розпочнемо мовлення, - розповідає він.
- Причому ми будемо просити Нацраду [з питань телебачення і радіомовлення] розглянути
нашу заявку не тільки на цифру, але і HD-формат. Ми єдині в країні, хто має
можливість видавати 90% продукту в HD. Весь НХЛ і КХЛ [російська Континентальна
хокейна ліга] знімається в HD".
Щоб телеефір приніс належний успіх, Бенкендорф закликає
клуби вести велику інформаційну кампанію. "Самі хокейні клуби не докладають
належних зусиль для його популяризації, - каже президент НТКУ. - Тут їм є над
чим попрацювати".
Все буде хокей, заспокоює Загородній. Рейтинг телеканалів
буде рости. Поєдинки на льодових аренах – затребуваний продукт, вважає
гендиректор ПХЛ. Крім того, він упевнений, що найближчим часом глядач заповнить
трибуни палаців спорту, розриваючи горлянки в забутому заклику: "Шайбу! Шайбу!".
На доказ своїх райдужних прогнозів Загородній наводить не зовсім звичний
аргумент.
В Україні вже давно проводяться локальні аматорські
чемпіонати, в які втягнуті більше сотні клубів. Чого варта тільки Нічна хокейна
ліга Києва, де в трьох групах грають більше 30 команд. Льоду на всіх не
вистачає, тому тренування та ігри доводиться проводити по ночах або рано
вранці.
Після сказаного Загородній завершив всі свої справи і
виїхав до Білої Церкви (80 км від Києва). По понеділках і четвергах на 22:00
біля його аматорського хокейного клубу Рось призначене чергове тренування.
"Хокей цікавий, - резюмує Колесніков. - Але в чому
трагізм? З 1992 року хорошого хокею не було. Я займаюся клубом [Донбас] лише
рік, але як уболівальник можу сказати: цікавого хокею за 20 років в Україні не
було".
***
Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 16 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.